Історія львівського сміттєпереробного заводу, орієнтовна вартість якого сягає 40 млн євро, вже давно вийшла за межі звичайного будівельного проєкту. Сьогодні навколо нього одночасно тривають міжнародний комерційний спір, процедури за правилами FIDIC і DAB, арбітраж у системі ICC, багатомільйонні взаємні претензії та політична суперечка між мером Львова Андрієм Садовим і представниками польської влади.
Паралельно в Україні розслідують кримінальне провадження, у якому фігурує компанія, що отримала контракт на роботи на тому самому об'єкті. А на тлі загострення відносин із польською стороною львівська влада повернулася ще й до багаторічної історії недобудованого Польського дому на вулиці Шевченка, 3-А. Про це пише ЗІФ.
На цьому тлі виникає ключове питання: чому проблема Польського дому, яка існує вже багато років, знову стала політично актуальною саме тоді, коли конфлікт навколо сміттєпереробного комплексу став особливо гострим для міського голови Львова?
Документів, які безпосередньо доводили б мотив Андрія Садового, немає. Однак хронологію подій можна простежити, і вона справді заслуговує на увагу.
Завод, який мав стати символом сучасного Львова
18 травня 2021 року ЛКП "Зелене місто" підписало контракт із польською компанією Control Process S.A. на спорудження механіко-біологічного комплексу з переробки відходів на вулиці Пластовій, 13.
Безпосередньо будівельні роботи стартували у серпні того самого року.
Після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі цей проєкт мав для Львова особливе значення. Однак від початку будівництва минуло вже близько п'яти років, а підприємство досі не запрацювало.
У березні 2026 року Львів повідомив Control Process про розірвання контракту, а з 6 квітня міська сторона почала вважати договір припиненим.
Представники Львова пояснювали своє рішення простроченнями, незавершеною документацією та невиконанням польським підрядником частини передбачених контрактом робіт.
Control Process озвучила зовсім іншу версію. Польська компанія заявляла, що проєкт реалізовано більш ніж на 95%, а запустити підприємство нібито неможливо через обставини, за які відповідає замовник. Серед претензій підрядника також були невиконані містом роботи із зовнішньої інфраструктури та неоплачені суми за вже виконані роботи.
Таким чином, сторони фактично пропонують дві протилежні картини одного конфлікту. Остаточної юридичної відповіді, яка поставила б крапку в цій суперечці, поки немає.
Що насправді означають заявлені 95%
Саме рівень готовності заводу став одним із головних предметів суперечки.
Control Process наполягає, що виконала понад 95% робіт. Львів із такою оцінкою не погоджується.
Тому подавати показник у 95% як остаточно встановлений і підтверджений незалежною експертизою некоректно. Це позиція польського підрядника.
Водночас і показники готовності, які озвучує міська сторона, не можна автоматично прирівнювати до незалежного технічного висновку.
Зняти питання могла б публікація повного пакета документів: переліку виконаних і невиконаних робіт, актів, сертифікатів, даних про змонтоване та непоставлене обладнання, інформації про незавершені конструкції та висновків FIDIC Engineer.
Поки такого єдиного відкритого комплекту документів немає, суспільству фактично пропонують обирати між позиціями двох сторін конфлікту.
Польський банк уже перерахував Львову мільйони
Після загострення спору Львів скористався банківськими гарантіями.
Польський ING Bank Śląski виплатив ЛКП "Зелене місто" близько 3,664 млн євро за гарантією належного виконання контракту.
Згодом міська сторона також отримувала виплати за гарантією повернення невикористаної частини авансу.
Для Львова це конкретний фінансовий результат. Проте сам факт отримання коштів за гарантією ще не означає, що міжнародний арбітраж підтвердив обґрунтованість усіх вимог міста.
Банківська гарантія та фінальне рішення арбітражного трибуналу — юридично різні механізми.
Чому навколо слова "арбітраж" виникла плутанина
У публічній дискусії навколо заводу різні юридичні процедури нерідко об'єднують одним словом — "арбітраж".
Однак FIDIC не є арбітражним судом. Це комплекс контрактних правил, який передбачає певний порядок врегулювання спорів.
Одним із таких механізмів є DAB — Dispute Adjudication Board.
Якщо сторона не погоджується з відповідним рішенням, вона може подати Notice of Dissatisfaction.
І лише після проходження передбачених контрактом етапів спір може перейти до арбітражу.
Саме тому твердження на кшталт "сторона виграла арбітраж FIDIC" є юридичним спрощенням і може створювати неправильне уявлення про реальний статус справи.
На рівні DAB Control Process мала сильну позицію
Польська компанія отримала низку сприятливих для себе рішень DAB.
За версією Control Process, компанія виграла п'ять спорів. Представники підрядника також заявляли, що серед ухвалених рішень було продовження строку завершення проєкту до грудня 2026 року.
Такі твердження представники компанії публічно озвучували польським медіа.
У відкритому інформаційному просторі також згадувалися рішення, пов'язані з фінансовими вимогами Control Process та визначенням належного міжнародного арбітражного механізму.
Однак залишається суттєве застереження: повні автентифіковані тексти всіх рішень DAB у загальнодоступних джерелах відсутні.
Парижський етап не означає остаточної перемоги Control Process
За наявною інформацією, контрактний спір перейшов до системи ICC — International Chamber of Commerce.
Control Process звернулася до Emergency Arbitrator.
Такий арбітр розглядає питання про невідкладні тимчасові заходи до моменту, коли буде сформований основний склад арбітражного трибуналу.
Правила ICC передбачають, що Emergency Arbitrator виносить тимчасове рішення — order, а не остаточний award.
Крім того, майбутній арбітражний трибунал цим рішенням не зв'язаний та має право його змінити, переглянути або скасувати.
Отже, рішення надзвичайного арбітра не встановило остаточного переможця суперечки між Львовом і Control Process.
Львів виграв важливий етап, але не весь спір
За інформацією львівської влади, 16 травня 2026 року Emergency Arbitrator відмовив Control Process у застосуванні термінових заходів, за допомогою яких польська компанія прагнула обмежити подальші дії міста.
Для Львова це справді важливий процесуальний результат.
Однак означає він лише те, що польський підрядник не отримав запитаний тимчасовий захист.
Це рішення не дорівнює висновку, що Львів остаточно виграв міжнародний арбітраж і всі його претензії визнані правомірними.
Так само немає підстав стверджувати, що Control Process уже здобула остаточну перемогу в Парижі.
Основні вимоги сторін ще має розглянути майбутній арбітражний трибунал.
А будівництво тим часом зупинилося
Поки сторони сперечаються про юридичні перемоги, головним залишається інший факт.
25 червня директор ЛКП "Зелене місто" Олександр Єгоров повідомив, що основні будівельні роботи на підприємстві припинені.
Після завершення договірних відносин із Control Process вони не відновилися.
Таким чином виникла парадоксальна ситуація.
Львів заявляє про обґрунтованість своєї позиції. Control Process — про власну правоту. Польська компанія наголошує на рішеннях DAB. Місто — на отриманих банківських гарантіях. Паралельно триває міжнародний спір в ICC.
Але завод, заради якого все це починалося, сміття не переробляє.
До конфлікту долучилася польська держава
До літа 2026 року суперечка фактично перестала бути лише комерційним конфліктом між двома суб'єктами.
25 червня речник Міністерства закордонних справ Польщі Мацей Вевюр заявив, що ігнорувати рішення міжнародного арбітражу неприпустимо.
Андрій Садовий публічно відреагував на цю заяву досить різко та запропонував польському посадовцю спочатку ознайомитися з матеріалами справи.
Наступного дня, 26 червня, голова польської Ради з питань співпраці з Україною Павел Коваль повідомив PAP, що польська компанія має підтримку уряду.
Він також висловив думку, що дії Андрія Садового віддаляють Львів від Європи.
Після таких заяв говорити виключно про господарський спір уже складно — конфлікт отримав дипломатичний вимір.
Теза про "чорний список" Садового потребує уточнення
Одна з версій, яка поширювалася навколо цієї історії, стосувалася нібито внесення Андрія Садового до польського "чорного списку".
Документи підтверджують дещо інше.
