Війни 21-го століття – здебільшого гібридні й технологічні: доля протистоянь вирішується не лише безпосередньо на полі бою, а й в інформаційній та медійній площині. І якщо раніше агенти Кремля просували свої меседжі через газети та телеканали, а з поширення інтернету в маси до них додались чисельні сайти та соцмережі, то тепер Москва активно лобіює власні геополітичні та економічні інтереси й "мочить" український бізнес посередництвом... західних ЗМІ.
Які організації допомагають російським спецслужбам розширювати зону впливу в Європі? Хто "замовив" інформаційну кампанію щодо українського вугільного магната Віталія Кропачова? І до чого тут британський "медіаконсультант" Гаррі Картрайт? Деталі – у розслідуванні СтопКору.
Хоча ворожі спецслужби вже досить давно використовували медіаресурс у країнах Заходу для лобіювання наративів та навіть втручання у місцеву політику, інформаційний фронт в Європі максимально активізувався з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Історія з "Голосом Європи"
Наприкінці весни та на початку літа в топ новинних заголовків потрапила історія ресурсу "Голос Європи". Нову онлайн-платформу звинуватили у роботі на росію, що навіть вилилось в обшуки та звинувачення у шпигунстві серед політичного істеблішменту низки країн ЄС.
"Згідно з інформацією Spiegel та бельгійської щоденної газети De Tijd, слідчі в Бельгії та Франції з самого ранку обшукують офіси Європейського парламенту в Брюсселі та Страсбурзі. Рейди пов’язані зі справою навколо проросійського новинного порталу "Голос Європи", який, як кажуть, знаходиться в центрі російської операції впливу", – повідомило німецьке видання Spiegel.
Але що насправді стоїть за цими обшуками?
Ці новини охоче підхоплювали українські ЗМІ із посиланням на солідних західних колег. Наша редакція також зацікавилась темою, але бажала копнути трохи глибше ніж черговий репост однієї новини.
Таким чином, команда СтопКору вийшла на матеріал видання EU Today. У великій статті автори використали інфопривід обшуків, але описали набагато ширше розслідування зі згадкою цілої низки імен та назв. Серед інших були Віктор Медведчук, його оточення, медійний пул та низка бізнесменів з різних країн.
"При цьому чимало з цих фактів були доволі цікаво та професійно загорнуті у посилання на інші видання. Але зробивши фактчекінг ми виявили, що ледве не половина ексклюзивної інформації все ж таки не мала підтверджень при переході за гіперпосиланнями. Натомість вона обґрунтовувалась висновками та роботою якихось безликих журналістів", – зазначають аналітики СтопКору.
Примітно, що "червоною ниткою" в публікації EU Today проходила тема енергетики.
Але, якщо придивитись уважно, можна помітити, як автор статті в цьому європейському виданні старанно підводить до, можливо, головної мети – прив’язки українського вугольного магната Віталія Кропачова до росії. При цьому EU Today використав новини про попередні корупційні проблеми суб’єкта, щоб створити враження, що й подальші по суті власні висновки він базує на інших ЗМІ.
"Журналісти також виявили, що Кропачов, як виглядає, має російське громадянство, і, можливо, намагаючись приховати це, він також змінив своє прізвище", – стверджує видання EU Today.
Однак, якщо перейти за гіперпосиланням з цієї цитати, то відкривається не стаття тих самих журналістів, а... файл, який завантажений безпосередньо на сайт EU Today.
Цікаво й те, що автор матеріалу використовував новину про нібито затримання бізнесмена з ресурсу, на якому дев'ять років тому була інша новина про Кропачова.
"Кропачов допоміг евакуювати з окупованої території авторів знімків та фотоапарати. Тепер це свідки та докази на судовому процесі. Експертиза легко встановила справжність фотографій. Завдяки фото було встановлено і місце пуску ракети", – йшлося в матеріалі про збиття малазійького Боїнгу.
Як це пояснюють у самому виданні?
Редакція СтопКору вирішила зв’язатися з керівництвом сайту EU Today, або попросити про інтерв’ю та підтвердження викладених вище фактів.
