В Україні розгортають масштабну програму будівництва "ветеранських просторів". Йдеться про понад 160 об’єктів у різних громадах країни.
Проєкт уже викликав запитання через підготовку, тендери та зв’язки його учасників. У розслідуванні NGL.media фігурує Юрій Голик.
Його називають неформальним куратором програми "Велике будівництво". Він також був радником ексголови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка.
Перші ветеранські простори в Україні з’явилися ще після 2014 року. Їх створювали громади власним коштом у вже наявних приміщеннях. У серпні 2024 року держава вирішила врегулювати це питання. Тоді Президент підписав указ про підтримку ветеранів.
Наступного року Міністерство у справах ветеранів запустило програму будівництва нових просторів. Вони мають бути зведені за єдиним типовим проєктом.
Йдеться про одноповерхові будівлі площею близько 1500 кв. м, що складаються з двох блоків.
Перший блок — спортивна зала. Другий — приміщення для консультацій, психологічної підтримки, конференцій і невеликого кафе. Держава покриває до 60% вартості будівництва. Решту коштів має додати місцева громада.
Важлива умова — гроші можна витрачати лише на нове будівництво. Їх не дозволяють спрямовувати на ремонт уже чинних ветеранських просторів.
Ще до офіційного запуску програми регіони відвідував перший заступник міністра у справах ветеранів Віктор Байдачний. Він домовлявся з громадами про участь.
У липні 2025 року уряд виділив 446 млн грн. Перші об’єкти почали будувати у семи громадах. Йдеться про Кривий Ріг, Луцьк, Житомир, Бучу, Ужгород, Кременчук та Івано-Франківськ. Ввести їх в експлуатацію планували до 1 грудня 2025 року. Однак жоден із семи об’єктів у цей строк не відкрили.
У лютому 2026 року уряд затвердив наступний етап програми. На нього передбачили 1,1 млрд грн для 15 громад.
Документи громад свідчать, що підготовка почалася ще до офіційного оголошення програми. Наприклад, у Луцьку ділянку виділили 28 травня 2025 року.
Це сталося за три тижні до урядової постанови. Експертизу адаптованих проєктів робили ТОВ "УК Експертиза" і ТОВ "Нова-Експерт". На кожен об’єкт вони витрачали менше місяця. Поспіх помітили і під час тендерів.
У всіх семи громадах на торги прийшов лише один підрядник. Саме він і отримував замовлення. Умови тендерів могли обмежувати участь інших компаній. У Кривому Розі вимагали річний дохід понад 130 млн грн. Також потрібно було пройти особистий огляд об’єкта з підписом замовника. В Ужгороді додали ще й сертифікати якості.
Деякі підрядники були новоствореними або мали слабкий досвід. У Кременчуці компанія мала досвід на 2 млн грн. Попри це вона отримала підряд на 132 млн грн. Усіх 42 працівників найняли за кілька місяців до тендеру.
Їхні оклади становили 8–9 тис. грн. Це значно менше за середню зарплату будівельника.
У Бучі підряд отримав консорціум, створений за кілька місяців до тендеру. У штаті він мав лише шість осіб. Після старту будівництва з’явилися питання до кошторисів. У них виявили завищені ціни на матеріали.
У Кременчуці йшлося приблизно про 2 млн грн. У Кривому Розі — близько 2,6 млн грн. В Ужгороді сума завищення могла перевищувати 7 млн грн. Частина позицій у кошторисах була описана нечітко.
Через це їх складно порівняти з ринковими цінами. Це створює ризики для контролю витрат. Початково планували завершити об’єкти менш ніж за п’ять місяців. Деякі громади встановлювали ще коротші строки.
У Луцьку будівництво мали завершити за чотири місяці. Договір із підрядником підписали лише 15 жовтня. Завершити роботи він мав 20 листопада. У Кременчуці ситуація була ще показовішою. Там договір уклали 10 листопада. Дедлайн встановили на 20 листопада. Тобто на складну будівлю площею майже 1500 кв. м дали 10 днів. У Луцькій міськраді пояснили це тиском із Києва. Керівник управління капбудівництва Василь Ліщук казав про дуже стислі терміни.
Згодом строки переносили кілька разів. Ліщук пояснив, що затримки пов’язані з узгодженням оздоблення.
За його словами, навіть кольори мають відповідати єдиному стандарту. Об’єкт у Луцьку можуть відкрити не раніше червня. Водночас місцева влада досі не знає, хто його утримуватиме. Це питання, за словами Ліщука, вирішує міністерство.
Окрема частина розслідування стосується самого типового проєкту. Його затвердило Міністерство у справах ветеранів. Однак замовляло проєкт не міністерство. У реєстрі будівельної діяльності документація з’явилася 24 квітня 2025 року. Це було за 55 днів до появи урядової постанови. Замовником став благодійний фонд "Пісні, народжені в АТО".
Фонд із Дніпра раніше був відомий музичними фестивалями. Після 2022 року він допомагає військовим, переселенцям і лікарням. Офіційно фонд не має стосунку до проєктування чи будівництва. Попри це саме він замовив документацію. Проєкт розробив приватний підприємець із Закарпаття Юрій Ерделі. Потім фонд передав документацію міністерству.