5 січня 2026 року депутати польського Сейму Кацпер Плажинський і Януш Ковальський справді звернулися до Міністерства закордонних справ та Міністерства внутрішніх справ із вимогою розглянути можливість визнання Андрія Садового і міського голови Дрогобича Тараса Кучми persona non grata та заборони їм в'їзду до Польщі.
Проте підтверджень, що польський уряд таку заборону запровадив, немає.
У відповіді від 11 лютого 2026 року державний секретар польського МЗС Владислав Теофіл Бартошевський зазначив, що рестриктивні рішення стосовно представників іноземних держав ухвалюються відповідно до законодавства після вивчення обставин і консультацій із компетентними органами.
Отже, депутати пропонували оголосити Садового persona non grata.
А ось твердження, що уряд Польщі вже офіційно включив львівського мера до "чорного списку", документами не підтверджується.
Політичний сигнал із Польщі
У червні відносини стали ще напруженішими.
Речник польського МЗС Мацей Вевір окремо звернув увагу на те, що Андрія Садового не запрошували на URC26 і він не був учасником офіційної конференції.
Захід, організований львівським мером у Гданську, за його словами, відбувався окремо від URC26.
Це не є доказом існування будь-якого "чорного списку".
Однак на тлі того, що польські посадовці відкрито підтримали Control Process, подібна заява виглядала як цілком зрозумілий політичний сигнал.
А наприкінці липня з'явився новий сюжет
29 липня 2026 року польські медіа оприлюднили розслідування журналіста Шимона Ядчака.
За наведеною ним інформацією, прокуратура в Лодзі висунула керівникам компаній групи, пов'язаної з Control Process, обвинувачення у спробі заволодіти приблизно 16 млн злотих коштів п'яти польських муніципальних підприємств.
Слідство пов'язує справу з можливим використанням неправдивих даних під час участі у публічних закупівлях.
У відповіді журналістам Control Process зазначила, що контракти 2016–2017 років, про які запитувало видання, підписувала не безпосередньо Control Process S.A. Компанія також не підтвердила низку інших припущень журналістів.
У цій частині важливо уникати маніпуляцій.
Польські кримінальні провадження не доводять порушень Control Process саме під час реалізації львівського контракту.
Вони не анулюють рішення DAB, не підтверджують автоматично правоту Львова і безпосередньо не свідчать про проблеми з коштами сміттєпереробного заводу у Львові.
Водночас ця інформація ставить під сумнів спрощену картину, за якою польська сторона у конфлікті нібито є абсолютно бездоганною, а всі проблеми спричинило виключно місто.
Реальність значно складніша.
Польські посадовці могли не знати про кримінальні справи
Журналісти в Польщі окремо запитали МЗС, чи було відомо Радославу Сікорському та іншим представникам влади про кримінальні провадження на момент, коли вони публічно підтримали Control Process.
На час виходу відповідної публікації відповіді від МЗС не було.
Пізніше міністр енергетики Польщі Мілош Мотика повідомив журналістам, що не знав про ці справи.
Відтак виникає окреме запитання до Варшави: наскільки детально держава перевіряла ситуацію навколо приватної компанії, перш ніж її господарський конфлікт із Львовом отримав настільки серйозну дипломатичну підтримку?
У Львова є власна проблемна компанія — "Кавер Енерджі Плюс"
Ситуація стає майже дзеркальною, якщо подивитися на українську сторону проєкту.
Окрім Control Process, до робіт на сміттєпереробному комплексі залучили ТОВ "Кавер Енерджі Плюс".
23 травня 2025 року ЛКП "Зелене місто" уклало з цією компанією договір №23/05 приблизно на 113 млн грн.
Судові матеріали підтверджують як існування цього контракту, так і його зв'язок із роботами на об'єкті на Пластовій, 13.
А вже у 2026 році назва "Кавер Енерджі Плюс" з'явилася у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження в Україні
1 травня 2026 року зареєстрували кримінальне провадження №42026110000000275, у якому фігурує ТОВ "Кавер Енерджі Плюс".
В ухвалі Святошинського районного суду Києва від 16 червня наведена версія слідчих щодо можливого механізму правопорушень.
