Верховний Суд за три роки скасував 51 рішення Чернігівського апеляційного суду. У 48 із них фігурують одні й ті самі судді — Заболотний, Оседач та Антипець. Журналісти зібрали факти, які не можна ігнорувати.
Детальніше – у розслідуванні Анастасії Василенко для СтопКору.
Розслідувачі СтопКору проаналізували сотні кримінальних справ і вироків. У результаті виявили чітку й тривожну закономірність у роботі Чернігівського апеляційного суду.
У період із 2023 по 2025 роки Верховний Суд скасовував вироки переважно у справах, де були задіяні троє суддів — разом або окремо. Йдеться про голову суду пана Заболотного, а також суддів Оседача й Антипець.
Фактично — з усього складу суду лише ці троє потрапляли в поле зору найвищої судової інстанції. У більшості випадків їхні рішення визнавалися незаконними.
У суспільстві звикли вірити, що незалежний суд — це основа правової держави. Але що робити, коли ті, хто мав би захищати закон, починають діяти на свій розсуд? Коли правосуддя підмінюється персональними домовленостями?
Формально вироки ухвалюються у залі суду. Але чи всі рішення справді ухвалюються саме там?
Красива конструкція на папері й провал у реальності
Майже кожен українець хоча б раз чув гучну новину про суддю, який опинився в центрі скандалу. Один — голова Верховного Суду — попався на хабарі у 2,7 мільйона доларів. Інша — не задекларувала майна на 16 мільйонів гривень, хоча мала пояснити його походження.
Якщо звернутись до статистики НАБУ, ситуація виглядає ще гострішою. За останні пів року більшість кримінальних проваджень проти суддів відкрито за статтею 368 Кримінального кодексу — тобто за отримання хабарів. І попередні періоди не демонструють суттєвих змін.
Член Громадської ради при Міністерстві юстиції та засновник ініціативи "Спільнота" Денис Шинкаренко коментує ситуацію так:
"Судді справді почуваються безкарними, бо ніхто не може їх покарати. Навіть якщо їх затримали на хабарі — це не означає автоматичного відсторонення від роботи. Вони можуть і далі здійснювати правосуддя, поки Вища рада правосуддя не ухвалить рішення про їхнє відсторонення до вироку суду".
Ці факти змушують поставити запитання: хто має контролювати суддівську систему? Чи існує в Україні ефективний механізм контролю за тими, хто ухвалює рішення від імені держави?І чому одна інстанція часто скасовує рішення іншої?
В Україні працює понад 4,8 тисячі суддів. З них приблизно 570 — це судді апеляційної інстанції. Саме їхні рішення можуть змінити хід справи: або виправити помилку попередньої інстанції, або затвердити її.
Саме тому ключова увага зараз прикута до апеляційного рівня. Від його стабільності й неупередженості залежить якість судочинства загалом — і довіра до судової влади.
Згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів", усе має виглядати чітко й прозоро.Конституція гарантує:
- Стаття 7 — право на справедливий та неупереджений суд
- Стаття 14 — право на апеляцію й касацію
- Стаття 58 — вимога до судді діяти етично й об’єктивно
На папері — бездоганна система. Але реальні приклади доводять інше: між формулюваннями в законі та практикою іноді пролягає ціла прірва. І в цю прірву потрапляють справи, долі людей — і сама ідея справедливості.
Виправлене правосуддя: коли касація скасовує вироки апеляції
Теоретично судова система в Україні виглядає чітко: перша інстанція — місцеві суди, далі — апеляція, і наостанок — касаційна інстанція. Та на практиці шлях до справедливого рішення часто виглядає зовсім інакше.
Щоб справа потрапила до касаційного суду, вона має пройти складну процедуру відбору: відповідати низці формальних вимог і критеріїв. Для багатьох громадян — це справжній виклик, адже не кожна справа отримує шанс бути розглянутою на найвищому рівні.
При цьому саме касаційна інстанція нерідко скасовує попередні рішення, вказуючи на юридичні помилки, допущені на рівні апеляції чи першої інстанції.
Денис Шинкаренко вказує: "Є багато випадків, коли апеляція змінює рішення першої інстанції. І з цим справді потрібно боротися, адже йдеться про рівень компетентності суддів. Водночас не варто забувати, що для людей, які проходять через ці процеси, це нерви, гроші і, можливо, ситуації, які не кожен здатен витримати".
Кілька рішень Верховного Суду демонструють, наскільки серйозними можуть бути такі помилки.
- Один із вироків було скасовано через упереджені коментарі судді просто під час засідання. Верховний Суд визнав порушення принципу неупередженості.
- В іншій справі касаційна інстанція поновила стягнення 5 мільйонів гривень до бюджету за постачання неякісного одягу для військових, скасувавши рішення апеляції.
- У справі про перешкоджання журналістській діяльності касаційний суд скасував виправдувальний вирок і направив її на новий розгляд.
- Ще в одному випадку апеляційний суд неправомірно ототожнив дії адвоката зі стороною захисту, що призвело до грубого процесуального порушення.
Суддя Конституційного суду у відставці Віктор Шишкін наголошує, що нехтування процесуальним законом неприпустимо в жодній судовій системі.
При цьому, за його словами, правосуддя має бути не лише формальним виконанням норм, а й відповідати принципу справедливості:"Патріот і корупціонер — кожному з них дають однакову заставу в пів мільйона. Це справедливо? Людина, яка була на фронті, отримує ту ж заставу, що й олігарх, який украв мільярди. Це не правосуддя."
Одним із показових прикладів стала справа Олега Авер’янова — голови Федерації роботодавців Чернігівщини. Його визнали винним у тому, що він продав придбану за власні кошти автівку без згоди колишньої дружини. Рішення ухвалила колегія суддів Чернігівського апеляційного суду — Заболотний, Оседач і Антипець.
У квітні 2025 року Верховний Суд скасував цей вирок. Причина — відсутність складу злочину та серйозні процесуальні порушення. Авер’янов назвав дії суду "зухвалими" та заявив про намір добиватися притягнення суддів до відповідальності.
Цей випадок став приводом для більш детального аналізу статистики скасованих рішень Чернігівського апеляційного суду.
Згідно з офіційною інформацією, щороку суд розглядає 7–8 тисяч справ. Середнє навантаження на одного суддю — близько 300 справ.
У 2023 році касаційна інстанція скасувала 23 рішення цього суду.У 2024 — 24 рішення. У 2025 — ще 16 рішень.
Аналіз відкритих даних показав: у кожній із цих справ до складу суддівської колегії входив щонайменше один із трійки — Антипець, Оседач або Заболотний. У деяких — усі троє.
Йдеться не про оцінку мотивів або висновків судів. Висновок лише один — у десятках скасованих рішень повторно фігурують одні й ті самі особи.
Статистика, яка говорить сама за себе: скасовані рішення й мовчазна система
У 2023 році Верховний Суд скасував 23 рішення Чернігівського апеляційного суду. З 15 справ, інформацію про які офіційно надали, у 14 фігурують судді Заболотний, Оседач або Антипець.
У 2024 році було скасовано 24 рішення. Із них 22 — знову за участі вищезгаданих суддів.
У 2025-му — 16 скасованих вироків. У 15 випадках — ті ж самі прізвища.
Загалом за три роки Верховний Суд скасував 51 рішення Чернігівської апеляції. І тільки три з них не були пов’язані з жодним із представників цієї трійки.
Ці дані не означають, що саме присутність певного судді призвела до скасування рішення. Але факт участі — незаперечний і зафіксований в офіційних джерелах.
У відповіді Чернігівського апеляційного суду на запит журналістів окремо зазначено:
"Запитувані дані про скасовані рішення надходять від Верховного Суду та не є статистичною звітністю самого апеляційного суду. Їх надають лише з інформаційною метою."
Крім аналізу конкретних справ, було отримано також загальну статистику щодо скасувань рішень апеляційних судів по всій Україні.
Згідно з офіційною відповіддю Касаційного кримінального суду:
- У 2022 році близько 33% рішень Чернігівської апеляції були скасовані
- У 2024 році цей показник сягнув 41%
- У першому півріччі 2025-го — вже майже 65%
Тобто, за офіційними даними, касація скасовує майже кожне друге, а іноді й двоє з трьох рішень апеляції.
І тут виникає ключове питання — а хто відстежує, хто саме ці рішення ухвалював? Як виявили журналісти СтопКору — ніхто.
