Пліч-о-пліч. День був схожим на подібні дні цієї кривавої, виснажливої війни, що тривала вже дев'ятий місяць, війни несправедливої, неправильної і нелюдської.
Прийшли скупі зведення з фронту про кількість загиблих окупантів, знищеної військової техніки, збитих крилатих ракет, безпілотників, літаків та гелікоптерів, зупинених танків та бронемашин.
Було сказано і про втрати української армії за цю добу. І окремим рядком розповіли про загибель вірного сина азербайджанського народу Оруджова Рашада Алігулу огли, який пліч-о-пліч з українськими побратимами звільняв українські землі від ненависного російського агресора.
Рашад – не перший азербайджанець, який загинув у боротьбі за волю України. Список навіки замовклих героїв, на жаль, з кожним днем збільшується, але не змовкає слава їхніх діянь, не зітреться в серцях двох братніх народів: українського та азербайджанського, пам'ять про їх безприкладний подвиг.
Їхні імена назавжди залишаться у спільному літописі нашої історії:
- Гусейнов Саїд Васиф огли – загинув у боях за визволення Миколаївської області;
- Молодший лейтенант ЗСУ Нахід Ібішов – загинув, захищаючи від окупантів Херсонську область;
- На 191-й день з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в бою з багаторазово переважаючими силами противника загинув Алієв Рустам Рамазан огли ;
- Ведучий українського музичного каналу М1, Гуламов Керім – загинув смертю хоробрих;
- 38-річний Мамедов Руслан – загинув, захищаючи землі України;
- Захищаючи місто Костянтинівку на Донбасі, загинув Мамедов Фуад Фархад огли ;
- Морський піхотинець Агаєв Рафаель – загинув, виконуючи завдання з оборони Маріуполя;
- У боях під Донецьком загинув боєць ЗСУ Ельшад Агаларов ;
- Активіст азербайджанської діаспори, наш побратим та соратник Азізов Вахід загинув, захищаючи Україну;
- Уродженець міста Геранбой Сафаров Алі Гасан огли загинув, захищаючи територіальну цілісність України.
Це лише кілька імен, а скільки ще невідомі нам, скільки поранено чи зникли безвісти. Але ім'я кожного нашого героя ми повинні повернути історії, майбутнім поколінням, дітям і онукам. Вічна Слава героям!
Пропагандисти різного штибу часто люблять порівнювати два народи – азербайджанський та вірменський. Це відбувається і через тривалий, багаторічний територіальний конфлікт між обома країнами, і через планетарне сусідство, від якого неможливо нікуди подітися. При цьому постійно ведеться розмова про добро і зло, про те, хто має рацію, а хто – винен.
Я не заглиблюватимусь у суть цього питання зараз. Я про це говорив, і ще говоритиму не раз. Просто наведу деякі факти реакції Азербайджану та Вірменії на повномасштабне вторгнення російських військ до України.
Азербайджан:
- державна нафтова компанія SOCAR з початку війни надала понад 200 000 літрів палива для автомобілів швидкої допомоги та державної служби з надзвичайних ситуацій України;
- понад 900 тонн медикаментів, медобладнання, продовольства у сумі понад 15 млн. євро;
- з березня до початку жовтня 2022 року ухвалив понад 4000 українських біженців.
Вірменія:
- з 24.02.22 по 31.10.22 урядовці 12 разів відвідували росію (глава Міноборони – 2 рази, начальник генштабу, секретар Ради безпеки та інші);
- єдина країна (крім Росії), яка проголосувала проти припинення російського представництва в Раді Європи;
- країна, де відбуваються постійні акції на підтримку агресії проти України;
- відправляє постійну гуманітарну допомогу російській армії;
- ухвалила 489 українських біженців.
Як кажуть, все більш ніж зрозуміло і виразно видно, яка з двох країн на боці добра, а яка на боці зла. Український народ для азербайджанців – істинно братський народ, і це почуття є взаємним.
Тому багато азербайджанців – учасники сьогоднішньої війни відзначені урядовими нагородами:
Командир взводу 92-ї окремої механізованої бригади Агасієв Кирило – почесне звання Героя України;
- Сержанти ЗСУ Алієв Вагіф та Абдулгафаров Меджид – орденом "За відвагу";
- Воїн ЗСУ Халілов Руслан – медаль "За військову службу України";
- Полковник ЗСУ Ахмедов Бахтіар Фахреддін огли – медаль "За військову службу України";
- Офіцер десантно-штурмової бригади Агаєв Аліхан Руслан огли – орденом Богдана Хмельницького (ІІ ступеня);
- Матрос ЗСУ, один із захисників міста Маріуполя, Бабаєв Рустам Аріф огли – орденом "За мужність" (II ступеня);
- Губернатор Миколаївської області Віталій Кім подякував за постійну фінансову та гуманітарну підтримку з перших днів війни нашого земляка Заура Агабаєва.
Дружба між Азербайджаном та Україною – це дружба двох давніх партнерів, двох великих країн, і біди однієї з них повністю переживаються обома державами. Вірність та допомога, відвага та невпинна боротьба за правду та справедливість – ось, що нас об'єднує.
Слава Україні! Слава Азербайджану! Вічна Слава Героям!
Нагадаємо, минуло два роки після закінчення Другої Карабахської війни: робота МЗС Азербайджану та Вірменії над текстом договору та зусилля партнерів (ЄС та Туреччини) вселяють надію на мирне врегулювання давнього конфлікту.
Більше актуальних новин про війну в Україні читайте у нашому Telegram-каналі.