24 липня відбувся перший Міжнародний бізнес-форум "Візія України 2030", на якому було розглянуто важливі питання майбутнього розвитку України.
Компанія "Crowe Mikhailenko" та Асоціація українських банків висловлює щиру вдячність усім, хто долучився в якості спонсорів, партнерів, спікерів та учасників. Разом ми здатні побудувати країну нашої мрії.
Отже, підсумуємо головне.
Зовнішня політика і безпека України майбутнього
Дірк Шубель, Валерій Чалий, Роман Цимбалюк та Валерій Пекар поділилися власними баченнями того, що чекає Україну в майбутньому.
Європейський Союз готовий підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно, та продовжувати тиск на росію. Таких висновків дійшов Дірк Шубель, спеціальний представник ЄС з питань Східного партнерства. Як зазначив Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs) та бізнес-школи Українського католицького університету, західні партнери насправді остерігаються як поразки України, так і програшу росії. Тому українці повинні донести всьому цивілізованому світу такий сценарій завершення війни, який би був позбавленим укоріненого москвоцентризму. Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіацентру, посол України в США у 2015-19 рр., поділився баченням України у системі глобальної безпеки майбутнього. На його думку, Україні варто приділити увагу періоду виборів у США задля забезпечення стабільності надання допомоги Україні. Журналіст Роман Цимбалюк поділився думками про шляхи перемоги над росією та варіаціями її вигляду. За його словами, важливо перестати уникати реалістичних сценаріїв
Модель нової економіки України: якою їй бути?
Жан-Ерік де Загон, Павло Шеремета, Дмитро Березовський, Анатолій Амелін, Станіслав Ігнатьєв та Денис Марчук розкрили важливу тему щодо моделі нової економіки України.
"Для того щоб підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно, важливо забезпечити залучення інвестицій, особливо це стосується приватного сектору", – одна з тез змістовної промови Жана-Еріка де Загона, голови Регіонального хабу по Східній Європі Європейського інвестиційного банку. Держава, зі свого боку, повинна перестати боротися з бізнесом і навчитися підтримувати його, наголосив Павло Шеремета, співзасновник Schumpeter School of Innovation. Станіслав Ігнатьєв, голова ради Української асоціації відновлювальної енергетики, наголосив на важливості підтримки приватного сектору саме в зеленій енергетиці, оскільки у найближчому майбутньому позитивних прогнозів у цьому напрямку не очікується.
Державі важливо створити сценарій майбутнього, який дасть визначеність тим, хто залишається в країні, і тут варто пам’ятати, що головним бенефіціаром України є народ, вважає Анатолій Амелін, виконавчий директор Українського інституту майбутнього. Спікер наголосив, що для західних партнерів Україна – це не проблема, а можливість, про яку їм потрібно донести.
Дмитро Березовський, менеджер проєктів Програма "Заохочення підготовки до виконання Зеленого курсу у країнах Східного партнерства з ЄС", GIZ України, наголосив про основну компетенцію України в Європейському Зеленому курсі: аграрний сектор, який може не лише конкурувати, а й активно розвиватися. Стосовно цього питання висловився і Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради. Він підтвердив, що незважаючи на війну, аграрний сектор залишається сильним, але йому потрібні інвестиції і підтримка держави.
Як позбавити Україну майбутнього тягаря корупції?
Бізнес повинен об’єднуватися проти корупції. Мартина Богуславець, голова антикорупційного центру "Межа", членкиня громадської ради доброчесності, висвітлила актуальну проблему боротьби із корупцією. Спікерка констатувала, що корумпованість є однією із ключових перепон для приватного сектору і це добре відомо європейським партнерам. Саме тому для бізнесу так важливо працювати із антикорупційним громадським рухом спільно, лише тоді почнеться активна та ефективна боротьба з цією проблемою.
Якими мають бути відносини між державою і бізнесом?
Анна Деревянко, виконавча директорка Європейської бізнес асоціації, розкрила питання відносин між державою і бізнесом та власне бачення того, якими вони мають бути.
Практично щороку ми доходимо до питання: які є проблеми у бізнесу та яка є відповідь на них у держави. Держава доволі часто чує бізнес, хоча реформи судової та правоохоронної систем все ще необхідні. Важливо, щоб чесний бізнес мав можливості для розвитку, у той час, як тіньовий – виключався з гри.
Проте для успішного діалогу потрібні не лише пропозиції від бізнесу, але й бажання з боку держави. Потрібно продовжувати таку співпрацю, оскільки зараз вона критично необхідна. Як бізнес, так і держава дуже сильно постраждали під час війни. Як тільки буде діалог – буде й перспектива.
Нині представники влади різко реагують на альтернативні думки. Це часто пояснюється їх втомленістю. Вони можуть закриватися у собі, сприймаючи іншу позицію як образу. Державі необхідно навчитись дотримуватись законів та бути більш відкритою.
На відміну від України, в західних країнах держава виступає в ролі арбітра й захисника прозорого бізнесу. Там люди не бояться звертатись в державні інституції. У нас же звернення до владних органів – це завжди стрес. Навіть коли людина має рацію, вона може боятись, що проти неї все одно щось знайдуть. Потрібно змінювати цю ситуацію.
Цифрова трансформація банківської системи України
Андрій Дубас, президент Асоціації українських банків, Василь Фурман, член Ради Національного банку України, Віталій Кучер, член правління АТ "Креді Агріколь Банк" та Ігор Тихонов, голова правління "Кредитвест Банк", розкрили питання цифрової трансформації банківської системи України.
Сьогодні важливо працювати над автоматизацією процесів виявлення порушень у сфері фінансового моніторингу та запобігання їх виникнення. Хоча цей процес є дороговартісним, така процедура є важливою у межах наближення банківської системи європейських держав чи США.
Існує неоднозначна думка щодо складності процедури регулювання для банків. Одні говорять, що для банків це надмірний тягар, а інші – що це доволі легка та зручна процедура.
Проте українська банківська система повноцінно функціонує навіть після вторгнення росії. Багато країн переймають досвід України у цьому контексті, адже це заслуговує великої уваги. Такий успіх досягається саме завдяки реформам. Потрібно не просто говорити про необхідність змін, а безпосередньо їх реалізувати.
У банківській сфері вже використовується штучний інтелект, особливо для обробки великих обсягів інформації. Існують спеціальні алгоритми для аналізу інформації про клієнта та його обслуговування. Штучний інтелект продовжує активно розвиватись та удосконалюватись, проте він не може існувати сам по собі. Головне – це грамотно його використовувати.
На іноземні банки війна впливає практично так само, як і на інших представників українського бізнесу. Перед ними постало завдання із забезпечення безперебійності роботи та доступу клієнтів до своїх рахунків.
Важливим тут є те, що довіру між банками та клієнтами не втрачено, оскільки це один з ключових факторів забезпечення інвестицій та руху капіталу. Довіра до банків тягне за собою довіру до держави та до стану економіки в цілому.
Україна співпрацює з чималою кількістю міжнародних інвесторів, включаючи Туреччину. Бізнес останньої широко залучається до проєктів в Україні, включаючи енергетичну сферу. Інвестиції продовжуються навіть в умовах повномасштабної війни.
Однак залучити фінансовий капітал з однієї країни до іншої набагато легше, ніж залучити людський капітал. Привернення уваги професійних працівників – це велике мистецтво.
Чимала облікова ставка в Україні має наслідком доволі низький рівень закредитованості економіки. Це спричинено повномасштабною війною та інфляцією, оскільки підтримувати стабільний курс валюти під час війни набагато складніше. Однак НБУ досягнув гарних результатів у збереженні макроекономічної стабільності в банківській системі України.
Культура і мистецтво після війни. Якими вони мають стати?
Андрій Романій, військовослужбовець Національної гвардії України, актор Національного академічного драматичного театру ім. Франка, та Сергій Стуканов, керівник аналітичного відділу Центру контент аналізу, журналіст Українського радіо, розкрили питання стану культури і мистецтва в Україні після повномасштабного вторгнення та перспектив руху в цьому напрямку.