Система фіксує відсоток скасованих рішень, але не аналізує, скільки з них підписав той чи інший суддя. Немає аналітики. Немає інструментів ризикової оцінки та механізму реагування.
Декларації, квартири і закриті соцмережі
Те, чого не робить система, довелося зробити журналістам СтопКору самостійно — зібрати, проаналізувати й порівняти публічні факти. Особливо — щодо суддів, чиї прізвища найчастіше з’являються у скасованих рішеннях Верховного Суду.
Ці ж прізвища — Заболотний, Оседач і Антипець — неодноразово з’являлися в журналістських розслідуваннях. Їх пов’язують із сумнівними майновими історіями, щедрими подарунками від батьків-пенсіонерів та елітним стилем життя близьких родичів за кордоном.
У попередніх матеріалах вже йшлося про:
- задеклароване майно родин на понад 11 мільйонів гривень,
- подарунки від родичів,
- нову квартиру, отриману від матері-пенсіонерки,
- дітей, які мешкають за кордоном у комфортних умовах — зокрема доньку, яка проживає в Японії.
Голова Чернігівського апеляційного суду Валерій Заболотний ухилився від відповіді на запитання про доньку, яка живе за межами України. На уточнення, за які кошти вона перебуває за кордоном, відповів фразами: "Поїдьте у відрядження і вам розкажуть... Так, до моєї доньки. Вам там скажуть."
Його заступник — Микола Оседач — також не надав жодного пояснення щодо джерел доходів родини:"Коментарі не надаю. Читайте декларацію."На додаткові питання про продаж квартири й невнесення змін до декларації відповідав однаково: "Без коментарів."
Коли мова зайшла про синів, що проживають у Польщі, запитання залишилися без відповідей. На уточнення щодо вартості оренди житла, зазначеної в декларації, Оседач відмовився коментувати. Проте самі документи говорять більше.
У деклараціях зазначено, що з червня 2022 року сини судді орендують квартиру в Польщі. Її власником є Лукаш Стшавковський. Але з 2024 року в документах з'являється ще одне житло — цього разу нібито орендоване у компанії Wonder Poland Sp. z o.o.
Втім, за вказаною адресою зареєстрована інша фірма — Vonder Poland Sp. z o.o. Різниця — лише в одній літері, але вона суттєва.
Ця компанія управляє житловими комплексами у Варшаві. Один із таких — Vonder UpRiver на вулиці Solec 24. Це — преміум-житло з повним пакетом послуг: від спортзалу до коворкінгу, приватного кінотеатру та 24/7 реєстрації.
Ціни на оренду в таких будинках — від 4 до 10 тисяч злотих на місяць. У гривнях — від 46 до понад 116 тисяч.Студії, подібні за площею до зазначених у деклараціях, коштують у середньому 45–67 тисяч гривень щомісяця.
За офіційними джерелами, середня заробітна плата в Польщі у 2025 році після податків — 6200 злотих.Тобто оренда однієї квартири може "з’їдати" більшу частину або й усю зарплату. Але в деклараціях судді Оседача не видно ані доходів синів, ані осіб, які оплачують це житло.
На запитання журналістів "Хто фінансує проживання ваших синів у Польщі?", Оседач знову ухилився від відповіді.
Офіційний запит було також направлено до компанії Vonder Poland — для підтвердження факту проживання, умов оренди та джерела оплати. Щойно відповідь надійде — вона буде оприлюднена.
Одразу після публікації матеріалів у медіа соцмережі дітей суддів Заболотного й Оседача стали закритими. Якщо не було нічого компрометуючого — чому така поспішність?
Контекст очевидний. Але ключове питання, яке постає далі:Хто має право і повноваження притягнути суддю до відповідальності?
Без відповідальності: чому система не карає суддів за помилки
Центральним органом у питаннях суддівської кар’єри є Вища рада правосуддя (ВРП). Вона призначає, переводить, звільняє суддів, а також формує склад Вищої кваліфікаційної комісії.
Та головне — саме ВРП може притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Суддя Конституційного суду у відставці Віктор Шишкін зауважує: "Є серйозна проблема з добором суддів. Ми часто призначаємо на ці посади людей, які не готові реалізовувати завдання правосуддя."