Ідеться про ймовірне завищення фактично виконаних обсягів робіт, вартості матеріалів, внесення таких показників до актів КБ-2в — актів приймання виконаних будівельних робіт — та подальше отримання бюджетних коштів.
Серед замовників, взаємовідносини з якими перевіряють правоохоронці, безпосередньо назване ЛКП "Зелене місто".
15 червня 2026 року директору "Кавер Енерджі Плюс" повідомили про підозру за ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.
Важливо наголосити: йдеться про підозру та версію слідства, а не про обвинувальний вирок.
Окремий інтерес викликає ситуація з директором компанії Юрієм Доманським.
За інформацією "Телеграфу", 14 червня він начебто виїхав з України через пункт пропуску "Краківець" до Польщі.
24 червня, через десять днів, Святошинський районний суд Києва задовольнив клопотання поліції щодо тримання його під вартою.
Слідство перевіряє можливу причетність Доманського до схеми, у межах якої, за версією правоохоронців, могли незаконно отримати понад 125 млн грн.
Також правоохоронні органи досліджують діяльність низки компаній, на рахунки яких, як зазначено у матеріалах справи, могли надалі переказувати гроші після надходження платежів від замовників.
Що відомо про понад 125 млн грн
У тій самій судовій ухвалі йдеться про фінансові операції на загальну суму понад 125 128 042 грн.
За версією слідчих, частина цих грошей могла бути пов'язана із завищенням вартості та обсягів виконаних робіт.
Проте стверджувати, що всі понад 125 млн грн стосуються саме львівського сміттєпереробного заводу, підстав немає.
Судова ухвала такого висновку не містить.
Водночас закономірно постає інше питання: чи є договір ЛКП "Зелене місто" з "Кавер Енерджі Плюс" на приблизно 113 млн грн одним із конкретних епізодів кримінального провадження?
З оприлюднених документів однозначної відповіді на це поки немає.
Один комплекс поділили на три черги
Окремий напрям суперечки розглядався у справі №380/19687/25.
Позивач намагався оскаржити рішення львівської влади щодо поділу будівництва на окремі черги та закупівлі робіт у ТОВ "Кавер Енерджі Плюс".
У матеріалах судової справи також згадується контракт приблизно на 113 млн грн.
20 січня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.
Тобто суд не встановив незаконності самого договору з "Кавер Енерджі Плюс".
Це суттєвий аргумент на користь позиції міста.
Водночас документи цієї ж справи підтверджують, що проєкт сміттєпереробного комплексу коригували і розподіляли на кілька черг.
Через це категоричне твердження про те, що Садовий "незаконно розділив єдиний польський проєкт і передав частину іншій компанії", юридично не доведене.
Але інше питання залишається без відповіді: чому великий контракт отримала саме "Кавер Енерджі Плюс" і які конкретно роботи та платежі за ним сьогодні перебувають у полі зору правоохоронців?
На цьому тлі повертається історія Польського дому
Тепер — до другого сюжету.
30 травня 2013 року Львівська міська рада передала Федерації польських організацій приміщення на вулиці Шевченка, 3-А.
Його загальна площа становила 1443,9 квадратного метра, а строк користування визначили у 49 років.
У 2015 році проєкт Польського дому урочисто презентували за участі українських та польських високопосадовців.
Планувалося, що вже за кілька років у Львові працюватиме сучасний Центр польської культури та європейського діалогу.
Однак реалізувати задум у заплановані строки не вдалося.
Минуло майже 11 років.
У грудні 2024 року "Високий Замок" повідомляв, що роботи на об'єкті фактично припинилися, а замість повноцінного культурного центру на місці залишається багаторічний недобуд.
Це доводить важливий момент: проблеми Польського дому виникли задовго до нинішнього протистояння між Львовом і Control Process.
Ще 22 березня 2021 року "Львівський портал" детально писав про ситуацію з об'єктом.
У матеріалі згадувався тристоронній інвестиційний договір від 13 жовтня 2015 року між ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", Федерацією польських організацій в Україні та Асоціацією "Польська спільнота".
Уже тоді журналісти порушували питання про невиконані інвестиційні зобов'язання та реакцію міської влади.
Тому назвати Польський дім проблемою, яка виникла лише у 2026 році, неможливо.
Кримінальний епізод навколо Польського дому
Ще у 2020 році Галицький районний суд Львова розглядав матеріали кримінального провадження, пов'язаного з документацією щодо Польського дому.
Під час огляду правоохоронці вилучали договори, печатку, бланки та інші документи, які могли містити ознаки підроблення.
Судовий документ також підтверджує наявність договорів позички приміщення і землі, пов'язаних із реалізацією проєкту.
Це не є доказом корупції польської держави і тим більше не підтверджує провини конкретного польського чиновника.
Однак цей епізод свідчить, що проблемна ситуація довкола Польського дому була відома задовго до нинішнього загострення відносин Львова з польською стороною.
Чому Польський дім став актуальним саме зараз
Львівська влада знала про проблеми об'єкта.
Про них роками повідомляли журналісти.
Будівельні роботи були фактично заморожені, існували інвестиційні договори та конфлікти українських підрядників із замовниками.
У матеріалах навіть з'являвся кримінальний епізод.
Проте протягом багатьох років Польський дім не ставав для Андрія Садового великим міжнародним політичним конфліктом.
У 2026 році ситуація змінилася.
Практично одночасно загострився спір із Control Process, у нього втрутилося польське МЗС, Павел Коваль публічно розкритикував Садового, польська сторона окремо наголосила, що мер Львова не був учасником URC26, а інвестиційна репутація міста стала предметом дискусій у Польщі.
І саме на цьому фоні знову актуалізується історія Польського дому.
Така послідовність подій сама собою не доводить існування спланованої інформаційної операції.
Однак вона дозволяє поставити журналістське питання: чи не перетворюється багаторічний скандал довкола Польського дому на інформаційну відповідь у новому конфлікті з польською стороною?
Один скандал перекрити іншим
Подібний комунікаційний прийом давно використовується в політиці: якщо є складний і невигідний інформаційний сюжет, увагу аудиторії переводять на інший — зрозуміліший та емоційніший.
Суперечку навколо львівського заводу справді важко пояснити широкій аудиторії.
FIDIC, DAB, ICC, Notices of Dissatisfaction, банківські гарантії, сертифіковані платежі та міжнародні арбітражні процедури — складні юридичні конструкції.
Натомість теза на кшталт "подивіться, що польська сторона зробила з комунальним майном Львова" значно простіша для політичної комунікації.
Проте обидві історії необхідно розглядати окремо і не підміняти одну іншою.
Якщо інвестиційний договір порушено — місто має діяти
Немає підстав автоматично ставати на захист польської сторони у справі Польського дому.
Якщо інвестор не виконав своїх зобов'язань, пошкодив чи знищив комунальне майно, порушив встановлені строки, не розрахувався з українськими підрядниками або не забезпечив належне збереження об'єкта, Львівська міська рада має застосовувати всі механізми, які передбачені договором і законом.
Але в такому разі постає інше питання.
Чому місто не використовувало ці механізми системно протягом приблизно десяти років?
Це не конфлікт Польщі та України
У цій історії особливо важливо не підміняти юридичних осіб цілими державами.
Control Process — приватний бізнес.
ЛКП "Зелене місто" — комунальне підприємство.
"Кавер Енерджі Плюс" — приватна українська компанія.
Асоціація "Польська спільнота" — окрема організація.
Жодна з цих структур не є тотожною Польщі чи Україні.
Якщо кожну господарську суперечку автоматично переводити на рівень міждержавного протистояння, комерційні спори почнуть безпосередньо шкодити дипломатичним відносинам.
Водночас і до Варшави виникають незручні питання.
Польське МЗС фактично стало публічним політичним захисником приватної компанії.
А вже приблизно через місяць польські журналісти оприлюднили інформацію про серйозні кримінальні претензії до представників бізнес-групи, пов'язаної з Control Process, у самій Польщі.
Це не робить вимоги Львова автоматично обґрунтованими.
Проте ситуація демонструє очевидний ризик: державна дипломатична підтримка приватного бізнесу не може підміняти незалежну перевірку його діяльності.
Львів зіткнувся з дзеркальною проблемою
Однак аналогічне питання можна поставити і міській владі Львова.
Місто звинувачує польського генерального підрядника у порушенні контракту.