Однак у твіттері журналістам так і не відповіли. Так само, як і на листи за вказанними електронними адресами. Чимало листів модератори ресурсів електронних пошт взагалі повернули з формулюванням, що адреси отримувачів не є актуальними.
"Це викликало ще більше інтересу. Ми полізли у британські реєстри, бо саме там був зареєстрований серйозний ззовні сайт EU Today. За адресою прописки гугл-мапи показали щось, не дуже схоже на офіс", – коментують розслідувачі.
Вони також звертають увагу, що вказаний матеріал на EU Today розмістили 12 червня. А наступного дня ця ж сама стаття з аналогічними фото та посилом з’явилась на сайті Partners EU.
Що це за ресурс?
В контактах цього порталу вказана пошта. І ця ж сама пошта є контактом агенції PR-first, яка надає іміджеві послуги, в тому числі комерційне розміщення статей на підконтрольних сайтах.
Нам стало цікаво, а хто ж стоїть за сайтом EU Today та маніпулює трагедією нашої країни, щоб фактично мочити обраного кимось бізнесмена? Згідно реєстрів, цією людиною є Гаррі Картрайт. І як виявилось, це дуже цікавий персонаж. Наприклад, він фігурує в розслідуванні видання Politico, яке дійсно має авторитет світового рівня/
Хто такий Гаррі Картрайт?
Як стверджує Politico, цей британець, схоже, використовував офіційно некомерційні організації та журналістське прикриття для участі в лобіюванні бізнесу.
Він неодноразово виступав в Європаламенті, розповідаючи про проблеми Казахстану, виробництва мінеральної вати та навіть був старшим медіа-консультантом у дуже сумнівній платформі – Білорусько-Європейській діловій раді. Останню фактично вважають прикриттям для лобіювання торговельних інтересів імперії Олександра Лукашенка в Європі.
Особливо пан Картрайт цікавився енергетикою. За даними того ж Politico, в другій половині 2010-х він був активною персоною в "Брюсельському енергетичному клубі", позицыюючи себе як експерта-журналіста.
В 2020 році проходили вибори голови секретаріату Енергетичної хартії – організації, що мала рятувати екологію на тлі глобального потепління. ЄС просував кандидата, який підтримував "зелені технології". А Картрайт – навпаки.
"Проте сайт Картрайта підтримав чинного президента — словака, позицію якого підтримали кілька країн Східної Європи та Центральної Азії з великими інтересами в нафті та газі", – стверджує Politico.
У чиїх саме інтересах це відбувалось і чи не стирчать тут вуха Кремля?
Як стверджується, видання Politico намагалось розпитати самого Картрайта щодо цих гострих моментів, а також про його лобістські зв’язки. Проте на низку питань він так і не не відповів.
А вже за декілька днів після виходу того самого розслідування щодо проросійського медіаблоку в Європі на його сайті EU Today з’явились і статті на інших ресурсах, що звинувачували вже самого журналіста-лобіста в тому, що він ймовірно є агентом кремлівських інтересів. І не він один.
"Його дружина, українка, яка стверджує, що є співробітником української спецслужби, також причетна. Вона використовувала цю фальшиву особу для поширення проросійських повідомлень, вдаючи, що вони походять від українців", – припускають європейські репортери.
Наскільки ці припущення достовірні – поки невідомо, але факти залишаються фактами.
"Видання рівня Politico вважаються визнаними в світі та мають добру репутацію. А от підозріла відсутність можливості комунікації з EU Today, співпраця з мережевими проросійськими ресурсами та шлейф самого Картрайта в політико-комерційних баталіях пострадянських країн наводять на низку сумнівів. Особливо, якщо врахувати, що пан Картрайт багато років присвятив саме лобіюванню енергетичного сектору, а головною ціллю медікілінгової статті його сайту є представник саме цієї галузі", – резюмують автори розслідування.
Нагадаємо, українські нардепи, підприємці, громадські активісти і журналісти зібрались 10 липня у Києві в медіацентрі СтопКор для відкритої дискусії на тему лобіювання та Government Relations. Ключовими темами обговорення стали ефективні лобістські стратегії, комунікація з владою та захист бізнес-інтересів.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram-каналі та Facebook!