Медведчук Віктор Володимирович
проросійський український політик, олігарх, державний та громадський діяч, Народний депутат України II—IV та IX-го скликань, перший заступник Голови ВРУ (лютий 2000 — грудень 2001), Глава АП України (2002—2005).
Вік: 66 років
Народився в РСФСР у с. Почет Абанського району Красноярського краю.
Освіта:
1971 року закінчив Борівську середню школу і спробував вступити до Вищої школи міліції. Але не був прийнятий через вади біографії батька.
Влітку 1972 року успішно склав вступні іспити на юридичний факультет КНУ ім. Шевченка, однак за конкурсом не пройшов. Проте 12 вересня 1972 року наказом № 445-у ректора Київського державного університету ім. Т.Шевченка був зарахований до складу студентів на підставі дозволу МВССО УРСР. Причиною чого, на думку Дмитра Чобота, автора біографічної книги «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука», була «таємна співпраця з міліцією», що підтвердив Верховний Суд України.
24 червня 1975 року наказом ректора КНУ ім. Шевченка Медведчука було відраховано з числа студентів III курсу денного навчання юридичного факультету. 20 травня 1976 року поновлено у складі студентів на підставі розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.
Кар'єра:
Трудову діяльність Віктор Медведчук розпочав 22 листопада 1971 року сортувальником 2-го класу цеху експедиції періодичних видань Київського призалізничного поштамту. Від початку 1972 року одночасно став «позаштатним працівником міліції» на станції Мотовилівка.
Від середини 1970 років — співробітник КДБ СРСР.
1978 року врешті закінчив юридичний факультет КНУ ім. Шевченка і був скерований на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. В ній потрапив у групу «підібраних» адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі справи. Серед особливо резонансних, у яких В.Медведчук брав участь як адвокат, були судові процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, директором Чорнобильської АЕС Віктором Брюхановим.
У судовому процесі 29 вересня — 2 жовтня 1980 року був адвокатом Василя Стуса. Вимагав для нього найбільшого покарання.
У 1996 році став радником президента України з питань податкової політики, а у 1997 році був обраний нардепом України другого скликання за Іршавським виборчим округом № 171. Тоді виборча комісія нарахувала 94,16 % голосів «за».
У 2000 році став першим заступником голови Верховної ради України.
З 1998 по 2007 роки був головою Соціал-демократичної партії України.
У 2002 році став главою Адміністрації президента України Леоніда Кучми.
У 2019 році був обраний народним депутатом 9-го скликання Верховної ради України.
Розслідування діяльності:
- Співпраця з терористичними організаціями і посередництво:
23 червня 2014 року, відповідно до звіту ОБСЄ, представляв на переговорах терористичні організації ДНР і ЛНР. Офіційний представник України інформацію щодо ролі Медведчука в переговорному процесі коментувати відмовився.
З перших днів війни з Росією Медведчук неодноразово заявляв про своє бажання врегулювати цей конфлікт мирним шляхом, почати «широкий діалог між Києвом і Донбасом» без згадки про ініціатора військових дій — Російську Федерацію.
З травня 2014 року Медведчук і Нестор Шуфрич вели переговори з представниками терористичних організацій ЛНР і ДНР щодо припинення ними військових дій на Донбасі. В результаті вдалося досягти угоди про «початок діалогу» між Тристоронньою контактною групою (до якої входять представники ОБСЄ, України та Росії) і ДНР з ЛНР.
23 і 27 червня було домовлено про запровадження режиму припинення вогню, який за фактом неодноразово порушувався терористами і тому фактично заважав ЗСУ звільняти території і оборонятись.
У червні 2014 року федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити Медведчука посередником для забезпечення діяльності Тристоронньої контактної групи.
З 20 грудня 2014 року Медведчук займається питанням обміну заручниками, що утримуються терористами, із полоненими терористами, затриманими українськими військовими. За розпорядженням керівництва СБУ Медведчука призначено спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську.
З травня 2015 року входить до складу в рамках підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої групи здійснює обмін полоненими. Спільно з місією Червоного Хреста в Україні займається пошуком зниклих осіб. З грудня 2014 року до початку листопада 2016 року терористами було звільнено 403 особи.
- Звинувачення в посяганні на територіальну цілісність України
18 липня 2017 року у Криму таємно зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіним та обговорював питання, зміст яких недоступний широкій громадськості України.
У березні 2018 року пов'язані з ним особи були затримані за Справою Рубана — Савченко.
На початку 2019 року стало відомо, що Медвечука було внесено до бази сайту «Миротворець».
У березні 2020 року зустрічався із президентом РФ Путіним. 6 жовтня у Ново-Огарьово 2020 року зустрівся із Путіним. «Дуже раді, що в Україні є такі політичні сили, які чесно і відкрито висловлюють свою позицію. Росія — за вибудовування російсько-українських відносин», — сказав президент РФ.
- Підозра у державній зраді
11 травня 2021 року Медведчуку разом із його партнером Тарасом Козаком було видано підозру у державній зраді. Сам Медведчук на сайті своєї партії заявив, що це «політична розправа за принципову позицію». 13 травня йому було присуджено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту замість взяття під варту, як пропонувалося прокурором. 21 травня 2021 року Київський апеляційний суд переглянув апеляцію, залишивши рішення про домашній арешт у силі.
- "Плівки Медведчука"
У травні-червні 2021 року журналістами-розслідувачами з проєкту Bihus.info було опубліковано серію з трьох ведіорозслідувань «Плівки Медведчука», які ставили на меті перевірку стосунків проросійського олігарха й кума Путіна Медведчука із Порошенком, Путіним чи проросійськими бойовиками. Журналісти написали, що отримали з неназваних джерел записи телефонних розмов Медведчука за 2014—2018 роки, які вона проаналізували. Сам Медведчук жодним чином не відреагував на дане розслідування.
У записах людина із голосом, який журналісти назвали голосом Медведчука, веде переговори з російськими і проросійськими діячами про важливі суспільно-політичні питання України. Згаданий у описі записів тодішній президент Порошенко у жодному з записів не фігурує.
Декларації: