Світові військові виробники використали війну в Україні як полігон для тестування своїх технологій. Але Україна не просто приймає допомогу, а аналізує досвід і створює власні рішення. Локальне виробництво MRAP стає не просто необхідністю, а стратегічною перевагою.
На каналі Романа Бочкали Bochkala Live вийшло відео про тест-драйв нового броньовика від Inguar Defence. Машина має витримувати влучання бронебійних куль калібру 7,62, уламків 155-мм снарядів, підриви на протитанкових мінах, при цьому залишаючись маневреним, як позашляховик. Разом із CEO та співвласником компанії Артемом Ющуком було показано "Інгуар" в дії та перевірено на реальних умовах.
Як Африка дала світові MRAP
MRAP – Mine Resistant Ambush Protected. Це доволі молодий клас броньованих машин, головною фішкою яких є захист від мін та інших вибухових пристроїв задля збереження життя екіпажу. Історія його народження та еволюції доволі цікава.
У другій половині ХХ століття Африка стала ареною постколоніальних війн. Біла меншина контролювала владу, темношкіре населення почало боротьбу за свої права, що призвело до тривалих громадянських конфліктів.
Одним із ключових гравців була Південно-Африканська Республіка (ПАР). Вона мала слабку власну оборонну промисловість, а імпорт техніки ускладнило ембарго ООН 1977 року. Через це ПАР довелося самостійно розробити бронемашини, які відповідали умовам війни.
Так у 1970-х з’явилися перші MRAP, а еталоном став Mamba, випущений у 1990-х. Основною особливістю цих машин стало V-подібне днище, яке допомагало розсіювати силу вибуху, захищаючи екіпаж.
MRAP швидко довели свою ефективність. Наступні конфлікти на Балканах, в Анголі, Іраку та Афганістані закріпили їхню популярність. Потім і провідні військові держави почали розробляти власні версії MRAP.
Україна та MRAP: шлях від імпорту до власного виробництва
Україна успадкувала від СРСР потужний ВПК, проте виробництва MRAP у нас не було, адже СРСР зник ще до популяризації цього класу бронемашин.
Перші подібні моделі в Україні почали розробляти у 2000-х. У 2004 році з’явився "Дозор", а у 2010 році – КрАЗ-ASV Panther, який навіть замовило ООН. Проте це були поодинокі експериментальні зразки, а не масове виробництво.
Лише після повномасштабного вторгнення 2022 року українська армія усвідомила необхідність MRAP, але на той момент власного виробництва не було.
Україна почала отримувати іноземні MRAP сотнями:
- США: MaxxPro, Oshkosh M-ATV, Cougar
- Велика Британія: Mastiff, Wolfhound, Husky Mk III
- Німеччина: Dingo
- Туреччина: Kirpi
- Австралія: Bushmaster
- Естонія: Mamba (від ПАР)
А от що наша війна підтвердила – необхідність локалізації та неприпустимість імпортозалежності. Бо сьогодні Україна стикається з тією ж проблемою, що і Південно-Африканська Республіка 50 років тому.
Сьогоднішні пертурбації у міжнародній політиці лише доводять важливість локалізації ВПК. Навіть після закінчення активної фази військових дій – залишиться проблема мін. За деякими даними, натепер Україна є найбільш замінованою країною у світі і з приблизною площею мінування до 150 000 кв. км.
Згідно останніх і дуже приблизних даних Кабміну, розмінування коштуватиме близько 30 млрд дол США та залуження понад 10 000 спеціалістів. Локалізація виробництва сьогодні є життєво-необхідною, а завтра може стати експортним козирем.
Нагадємо, що "Українська "силіконова долина" зараз саме в оборонці": Роман Бочкала про майбутнє українського ОПК.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
