Під час війни та нестачі енергоресурсів контроль над критичною інфраструктурою стає особливо важливим. У Києві триває судовий процес, після якого стратегічні енергетичні об’єкти — кабельні лінії та підстанції — можуть опинитись у власності компанії, пов’язаної з громадянами російської федерації. Рішення, що може призвести до цього, ухвалив суддя Омельченко, який раніше мав бізнес-зв’язки з представниками цієї компанії. Як саме виникла така ситуація?
Детальніше – у сюжеті Марії Винниченко для СтопКору.
Суддя Господарського суду Леонід Омельченко під час розмови з журналістами визнав, що особисто знайомий з Михайлом Євсєєвим та Дмитром Ткаченком. Він підтвердив, що в минулому разом із ними засновував компанію.
Ці особи — не сторонні й не випадкові учасники справи. Вони напряму пов’язані з ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", майновий спір якого розглядав саме Омельченко. Попри це, представник компанії заперечує зв’язок із громадянами рф, навіть попри документи, що вказують на протилежне.
Андрій Вегера, адвокат ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", під час коментаря заявив: "Власниками Енергетичний завод "Енергетик" є громадяни України: Михайлов, громадянка України Сецюк, громадянин України Васильєв."
У попередньому розслідуванні журналісти вже показали, як багаторівнева структура власності компанії веде до громадян росії. Тепер вдалось отримати ще важливішу інформацію — виписки з російських реєстрів. Вони підтверджують наявність активів у рф не лише в Євсєєва та Ткаченка, а й у самого судді Омельченка.
Від заводу до суду: як стратегічне майно змінило власника
Історія бере початок із Київського радіозаводу — державного підприємства, яке свого часу створило для власних потреб окрему енергетичну інфраструктуру. До неї входили трансформаторні й розподільчі підстанції, а також мережа кабелів. Ці об’єкти десятиліттями забезпечували стабільну роботу заводу та були закріплені за ним офіційно.
На початку 2000-х підприємство почало процес банкрутства, і держава запустила процедуру ліквідації. Енергетичні об’єкти було винесено на відкритий аукціон, де їх продали як окремі лоти.
Даніїл Снісаренко, адвокат ТОВ "Вардингс", пояснює: "Спір стосується енергетичного майна, яке було придбано у 2016 році на аукціоні під час ліквідації державного підприємства 'Київське радіо'. Йдеться про дві кабельні лінії, що забезпечують електроенергією територію заводу та розподільчі підстанції. Це приміщення, через які проходять кабельні мережі, що передають струм до трансформаторних підстанцій."
Після завершення аукціону право власності на об'єкти було оформлене належним чином, і тривалий час законність цього процесу не ставилась під сумнів. Проте через вісім років ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик"" звернулося до суду з вимогою перегляду результатів. Вони оскаржили аукціон, поставили під сумнів передачу майна й добились поновлення права власності.
Ключову роль у цій справі відіграв суддя Леонід Омельченко. Саме він розглядав спір і, попри сумніви щодо своєї неупередженості, виніс рішення на користь компанії.
Суд визнав за ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик"" право власності на частину енергетичного комплексу та постановив усунути перешкоди у реалізації цього права.
Відвід, що не відбувся, і російський слід у бізнесі фігурантів
Протягом розгляду справи опоненти неодноразово клопотали про відвід судді Леоніда Омельченка. Причина — ймовірна упередженість, з огляду на його бізнес-зв’язки з представниками компанії "Енергетик". Утім, інші судді не побачили достатніх підстав для його усунення.
Позицію сторони, яка вимагала відводу, пояснив адвокат ТОВ "Вардингс" Даніїл Снісаренко: "Якби питання про відвід розглядав якийсь суддя, скажімо, із Закарпаття, рішення могло б бути іншим. А в Києві, де всі пов’язані один з одним, ситуація виглядає інакше: перший суддя відмовляє у задоволенні відводу, пише відповідну ухвалу, і наступний суддя просто погоджується з попередньою позицією — без зайвого навантаження чи повторної перевірки."
Раніше журналісти вже розповідали про зв'язки "Енергетика" з колишніми бізнес-партнерами судді Омельченка — Михайлом Євсєєвим та Дмитром Ткаченком. Тепер вдалося встановити більше фактів про цих осіб.