Міністерство отримало майнові права на проєкт. Участь у програмі можлива лише за умови будівництва саме за ним. Засновник фонду Володимир Юрченко не пояснив, чому саме фонд замовив документацію. Керівник фонду Юрій Шуліка сказав, що "подзвонили якісь люди з міністерства".
Він не зміг назвати цих людей. Також не пояснив, хто вів перемовини та як обрали архітектора. Юрій Ерделі підтвердив, що до нього звернувся благодійний фонд. Він розробив проєкт за символічну плату в одну гривню. За його словами, це було "для ветеранів". Із міністерством він не контактував.
Ерделі зазначив, що працювати треба було дуже швидко. Тому будівлю передбачили зі збірних каркасних конструкцій. Саме тут у розслідуванні з’являється Юрій Голик. Фонд "Пісні, народжені в АТО" заснував Володимир Юрченко. Він був заступником голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка. Резніченко очолював область у 2016–2019 і 2020–2023 роках. У його другу каденцію активно реалізовували "Велике будівництво". Голик тоді був радником Резніченка.
Дружина керівника фонду Наталія Шуліка також пов’язана з Дніпропетровською ОДА. У 2017 році вона координувала фестиваль "Пісні, народжені в АТО". Вона працювала у Центрі допомоги учасникам АТО при адміністрації Резніченка. Також очолювала управління з питань учасників АТО.
Віктор Байдачний теж має зв’язок із цією системою. До міністерства він працював у ветеранському управлінні Дніпропетровської ОДА. Тоді його керівницею була Наталія Шуліка. Байдачний і Шуліка також є засновниками громадської організації воїнів АТО.
Саме Байдачний до старту програми їздив у громади. Саме йому доручили контролювати затвердження проєкту та розподіл субвенції. Голик також є на архівному фото "Команди Резніченка". Він стоїть поруч із людьми, пов’язаними з нинішньою програмою. Голика часто називають "ідеологом" і "куратором" "Великого будівництва". Офіційної посади він не мав.
Водночас журналісти фіксували його на ключових нарадах в Офісі президента. Йшлося про питання інфраструктури.
Голик публічно називав фестиваль "Пісні, народжені в АТО" "нашим". Після обшуків у 2023 році він виїхав з України через систему "Шлях". За даними медіа, він виїхав як водій-волонтер цього фонду. Обшуки були пов’язані з розслідуванням НАБУ. Раніше журналісти встановили, що компанія "Будінвест Інжиніринг" отримала понад 1,5 млрд грн від Дніпропетровської ОДА.
Компанію пов’язували з близькою подругою Валентина Резніченка. У 2024 році НАБУ повідомило Резніченку та ще чотирьом особам про підозру. Йшлося про розкрадання 286 млн грн. У 2025 році слідство завершили, а суму збитків оцінили у 392 млн грн.
Юрій Голик є фігурантом цієї справи НАБУ. У 2024 році стало відомо про ймовірний витік даних слідства на його користь. САП проводила обшуки у співробітника НАБУ. Також двічі обшуки проводили у самого Голика. Ім’я Голика фігурує не лише у темі ветеранських просторів. Воно з’являлося і в контексті Національного військового меморіального кладовища.
Це ще один великий проєкт Міністерства у справах ветеранів. Його перша черга оцінювалася у 1,75 млрд грн. Журналісти Bihus.Info встановили, що на тендер прийшов лише один учасник. Це був концерн, створений наступного дня після оголошення торгів. За даними журналістів, за ним стояв Юрій Голик. Головний архітектор меморіалу Сергій Дербін раніше співпрацював із Голиком.
Офіційно за будівництво кладовища від міністерства звітує Віктор Байдачний. Він відмовився коментувати розслідування. Сам Голик підтвердив зв’язок із фондом "Пісні, народжені в АТО". Він заявив, що причетний до фестивалю ще з 2016 року. За його словами, після початку повномасштабної війни він виїжджав від фонду за кордон. Там він нібито возив волонтерську допомогу для ЗСУ.
Голик стверджує, що нині живе у Києві. Із Віктором Байдачним він знайомий. Водночас каже, що "вже років сім-вісім" нічого про нього не знає. Причетність до програми ветеранських просторів Голик заперечує. Він заявив, що якби мав стосунок до програми, такі простори вже були б збудовані. За його словами, їх можна було б створити за небюджетні кошти.
Появу свого імені поруч із другим великим проєктом Міністерства ветеранів Голик назвав "фантазіями та домислами". Попри ці заперечення, розслідування ставить кілька ключових питань. Чому державний проєкт замовив фонд без будівельного досвіду.
Чому громади готувалися до програми ще до її офіційного запуску. Чому тендери часто проходили з одним учасником.
Також незрозуміло, чому строки будівництва були нереалістичними. І чому в кошторисах з’явилися завищені ціни. Усе це створює сумніви щодо прозорості програми. Особливо на тлі зв’язків фонду з оточенням Резніченка, Байдачного та Голика.
Редакція "СтопКору" приготувала запити до НАБУ, САП та Офісу Генпрокурора. Журналісти хочуть отримати актуальну інформацію про кримінальні провадження.
Зокрема, чи відкриті справи щодо Валентина Резніченка та Юрія Голика станом на зараз. Також важливо з’ясувати, на якому етапі перебувають ці провадження і який статус мають фігуранти.
Нагадаємо, Мільярди на "ветеранські простори": що не так із цим проєктом і до чого тут Валентин Резніченко?
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