Сьогодні війна в Україні ведеться за ідентичність. Задуми росії полягають радше не у фізичному знищенні українців, а знищенні нас як нації. Фактично це аналогічна до радянської політика, яка спрямована на асиміляцію українців.
Для успішного розвитку Україні необхідно здійснити два кроки. Перший – провести повну дерадянізацію та дерусифікацію. Це нарешті дозволить українцям скинути багаторічний тягар нав’язаних наративів. Другий – зміцнення самосвідомості та самоідентичності, що матиме більше простору для розвитку.
Це сприятиме органічному розвитку української культури в суспільстві. Таким чином можна популяризувати українських поетів, письменників, митців та багато інших знищених радянським режимом діячів. Для цього необхідна продумана та чітка державна політика.
Згаданий аспект можна порівняти із деревом. Держава буде стовбуром дерева, у той час, як культура – корінням. Вороги України це дуже добре розуміють, а тому нам завжди варто стежити за станом культури.
Важливим інструментом для підтримки культури є законотворча діяльність. Одним з найфундаментальніших став Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Ефективною реформою може стати й законопроєкт про заборону московської церкви, який наразі, на жаль, не виноситься на розгляд у Верховній Раді.
Потрібно пам’ятати, що культура формується з людей. Активна та ідейна нація є незамінною для розвитку культури та держави, а тому для перемоги України слід діяти рішуче.
Справедливі сталі податки: якими їм бути?
Яна Матвійчук, українська підприємиця, філантропка, засновниця креативної івент-компанії "ARENA CS", засновниця БФ "Міжнародна жіноча допомога", співвласниця Young Business Club Ukraine, Арсен Ільїн, член Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, Віталій Смердов, партнер СROWE Mikhailenko, директор Палати податкових консультантів, Олег Гетман, координатор експертних груп Економічно-експертної платформи, член наглядової ради Української ради бізнесу, Олександр Прохорович, менеджер з питань фіскального регулювання ПрАТ "Філіп Морріс Україна", та Оксана Продан, радниця голови Асоціації міст України, розкрили питання принципу справедливості та проблем податкової системи України.
Зараз настала хвиля, коли держава знову вирішила підняти податки. Попри наявність відтермінування змін, така практика не надто узгоджується з ідеєю того ж партнерства держави та бізнесу. Для бізнесу дуже важливо бути консолідованим. Лише так він може просувати певні ідеї та рішення.
Для бізнесу важливою є прогнозованість податків. Ніхто не захоче працювати в умовах невизначеності та нестабільності. З останніх суспільних дискусій можна виділити законодавчу ініціативу щодо збільшення військового збору. Окрім цього, пропонується запровадити 1% військового збору з доходу компаній.
Влада, зі свого боку, має бути опорою та надавати весь сервіс для бізнесу. В Україні ж виходить так, що особа або долучається до корупційних схем влади, або змушена відбиватись від неї, оскільки влада не сприймає незалежний бізнес.
Декілька років тому у планах Національної комісії цінних паперів та фондового ринку було розширення можливостей для інвестицій всіх категорій бізнесу в українську економіку. Мали б нарешті бути проведені реформи пенсійної системи та фондової біржі. Однак після вторгнення росії всі ці плани відклались.
Основоположним фактором для фінансової системи є стан місцевого самоврядування. Воно має великий вплив на практично всі суспільні сфери, а особливо на економічну складову держави. Децентралізація є необхідною для підтримання прозорості економічних відносин.
Проте за іншим з поглядів, українська податкова система є відносно непоганою. Попри низькі рейтинги, у нас прийнятне податкове навантаження, а також є доволі хороші інститути спрощеної системи оподаткування та інвестиційних фондів.
Натомість головна проблема полягає в тому, що наша податкова система відіграє в основному фіскальну роль. Часто трапляються випадки не надто добросовісної поведінки з боку податкових органів. Чиновники інколи думають, що вони не державні службовці, а феодали. Те саме стосується й низького рівня культури законотворчості.
Держава не враховує, що головний спосіб наповнити бюджет – це зменшення державних витрат, а не збільшення податків. Зараз величезна частина бюджетних коштів йде на другорядні потреби, які не стосуються підтримки обороноздатності України.
