Не пройшло і три роки, як після націоналізації нині вже "Сенс-Банку", президент України заявив про його приватизацію. Офіційну причину почали озвучувати в останні місяці і виглядала вона так, нібито це рішення розширить підприємницькі можливості в Україні та підтримає нашу економіку. Однак за фасадом гучних заяв, вочевидь, ховається страшна правда. Фінустанова, яка після націоналізації мала стати прикладом очищення банківської системи та прозорого держуправління, нині дедалі частіше згадується в контексті гучного "Міндічгейту" та можливих багаторівневих фінансових схем.
На цьому тлі виникає все більше питань: хто сьогодні керує "Сенс Банком"? Чому Нацбанк лише зараз заговорив про перевірку ділової репутації менеджменту? І чи могли окремі представники НБУ роками "не помічати" потенційно ризикових процесів усередині установи, яку фактично рятували коштом платників податків?
СтопКор розпочинає власне дослідження ситуації навколо "Сенс Банку" — від топменеджменту та наглядової ради до ролі регулятора й можливих зв’язків із фігурантами "схем Міндіча".
Що відбувається навколо банку в останні дні
7 травня Володимир Зеленський анонсував підготовку до термінової приватизації державних банків, серед яких опинилися "Сенс Банк" та "Укргазбанк". Формально йдеться про залучення інвесторів та скорочення частки держави в банківському секторі.
Втім, саме навколо "Сенс Банку" останнім часом накопичується надто багато скандальних згадок. Зокрема, у медіа йдеться, що у першій частині так званих плівок "Міндіча", які стосуються ймовірних фінансових операцій та контактів на високому рівні, засвітилося прізвище голови Національного банку України Андрія Пишного та керівництва "Сенс-Банку". Також на цих плівках можна почути, як основні фігуранти справи "Мідас" обговорюють виділення фінансування для потреб компанії Fire Point. Вже в другій частині записів особа, яку НАБУ ідентифікувало як фігуранта справи "Мідас" Олександра Цукермана, та людина, яку слідство називає ексрадником наглядової ради "Сенс банку" Василем Веселим, обговорювали призначення членів наглядової ради цього банку. Через 40 днів після тієї розмови Кабмін призначив усіх обговорюваних осіб на відповідні посади.
А за два дні до оголошення про приватизацію "Сенсу" відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки, на яке депутати викликали представників НБУ, "Сенс Банку" та Міністерства фінансів.
"Сенс-Банк" перетворився у "банк схематозу"
Після націоналізації "Сенс Банк" фактично перетворився на "банк схематозу". Про це відкрито заявив економіст Сергій Лямець. За його словами, йдеться не лише про окремі сумнівні операції, а про системні проблеми в управлінні установою та навіть обслуговування "ігорки", в тому числі нелегальної.
Особливої уваги заслуговує те, що ці заяви пролунали на тлі розслідувань навколо так званих "схем Міндіча" — історії, де вже фігурують великі кошти, впливові бізнесово-політичні групи та ймовірне використання державних інституцій у приватних інтересах.
І якщо раніше "Сенс Банк" намагались позиціонувати як "врятований державою актив", то нині дедалі частіше звучить інше формулювання — "державний банк, який міг стати інструментом схем".
"Колись один з трьох найбільш професійних та динамічних в Україні, після націоналізації "Сенс Банк" перетворився на банк схематозу. Про це свідчать не лише матеріали Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, а і результати перевірки з боку Національного Банку за підсумками 2025 року. Ці матеріали свідчать, що державний "Сенс" перетворили на монополіста з обслуговування грального бізнесу в Україні. Наразі він обслуговує не менше 85% річних обертів "ігорки", включно із нелегальним сегментом", — зазначає Сергій Лямець.
Чому історія навколо "Сенс Банку" настільки важлива?
У цій історії йдеться не просто про черговий банк чи окремий фінансовий скандал. "Сенс Банк" — один із системно важливих банків України, який після націоналізації фактично опинився під повним контролем держави. Саме тому будь-які питання до його керівництва, можливих схем чи рішень регулятора виходять далеко за межі внутрішніх проблем окремої фінустанови.
Станом на сьогодні "Сенс Банк" входить до числа найбільших банків країни за обсягами активів та кількістю клієнтів. Йдеться про мільйони фізичних осіб, тисячі компаній та величезні фінансові потоки, через які проходять кошти бізнесу й громадян. Після націоналізації держава фактично взяла на себе відповідальність за стабільність цієї установи та довіру вкладників.
Ба більше, статус системно важливого банку означає, що проблеми всередині такої структури потенційно можуть впливати не лише на її репутацію, а й на всю банківську систему країни. Особливо — в умовах війни, коли фінансова стабільність напряму пов’язана з економічною безпекою держави.
Хто керує "Сенс Банком" зараз?
Окреме варте уваги питання — нинішнє керівництво банку. За даними офіційного сайту "Сенс Банку", ключові рішення в установі ухвалює правління на чолі з CEO Олексієм Ступаком.
І саме щодо Ступака Нацбанк уже змушений був реагувати офіційно. У своїй заяві НБУ повідомив про початок адміністративного провадження для оцінки відповідності голови банку кваліфікаційним вимогам та критеріям ділової репутації. У заяві регулятора прямо вказано, що перевірка стосується представників керівництва банку, які брали участь у роботі колегіальних органів.
"На сьогодні вже ухвалене рішення про початок адміністративного провадження з метою оцінки відповідності кваліфікаційним вимогам, передбаченим законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку, щодо СЕО банку Олексія Ступака", — йдеться у позиції НБУ.
Сам вирішив відійти в бік?
У контексті даної історії цікаво розібрати постать певного Миколи Гладищенка — голови Наглядової ради "Сенс-Банку". Адже на наступний день після засідання ТСК Верховної Ради Гладищенко подає у відставку. Дуже зручно та вчасно, чи не так?
Окрім того, що Микола Гладищенко очолював наглядову раду "Сенс-Банку", він є фінансовим директором державного ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія" ("Укрфінжитло"). Раніше він займався адвокатською практикою, а його діяльність має ознаки корупційних схем, пов’язаних із владою Києва, зокрема через маніпуляції з боргами на десятки мільйонів гривень.
До речі, у медіа Гладищенка пов’язують із Василем Веселим. А саме Гладищенко пов’язаний із бізнес-структурами, які мають тісні зв’язки з Веселим. Останній вже потрапляв у фокус наших розслідувань у контексті справи Міндіча.
Що відомо про радника того ж таки Гладищенка? Гіпотетично Веселий є центральною фігурою, що поєднує український бізнес і політику з російськими активами через складні корупційні схеми. Схоже на те, що він контролює активи, які раніше належали російському олігарху Аркадію Ротенбергу, зокрема ТРЦ Ocean Plaza і завод "Карпатнафтохім", знову ж таки через офшорні структури.
Важливою ланкою у цій мережі є його партнер Тимур Міндіч — близький соратник Президента Зеленського та співвласник студії "Квартал 95". Через спільні бізнес-структури (АТ "Генезіс", АТ "ГеріонВорлд") вони, схоже, контролюють активи, пов’язані з конфіскованими російськими підприємствами, що підтверджує вплив Веселого на політичне та економічне середовище України.
Тобто тут може йтися вже не про окремі кадрові збіги, а про цілу мережу взаємопов’язаних осіб, які мали або мають вплив на державний банк.
Чому НБУ "не помічав" проблем?
Ще один важливий момент, який потрібно дослідити, — роль Національного банку. Адже саме НБУ є регулятором, який має контролювати діяльність системно важливих банків, оцінювати ризики, моніторити ділову репутацію керівників та реагувати на потенційні порушення.
Втім, якщо зараз регулятор фактично визнає необхідність перевірок керівництва "Сенс Банку", постає логічне питання: що заважало зробити це раніше? І тут у центрі уваги опиняється голова НБУ Андрій Пишний, адже він просто не міг не бути в курсі того, що відбувається у сфері, якою він призначений управляти.
У публічному просторі вже неодноразово з’являлась інформація про бізнесові та політичні зв’язки людей із орбіти Пишного. Окремі компанії, пов’язані з його оточенням, також ставали предметом журналістських розслідувань та суспільної критики. Зокрема, важливим у контексті "Мідас" є зв’язок Пишного з колишнім керівником Офісу Президента Андрієм Єрмаком. Ще до призначення в НБУ Пишний співпрацював із Єрмаком у межах діяльності громадської організації "Відчуй", яка займалась соціальними та культурними ініціативами. Саме цей факт багато хто вважає не просто випадковим знайомством, а свідченням наближеності Пишного до нинішньої владної вертикалі.
Тож, чи могла система банківського нагляду свідомо не реагувати на окремі процеси всередині "Сенс Банку"? Чи йдеться про управлінську недбалість? Або ж про політичний вплив? Саме ці питання зараз стають ключовими.
Що у підсумку?
І головне питання тепер — чи стане приватизація "Сенс-Банку" спробою перезапустити важливий державний актив, чи способом вивести з-під суспільної уваги історію, яка є значно глибшою і яка тільки починає вилазити на поверхню.
Редакція ж СтопКору вже готує офіційні інформаційні запити до "Сенс Банку", Національного банку України та НАБУ щодо можливих зв’язків фінустанови зі "схемами Міндіча", а також ролі окремих посадовців у процесах, які нині викликають значний суспільний резонанс.
Ми продовжимо досліджувати:
- хто саме ухвалював рішення в банку;
- які зв’язки мають представники керівництва;
- чому регулятор почав реагувати лише після публічного скандалу;
- та чи не готується держава продати проблемний актив під виглядом "успішної приватизації".
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram, і TikTok!