Водночас українська компанія, яка отримала понад 100 млн грн на роботи в межах того самого проєкту, згодом опинилася серед фігурантів кримінального провадження щодо ймовірного завищення вартості робіт та легалізації коштів.
Саме тому будувати політичну позицію за принципом "у всьому винна польська сторона" Андрію Садовому буде складно.
Проблемні питання є з обох боків.
Хто сьогодні має сильнішу юридичну позицію
Станом на серпень 2026 року остаточного переможця у міжнародному спорі немає.
Control Process має сильні позиції на рівні DAB.
За інформацією самої компанії та польських джерел, вона отримала кілька рішень, які були для неї сприятливими.
Львів отримав важливу процесуальну перемогу на emergency-етапі.
Польському підряднику не вдалося домогтися від Emergency Arbitrator запитаних термінових заходів.
Проте правила ICC прямо передбачають, що майбутній арбітражний трибунал цим рішенням не зв'язаний.
Основне міжнародне провадження не завершене.
Тому говорити про остаточну перемогу будь-якої зі сторін передчасно.
Хто вже програє політично
У політичному сенсі ситуація для Львова значно складніша.
Незалежно від того, яким буде остаточне рішення міжнародного арбітражу, сьогодні вже відомо:
завод не запущений;
основні роботи зупинилися;
відносини з польським генеральним підрядником припинені;
місту ще потрібно вирішити питання подальшого завершення комплексу;
господарський конфлікт переріс у міжнародний;
інвестиційна репутація Львова стала предметом публічного обговорення у Польщі.
Політичну відповідальність за реалізацію міського інфраструктурного проєкту не можна перекласти на ICC.
Вона залишається на міській владі.
Чи може ця історія "закрити Україні шлях до ЄС"
Теза про те, що один конфлікт Львова з приватним польським підрядником здатний сам по собі перекрити Україні європейську перспективу, є перебільшенням.
Водночас систематичне перетворення господарських суперечок із бізнесом на політичні війни з державами — членами Європейського Союзу справді може шкодити українським інтересам.
Особливо коли йдеться про Польщу — одного з ключових партнерів України.
Саме тому центральній владі варто стежити за розвитком цього конфлікту.
Не для того, щоб автоматично ставати на сторону польської компанії чи карати Садового, а щоб локальна комерційна суперечка не почала впливати на зовнішньополітичні відносини держави.
Що міг би зробити Садовий
Найефективніший спосіб зняти значну частину запитань — максимальна прозорість.
У межах, які дозволяють контрактні умови та правила конфіденційності, місто могло б оприлюднити:
- рішення DAB;
- Notice of Dissatisfaction;
- позиції учасників спору в ICC;
- рішення Emergency Arbitrator, якщо його публікація буде погоджена іншою стороною;
- всі рішення FIDIC Engineer;
- сертифікати щодо виконаних робіт;
- повний перелік обладнання;
- структуру взаємних фінансових вимог;
- дані про здійснені платежі;
- інформацію щодо банківських гарантій;
- акти КБ-2в та КБ-3 за контрактом із "Кавер Енерджі Плюс";
- усі додаткові угоди;
- перелік робіт, які ще необхідно виконати для запуску комплексу.
Тоді громадськість могла б оцінювати не заяви пресслужб, а первинні документи.
Control Process також могла б відкрити документи
Ті самі вимоги щодо прозорості справедливі й стосовно польського підрядника.
Якщо Control Process стверджує, що завершила понад 95% проєкту, варто показати технічну структуру цих 95%.
Якщо компанія заявляє, що Львів винен їй близько 10 млн євро, публічно можна було б пояснити, з чого складається ця сума:
- сертифікованих платежів;
- сум, присуджених на рівні DAB;
- додаткових claims;
- відсотків;
- штрафів;
- вартості обладнання.
Якщо компанія справді отримала сприятливі рішення в усіх заявлених DAB-спорах, логічним кроком було б запропонувати Львову спільно погодити їх повну публікацію.
Польський дім потребує окремого аудиту
Історія Польського дому також заслуговує на самостійне розслідування.
Не як інструмент політичної відповіді Польщі, а як питання управління комунальним майном Львова.
