Олександр Кацуба – український підприємець і топ-менеджер, який займається питанням розвитку енергетичного сектору. Сьогодні він відомий як один із найбільш послідовних прибічників прозорості й відповідального використання коштів у відновленні енергетики України.
— Пане Олександре, 2024 рік був одним із найважчих для української енергетики. Яка ситуація склалася зараз?
Дійсно, масштабні ракетні обстріли наприкінці 2023-го та на початку 2024-го спричинили суттєві руйнування. Водночас ми всі стали свідками безпрецедентного об’єднання ресурсів: і державних, і приватних, і міжнародних. Це дозволило оперативно відновити головні вузли електромереж та повернути світло більшості споживачів у короткі строки. Сьогодні система, хоч і функціонує в умовах ризиків, але вже є значно міцнішою завдяки модернізації й інтеграції з європейськими стандартами.
— Ви часто говорите про важливість прозорості та антикорупційних механізмів. Як це впливає на відновлення енергетичної галузі?
В енергетиці обертаються величезні кошти: від закупівлі обладнання до масштабних будівництв електростанцій чи реконструкції підстанцій. Якщо процес не буде прозорим, тобто коли немає відкритих тендерів, доступних для перевірки звітів і чіткого контролю з боку громадськості, ми ризикуємо зіткнутися з корупційними схемами. А це не тільки економічні втрати: корупція гальмує сам процес відновлення й руйнує довіру потенційних інвесторів та міжнародних партнерів.
— Нещодавно Україна розпочала тіснішу інтеграцію з європейським енергетичним ринком. Що це означає для пересічних громадян?
Перш за все – додаткова стабільність. Коли є можливість імпортувати електроенергію з Європи в моменти пікових навантажень або аварій, це знижує ризик відключень. По-друге, це доступ до передових технологій та інвестицій, які допомагають модернізувати наші мережі. І, звісно, це стимул виконувати європейські норми прозорості: у ЄС дуже серйозно ставляться до питань звітності, а це сприятливо впливає на “чистоту" процесів у нас.
— Яку роль відіграють громади та місцеве самоврядування у децентралізації енергетики?
Велику. Коли громади мають змогу самі визначати, як найкраще забезпечити себе енергією, вони починають розвивати локальні генеруючі потужності: сонячні панелі, біогазові установки, невеликі вітрові електростанції тощо. Такий підхід робить кожну громаду більш незалежною від центральних мереж, а також дозволяє ефективніше контролювати кошти. Адже чим ближче управління до людей, тим менше можливостей для корупції і тим швидше можна відреагувати на реальні потреби.
— Окрім відновлюваної енергетики, наскільки перспективною для України залишається атомна галузь?
A: Атомна енергетика в нас має глибокі історичні корені та великий досвід, і я вважаю, що вона залишатиметься важливою складовою енергетичного балансу ще тривалий час. Але й тут потрібні прозорі механізми фінансування, особливо коли йдеться про добудову чи модернізацію блоків, а також про підвищення безпеки. Кожен крок – від закупівель до поводження з ядерними відходами – має бути публічним і ретельно контролюватися.
— Які інновації, на ваш погляд, можуть найшвидше та найефективніше змінити енергетичний сектор України?
Перш за все – системи зберігання енергії. Коли ми говоримо про сонячну чи вітрову генерацію, виникає проблема нерівномірності виробництва. Електричні батареї чи інші технології накопичення можуть згладити ці піки й падіння. По-друге, "розумні" мережі (smart grids), які дають змогу оперативно відстежувати споживання та оптимізувати навантаження. По-третє, цифрові платформи, що допомагають громадянам і підприємствам відстежувати власне споживання та навіть заробляти, продаючи надлишки в мережу.
— Уявімо, що війна завершилася, і Україна отримала масштабну міжнародну допомогу на відновлення. Як переконатися, що ці кошти підуть саме на розвиток енергетики, а не будуть розкрадені?
Довіра міжнародних партнерів базується на здатності країни забезпечити прозорість і підзвітність. Йдеться про створення публічних реєстрів проєктів, де кожен може побачити, які компанії беруть участь, хто виграв тендер, який бюджет виділено. Також важлива участь громадського контролю й журналістів-розслідувачів: якщо процес публічний, то приховати зловживання значно важче. І зрештою, нам потрібні дієві суди та покарання для тих, хто вирішить наживатися на коштах, призначених для відбудови.
— Які пріоритетні цілі ставите для української енергетики на найближчі два-три роки?
Насамперед – забезпечити стабільність поставок і мінімізувати ризики відключень. Це означає завершити інтеграцію з європейськими мережами, продовжити масштабні модернізації підстанцій і ліній електропередач, а також активно розвивати "зелені" проєкти. Важливо також покращити інвестиційний клімат, щоб залучати приватний капітал на прозорих умовах. І, звісно, не забувати про енергоефективність – утеплення будинків, сучасні технології обігріву, ощадливе використання ресурсів.
— Наостанок, чи є у Вас певний оптимістичний прогноз щодо нашої енергетичної галузі?
Попри всі виклики, я бачу реальні досягнення. Нам вдалося відновитися після критичних ушкоджень, ми дедалі активніше впроваджуємо інновації, а прогрес у "зеленій" енергетиці помітний і для світу. Якщо ми продовжимо рухатися за принципом відкритості, підтримувати громади й місцеві ініціативи та робити ставку на інновації, то вже за кілька років Україна зможе не лише забезпечити власні потреби, а й стати експортером "чистої" енергії та передових технологій.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook !
