Математика та міжнародні розслідування: продовжуємо статтю, перша частина якої доступна за посиланням.
Перші "дзвоники" про зменшення популяції дельфінів у Чорному морі виявили ще у 2017–2018 роках. Незважаючи на АТО, в Україні та Росії дельфінарії відкриваються постійно. І, можливо, з точки зору бізнесу це і добре, але є ще "наукова" математика. Середньостатистичний дельфінарій може вмістити до 10 особин, найчастіше це 6–8.
Дельфіни народжують живих дитинчат і розмножуються повільно, що робить їх особливо вразливими до будь-яких екологічних змін. Самка дельфіна, як правило, народжує одне дитинча раз на 2–3 роки. Вагітність триває близько року, після чого ще тривалий час мати вигодовує маля і навчає його виживанню в морі (до 2х років). Така повільна репродукція означає, що популяції дельфінів відновлюються дуже повільно навіть за нормальних умов. В умовах неволі, зокрема у дельфінаріях, розмноження іноді відбувається частіше завдяки контрольованому середовищу. Проте об’єктивної та прозорої статистики щодо народжуваності й виживання дельфінів у неволі практично немає, що викликає питання серед науковців і зоозахисників.
Якщо в неволі утримувати п’ять пар дельфінів (10 особин), то за 10 років, за ідеальних умов, від них теоретично могло б народитися приблизно від 15 до 20, дитинчат. Водночас це лише біологічна модель, оскільки фактична народжуваність у неволі залежить ще від віку тварин, умов утримання, стресу та виживання молодняка.
Після 2005 року, з відкриттям першого дельфінарію "Немо" в Одесі, в Україні почалося стрімке розширення цієї індустрії: нові об’єкти з’явилися в Києві, Харкові, Донецьку та Бердянську. Ця інфраструктура фактично сформувала внутрішній ринок утримання дельфінів, систему їх переміщення між містами, і, що ключове, експортний канал для постачання тварин за кордон.
Паралельно, за даними журналістських розслідувань (зокрема матеріалів "Української правди"), у 2011–2013 роках українські компанії, пов’язані з дельфінаріями, співпрацювали з російськими структурами, включно з передачею морських тварин. Станом на 2014 рік в Україні діяло близько 20 дельфінаріїв. При цьому лише в Одеському дельфінарії у 2005–2013 роках народилося 16 дельфінят. Це принципово важлива цифра. Щоб забезпечити таку кількість народжень, базове стадо має складати щонайменше 6–10 дорослих особин. Якщо екстраполювати ці дані на всю мережу дельфінаріїв, стає очевидним масштаб - щонайменше 150 дельфінів утримувалися в неволі в Україні до 2014 року.
Стаття The Guardian підтверджує, що Японія (Таїдзі) є світовим донором диких дельфінів, а Україна була одним із отримувачів "кривавого" експорту. Але до України в період з вересня 2009 року до серпня 2014 року офіційно в Україну було продано лише 36 дельфінів.
За теорією нашого розслідування, дельфінарій "Немо" купує в Японії "легальний" дозвіл на дельфіна, але замість транспортування живої тварини (що дорого і ризиковано), в Україну їдуть лише документи та чипи. Тобто вживлюється чіп японського походження в тварину, яка незаконно була виловлена з середовища природного існування в Україні.
Але навіть якщо припустити, що дельфіни дійсно "японського" походження, то навіть якщо додати цих особин до "розмноження" в неволі, ніяк не виходить, звідки взялися 150 дельфінів (загальна цифра по всіх дельфінаріях структури Кисловських), і це не враховуючи експорту. 10 особин було + 16 народили + 36 з Японії = 62 особини, всього у тричі менше, ніж вже було офіційно в мережі "Немо", і це якщо уявити, що ніхто за цей час не помирав від дельфінів.
Паралельно з цим, за свідченнями екологічних організацій та журналістських розслідувань, у 2005–2014 роках Україна продовжувала постачати дельфінів у Туреччину, Єгипет, Білорусь, Вірменію та країни Близького Сходу. Одним із підтверджених епізодів є справа, розглянута в документах CITES під час конференції сторін CoP18 у 2019 році.
У межах цього розгляду було встановлено, що Україна задекларувала експорт трьох живих дельфінів до Таїланду, однак фактично йшлося про реекспорт тварин японського походження, який був проведений через українську юрисдикцію. Сам експорт відбувся раніше, орієнтовно у 2016–2018 роках, а його обставини стали предметом міжнародного аналізу лише згодом. Тобто ці "японські" дельфіни в нас просто "не закінчуються".
Фактично йдеться про налагоджений конвеєр: Чорне море використовується як джерело "живої сировини", а дельфінарії — як ринок збуту, де смерть є вбудованою частиною бізнес-моделі. Готель "Немо" та дельфінарій побудовані на ділянках, які виділялися під "благоустрій та берегоукріплення". За документами там не мало бути готелю, але пані Швець орендує деякі ділянки "під садівництво".