Будь-хто має право подати дисциплінарну скаргу на суддю. Проте тут — нюанс: ВРП сама не відстежує, чи суддя дотримується етичних стандартів або не допускає порушень. Якщо немає скарги — для системи порушення просто не існує.
Представник Громадської ради при Мін’юсті додає: "Я не знаю випадків, коли ВРП самостійно моніторила ситуацію. У кращому випадку — реагують на розголос у ЗМІ чи звернення правоохоронців."
Формально суддівська незалежність захищена. А фактично — контроль за діями судді часто виконують журналісти, громадські організації, НАБУ, ДБР. Але не сама система.
І навіть коли порушення очевидні, дисциплінарна відповідальність часто виглядає формальністю. Найпоширеніший варіант — суддя просто подає у відставку.
Навіть у випадках, коли щодо нього подано скаргу з серйозними звинуваченнями.
Приклади:
Олександр Князюк, суддя Одеського апеляційного суду — неодноразово зафіксований ймовірно у нетверезому стані за кермом.
Людмила Горячківська, суддя з Умані — фігурувала у справі про шахрайське заволодіння будинком і була затримана на хабарі у $9500.
Наталія Чередніченко (Голосіївський райсуд, Київ) і Ліана Курило (Харківський апеляційний адмінсуд) — причетні до незаконних рішень проти учасників Революції Гідності.
Сергій Віговський, суддя Сквирського райсуду — фігурує у двох скаргах із суттєвими процесуальними порушеннями.
У підсумку: замість покарання — просто відставка.Це якби водій, затриманий за п’яну їзду, сказав: "Я вирішив більше не водити" — і його відпустили без наслідків.Або якби чиновник, спійманий на корупції, оголосив про пенсію — і отримав ще й компенсацію.
Віктор Шишкін коментує: "Є судді, про яких писали медіа, реагували громадські організації, а вони досі при посаді. Органи дисциплінарної відповідальності не працюють так, як мають."
У відповідь на офіційний запит журналістів, Вища рада правосуддя підтвердила:щодо суддів Чернігівського апеляційного суду Заболотного, Антипець та Оседача не було відкрито жодної дисциплінарної справи. Відповідно — жодного притягнення до відповідальності.
Авторка матеріалу Анастасія Василенко зазначає, що розслідування не має на меті дискредитувати всю судову систему. Йдеться про те, щоб виявити прогалини, які давно потребують уваги.
Але головне питання — не чому так сталося. А скільки ще рішень залишаться без змін?Скільки людей не дійдуть до касації через брак коштів, часу або сили?Скільки з них так і залишаться заручниками чужих помилок?
Віктор Шишкін нагадує:"Є стаття 38 Конституції. Вона дає громадянам право брати участь в управлінні державою. Це не лише вибори чи референдуми — а й скарги, громадський контроль, звернення. І це не лише право — це обов’язок. Якщо хочете нормальну державу — перетворіть це право на зобов’язання."
Журналісти СтопКору й надалі стежитимуть за ситуацією: за рішеннями Чернігівського апеляційного суду, реакцією Вищої ради правосуддя, а також за можливими діями правоохоронних органів.
Продовжиться моніторинг нових рішень, що ухвалюються цим судом — аби оцінити, наскільки вони відповідають принципам неупередженості, послідовності й дотримання законодавства.
Окрему увагу редакція приділятиме аналізу публічної інформації про спосіб життя суддів, згаданих у матеріалі, а також членів їхніх родин — виключно на підставі відкритих джерел і в межах чинного закону.
Якщо хтось став свідком сумнівних рішень або зіштовхнувся із судовою тяганиною, що триває роками, — журналісти закликають звертатися. Бо коли система не працює, єдине, що її змушує реагувати — це публічність. І люди, які не мовчать.
Нагадаємо,
- Квартири, готівка і подарунки на мільйони: як живе родина чернігівського судді Заболотного.
- Лакшері-життя і сумнівні вердикти: чому чернігівські судді-мільйонери нарікають на "тиск" медіа?
- Родинні мільйони: як брат судді Заболотного став щасливим власником майже 5 мільйонів гривень.
- "Сімейна корпорація" в мантіях? Заболотний, Оседач і Антипець — фігуранти розслідування про мільйони, зв’язки й майно.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.