Для повної картини необхідно оприлюднити договір позички, інвестиційний договір 2015 року, додаткові угоди, фактичний стан виконання інвестиційних зобов'язань та експертну оцінку реконструйованого або знищеного майна.
Також суспільство має знати обсяг фінансування з польського боку, претензії українських підрядників, позицію Асоціації "Wspólnota Polska", листування ЛКП "Агенція ресурсів", результати оглядів об'єкта та причини, через які Львів роками не ініціював жорсткішого перегляду домовленостей.
Замість висновку
Львівський проєкт сміттєпереробного комплексу опинився у серйозній кризі.
Місто веде складний міжнародний спір із польським підрядником.
За оприлюдненою інформацією, Control Process отримала кілька сприятливих рішень DAB.
Львів, своєю чергою, здобув важливий результат на етапі Emergency Arbitrator у системі ICC.
Однак це не було остаточним арбітражним рішенням.
Польські посадовці публічно підтримали компанію.
Речник МЗС Польщі вступив у відкриту суперечку з Андрієм Садовим.
Польські депутати справді закликали оголосити мера Львова persona non grata.
Польський дім у Львові справді залишається багаторічним проблемним недобудом, а міській владі про складнощі з цим проєктом було відомо задовго до 2026 року.
ТОВ "Кавер Енерджі Плюс", яке отримало значний контракт на об'єкті на Пластовій, справді фігурує у кримінальному провадженні.
Водночас документально не підтверджено:
- що польський уряд офіційно включив Андрія Садового до будь-якого "чорного списку";
- що Control Process уже остаточно виграла провадження в ICC;
- що Львів уже здобув остаточну перемогу в ICC;
- що суд визнав незаконним контракт із "Кавер Енерджі Плюс";
- що весь кримінальний епізод на понад 125 млн грн пов'язаний саме зі львівським сміттєпереробним комплексом.
Немає також документа, який доводив би, що Андрій Садовий навмисно повернув тему Польського дому до публічного порядку денного саме для того, щоб інформаційно перекрити проблеми зі сміттєпереробним заводом.
Це залишається журналістською та політичною гіпотезою.
Однак послідовність подій дає підстави ставити відповідне питання.
Звернення до Андрія Садового
Пане міський голово!
Можна сперечатися з Control Process.
Можна вести дискусію з польським Міністерством закордонних справ.
Можна повертати у публічний простір проблему Польського дому.
Можна коментувати рішення DAB та арбітражні процедури.
Можна шукати іншого підрядника.
Але залишається головне питання, яке не зникає за жодною інформаційною кампанією:
коли у Львові нарешті запрацює сміттєпереробний завод?
Саме заради цього створювався весь проєкт.
Не заради DAB.
Не заради ICC.
Не заради суперечок із польським МЗС.
І не заради політичного рейтингу міського голови.
Львів'яни платили й продовжують платити за підприємство, яке має переробляти відходи.
Поки завод не працює, будь-які дискусії про Польський дім, польських чиновників, арбітражні процедури чи міжнародну політику не дають відповіді на це базове питання.
А якщо після завершення міжнародного арбітражу виявиться, що на додаток до вже витрачених десятків мільйонів євро Львову доведеться виплатити польському підряднику ще й компенсацію, тоді виникне наступне запитання:
хто персонально нестиме за це відповідальність?
Не інформаційну і не лише політичну.
А фінансову.
У матеріалі використано інформацію з відкритих державних реєстрів, судових рішень, систем публічних закупівель, офіційних матеріалів польського Сейму й ICC, а також публікацій українських і польських медіа.
Усі особи, яким повідомлено про підозру або висунуто обвинувачення, вважаються невинуватими, доки їхню провину не буде доведено обвинувальним вироком суду.
Нагадаємо, раніше СтопКор писав, що конфлікт між Львівською міською радою та польською компанією Control Process S.A. через будівництво сміттєпереробного заводу вийшов за межі звичайного господарського спору та набув міжнародного резонансу. У польському інформаційному просторі ситуацію почали пов’язувати не лише з конкретним контрактом, а й із питаннями інвестиційної довіри до України та дотримання європейських правил.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram, і TikTok!