Треба ще зазначити, що при вилові дельфінів браконьєри найчастіше забирають саме дитинчат, оскільки вони ще не звикли до дикої природи і можуть легко адаптуватися у неволі. Як пояснили мені спеціалісти, при вилові дорослої особини можуть виникнути проблеми при "підселенні" її до інших у ссавців неволі – незвикла до неволі тварина може поранити і себе і "родичів". Найогидніше те, що при вилові дельфінят часто гинуть дорослі особини, заплутавшись у сітках.
Період розмноження у дельфінів у Тузлівських лиманах квітень-червень. Виникає логічне питання: а чому, маючи цю науково підтверджену інформацію, маючи точні місця, де збираються дельфіни, чому неможливо запросити посилену охорону на ці ночі задля запобігання браконьєрству? А, точно, "вилову" дельфінів у нас не існує. Тож що про це кажуть міжнародні організації, до яких маємо "трохи більше довіри"?
Як це працює зараз і як "закрили" рот міжнародним організаціям?
Сам по собі продаж диких тварин в Україні дозволено, як дозволено по світу купівля тварин, але є одна найголовніша вимога – походження тварини має бути із неволі. Ті, хто хочуть займатись подібним офіційно найчастіше створюють приватні зоопарки. У цій статті ми не обговорюємо етичний бік такого бізнесу, а лише розмовляємо про схеми та систему.
У контексті дельфінів все легко: є дельфінарій з особинами, які можуть народжувати – значить, можуть з’явитися дельфінята на продаж за бажанням власників. Все нібито законно, якщо закрити очі на неймовірну "народжуваність дельфінів" саме у "Немо". Оскільки ніяк "науково" так і не змогли пояснити дослідження по світу, в 2022 році був вигаданий "екоцид дельфінів" паном Русевим.
Це логічно і повністю закривало всі питання щодо скорочення кількості дельфінів в акваторії Чорного моря – загинули через війну. В наступних статтях я ще розповім, як випливали інші "екоциди" саме тоді, коли публічний фокус був на якихось структурах Кисловських, але зараз не про це. Науковці, чиїм словам все ж таки я довіряю, стверджують, що, авжеж, смертність збільшилась за період війни, але кількість особин за 8 років (2014–2022) може бути максимум 10 тис., але ніяк не 50 тис., як повідомляв одеський еколог.
Основне, на чому базується схема тепер, — вилов тварин в одному місці і отримання чіпу та документів з іншого місця, легалізувавши походження "з неволі". Японцям теж вигідно – в них дельфінів їдять, тобто за одними документами в них "народилося" дельфіня і поїхало в Україну, а за іншими – це дитинча продали на м’ясо (в теорії). Це значно економить гроші при транспортуванні: "смертності" — нуль; собівартість одного дитинча виходить 3000–5000 дол. Тобто дохідність понад 1000%.
Якщо реально транспортувати дельфінів з Японії до України, то ціна подібних послуг може сягати 100 тис. дол., щоб створити належні умови. А якщо відправити порожній контейнер з чіпами та документами, то точно ніхто "не загине" і спеціальних умов не потрібно.
Для цього ж можна і використовувати чіпи "старих" або "мертвих" тварин. Самка дельфіна за все життя народжує в середньому лише 5–10 дитинчат із інтервалом у кілька років. Репродуктивний період триває до 30 років. Живуть дельфіни у дикій природі до 50 років, у неволі 15–25 років, іноді ще коротше через стрес і хвороби. Чомусь я впевнена, що багато "самок" в "Немо" за документами народжують і частіше, і до 40 років.
Я вже згадувала Благодійний фонд “Медичний центр "Надія, добро і добробут"" (ЄДРПОУ 26301874), яким повністю керує родина Кисловських. За нашою інформацією, для всієї діяльності використовується цей фонд, наприклад, для оформлення незаконно виловлених дельфінів та тварин з Асканії як "об'єктів дослідження". Це дозволяє без мита та з мінімальними перевірками переміщувати тварин через майже будь-яку країну. "Дельфінотерапія" — це лише комерційна ширма для приховування незаконного трафіку. Авжеж, це неможливо без супроводжувальних "наукових" документів, які зовсім випадково можна отримати у науковців Заповідника "Тузлівські лимани".
Тут ще треба зазначити, що у відкритих джерелах зовсім відсутня публічна проектна діяльність цього фонду. А знаходиться фонд у історичній будівлі, яка відремонтована, але автентичні рами вікон з частими вертикальними поперечинами у фрамугах були замінені на пластикові, які не відповідають стилю будинку, як зазначається у статті про історію дому: Винні льохи та склади товариства “Генрі Редерер", арх. М.І. Лінецький, 1911 р. Адміністративний будинок, 1912 р., Французький бул., 32.
Будівля є значимою пам’яткою історії, та прикладом виконання малих промислових споруд у 1910-х роках. На жаль, виробничий корпус не занесено до переліку пам’яток архітектури.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!