Відповідно до офіційних виписок із російських реєстрів, Михайло Євсєєв — громадянин росії. З початку 2000-х і до 2013 року він працював у компаніях ОАО "Карта отєчєства" та ОАО "Товари отєчєства". Там же працював і Дмитро Ткаченко — інший фігурант справи та співвласник компанії "Алкор Секьюритиз". Він також є громадянином рф.
Євсєєв і Ткаченко почали розвивати свій бізнес в Україні ще у 2000-х. Проте, паралельно з українським бізнесом, обидва продовжували працювати в російських структурах. Зокрема, у 2004 році Ткаченко протягом майже чотирьох місяців працював у московській конфедерації промисловців і підприємців. Цю організацію очолювала депутатка держдуми від "єдіної росії" Єлена Паніна, яка з 2014 року перебуває під санкціями РНБО України.
Російські активи, зв’язки і суддя: хто стоїть за поверненням енергетичного майна
У цій історії виникає логічне запитання: чому бізнесмени, які будують бізнес в Україні, залишаються працівниками російських компаній? Можливо, просто не звільнились? Або причина глибша.
Нещодавно в публічному доступі з’явились нові документи з російських реєстрів. Вони підтверджують, що особи, пов’язані зі справою "Енергетика", мають активи на території рф.
Так, Михайло Євсєєв володіє акціями АТ "Ангстрем" на суму 630 тисяч рублів. За даними Головного управління розвідки, ця компанія брала участь у виготовленні комплектуючих для ракет Х-101. Саме ці ракети застосовує росія під час атак на об’єкти цивільної інфраструктури, зокрема на дитячу лікарню "Охматдит".
Інший фігурант справи — Дмитро Ткаченко — має понад дві тисячі акцій компанії "роснєфть". Цей нафтогігант перебуває під санкціями США з жовтня 2025 року.
Проте, як з’ясувалося, не лише засновники компанії володіють активами в рф. За офіційними виписками, людина з ім’ям та датою народження, що збігаються з даними судді Леоніда Омельченка, має у власності 689 акцій митищенського машинобудівного заводу. Це підприємство є одним із ключових гравців російської транспортної галузі.
Так сформувалась ситуація, в якій критично важливий енергетичний об’єкт може опинитися під контролем осіб, пов’язаних із росією. А ключову роль у цьому зіграв суддя, який розглядав справу — той самий Леонід Омельченко, що в минулому мав спільний бізнес з Євсєєвим та Ткаченком.
Редакція направила офіційний запит до Вищої ради правосуддя. У відповіді йдеться, що скарги щодо судді вже перебувають у роботі:
"До Вищої ради правосуддя на дії судді господарського суду м. Києва Омельченка Л.В. надійшло 18 дисциплінарних скарг. Із них 6 скарг перебувають на попередній перевірці у дисциплінарних інспекторів."
Про те, чому в багатьох випадках подібні ситуації залишаються без належної реакції, розповів експерт Денис Шинкаренко — член громадської ради при Міністерстві юстиції та засновник проєкту "Спільнота":
"Я не чув таких випадків, коли Вища рада правосуддя самостійно моніторила ситуацію. Вона реагує лише тоді, коли є публічний резонанс або звернення. Перевіряти кожного суддю — фізично неможливо."
Він також зауважив, що навіть високі зарплати не стримують деяких суддів від нечесної гри:
"У декого зарплата починається від 100 тисяч гривень, у декого — 400 або навіть 500 тисяч. І з усіма преміями це дуже немалі гроші. Але деякі судді все одно працюють в інтересах певної сторони й продовжують збагачуватись. Людей це обурює, і з цим треба щось робити."
Наразі рішення у справі вже ухвалене, однак воно може бути оскаржене. Питання лише в тому, чи отримає воно неупереджену правову оцінку. Крім звернення до Вищої ради правосуддя, юристи вже направили скаргу і до Верховного суду. Стежитимемо за розвитком подій.
Читати також: як рішення судді призвело до втрати 131 мільйона гривень для держави, – розслідування.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин у наших Telegram-каналі та Facebook !
Допоможи зламати корупційні схеми – прийшли сигнал у чат-бот .
