Вивчаючи тему дельфінів, я не могла оминути питання "дельфінотерапії" та наукових досліджень, які б доводили чи ні ефективність цієї процедури для лікування аутизму чи інших захворювань. Маніпулювання на лікуванні невиліковних хвороб - одна з найулюбленіших тем шахраїв, тож давайте розберемося, що є правдою, а що міфом у "дельфінотерапії".Історія появи дельфінотерапії. Поштовхом до появи дельфінотерапії стали дослідження американського нейропсихолога John C. Lilly, який у 1950–1960-х роках популяризував ідею про надзвичайно високий інтелект дельфінів. Саме тоді виникло переконання, що контакт із дельфінами може позитивно впливати на психіку людини. У 1970-х роках американський психолог David Nathanson почав проводити перші експерименти з дітьми, які мали порушення розвитку. Він стверджував, що взаємодія з дельфінами покращує увагу, мотивацію та здатність до навчання.
У 1980-х та 1990-х роках дельфінотерапія стала популярною в США, Мексиці, Ізраїлі, Японії, Росії та низці інших країн. Дельфінарії почали пропонувати спеціальні програми для дітей з аутизмом, ДЦП, синдромом Дауна та іншими особливостями розвитку. Саме в цей період виникла популярна легенда про те, що дельфіни нібито лікують ультразвуком через ехолокацію. Однак пізніше науковці не змогли підтвердити цей механізм, проте це не завадило тому, що одночасно дельфінотерапія стала надзвичайно прибутковим бізнесом. Вартість одного курсу у ті роки могла сягати тисяч доларів, а дельфінарії почали активно рекламувати її як майже універсальний засіб реабілітації.
З 1980-х років прихильники дельфінотерапії висували ідею, що ехолокація та ультразвук дельфінів можуть позитивно впливати на мозок людини.Однак дослідження німецьких учених Керстін Брензінг, Катрін Лінке та Дітмара Тодта показало, що немає наукових доказів того, що дельфіни використовують ехолокацію щодо людей у спосіб, який відповідав би заявам про лікування ультразвуком.
Наукові дослідження
У 1998 році нейробіологиня Лорі Моріно (Lori Marino) та психолог Скот Лільєнфельд (Scott O. Lilienfeld) опублікували у журналі Anthrozoös одну з найвідоміших критичних робіт щодо дельфінотерапії "Dolphin-Assisted Therapy: Flawed Data, Flawed Conclusions" ("Дельфінотерапія: ще більше хибних даних і ще більше хибних висновків"). Автори зазначають: "Через майже десять років після нашого першого огляду досліджень ми дійшли висновку, що досі не існує переконливих доказів того, що дельфінотерапія є легітимним методом терапії або забезпечує щось більше, ніж короткочасне покращення настрою". Мені вдалося зв’язатися з Лорі Моріно, тож зовсім скоро чекайте окремо інтерв’ю із нею.
У своєму аналізі автори також посилаються на висновки дослідниці Терези Гамфріс (Teresa L. Humphries), викладені у роботі "Effectiveness of Dolphin-Assisted Therapy as a Behavioral Intervention for Young Children with Disabilities" ("Ефективність дельфінотерапії як поведінкового втручання для маленьких дітей з інвалідністю"): "Наявні наукові дані не підтверджують твердження про те, що дельфінотерапія є ефективною для покращення поведінки дітей з інвалідністю. Більше того, результати не підтримують ідею, що взаємодія саме з дельфінами є більш ефективною, ніж інші стимули для навчання або соціально-емоційного розвитку дитини". Окремо Маріно та Лілієнфельд наводять результати дослідження Керстін Брензінг, Катрін Лінке та Дітмара Тодта "Can Dolphins Heal by Ultrasound?" ("Чи можуть дельфіни лікувати за допомогою ультразвуку?"), зазначаючи: "Не існує наукових доказів того, що ехолокація може лікувати, так само як і доказів того, що дельфіни використовують ехолокацію щодо людей у спосіб, який хоча б мінімально відповідав би таким твердженням". Підсумовуючи аналіз усіх доступних на той момент наукових досліджень (2012 рік), автори роблять ще один важливий висновок: "Найбільш тривожним є те, що відсутні докази довгострокового покращення внаслідок дельфінотерапії. Попри її активне просування серед широкої аудиторії, немає жодних доказів того, що вона забезпечує стійкі позитивні зміни основних симптомів будь-якого психологічного розладу". У 2021 році Лорі Маріно та колеги опублікували вже третій великий критичний огляд дельфінотерапії. Вони проаналізували нові роботи і дійшли висновку, що досі немає надійних доказів того, що дельфінотерапія є ефективним методом лікування аутизму чи інших санів.
Що зараз?
У кожному дельфінарії існує послуга "плавання з дельфінами". Досі не дешева розвага: фото від 1000 грн, плавання (10 хв) 5000–6000 грн, сім'єю — це вже 10 тис грн. Послуга "дельфінотерапія" коштує 3000–4000 грн за сеанс. Тобто, фактично, подібне "задоволення" коштує більше, ніж пенсія багатьох українців. За ці ж гроші можливо отримати декілька сеансів медичної чи психологічної допомоги, ефективність яких доведено науково.
Попри те, що окремі невеликі дослідження повідомляли про покращення настрою, концентрації уваги, мотивації та комунікативних навичок у дітей з аутизмом, дитячим церебральним паралічем та іншими особливостями розвитку після участі в програмах дельфінотерапії, більшість таких робіт зазнала суттєвої критики з боку наукової спільноти. Основними недоліками називалися невеликі вибірки учасників, відсутність належних контрольних груп, ефект новизни, а також неможливість відокремити вплив взаємодії з дельфінами від інших факторів, таких як відпочинок біля моря, перебування у воді чи підвищена увага з боку фахівців і батьків.
Треба ще зазначити, що багато професійних медичних і наукових організацій не розглядають дельфінотерапію як доказовий метод лікування аутизму чи інших порушень розвитку та не рекомендують її як заміну методам, ефективність яких підтверджена клінічними дослідженнями. На сьогодні немає жодного великого систематичного огляду або метааналізу, який би визнав дельфінотерапію доказовим методом лікування.
Попитала я науковців та лікарів про нібито сліпу дівчинку, яка прозріла після дельфінотерапії. Дві мої улюблені відповіді звучать так: "Можливо, якась бактерія спрацювала, кожні ліки мають частку отрути" (вода у дельфінаріях давно викликає занепокоєння науковців та екологів) та "Вона могла вдаритись головою, наприклад, її штовхнув дельфін хвостом і щось "встало на місце". Додам лише, що американські науковці перепитували питання декілька разів з величезною посмішкою.
Давайте подивимось з етичного боку. Як показує наше розслідування, дельфінарії нині - це незаконний вилов дельфінів та їх утримання задля прибутку конкретних осіб з сумнівною сплатою податків. Тобто фактично, ваше фото з дельфіном - це фото з мисливським поки ще живим трофеєм. Як тільки ви сплачуєте гроші у дельфінарії - ви підтримуєте жорстокість над дельфінами заради людських розваг, ще і вчите цьому дітей.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
