Пекло на Землі, сучасний Ноїв ковчег чи жива ілюстрація теорії Дарвіна? Неприступні скелі, морські дракони, найбільші у світі черепахи та повна відсутність прісної води – усе це Галапагоські острови. Аби побачити цей архіпелаг, український журналіст Роман Бочкала здійснив дивовижну подорож на інший край планети.
Щоб поринути в унікальний світ, журналіст провів 24 години у літаку та облетів пів земної кулі. А по прильоту в місцевому аеропорті – пройшов сувору перевірку, адже завозити на острови не можна майже нічого, навіть харчові продукти. А ще на Галапагоси літає лише один рейс на день, розповідає Роман Бочкала.
Але побачене дійсно вражає: величний Тихий океан, хмари на верхівках скель і неймовірні кольори неба на заході сонця й світанку. А поруч із цим – смертельна небезпека.
Історія Галапагоських островів – це історія багатовікової боротьби за виживання. За право жити на архіпелазі розгорнулася справжня війна, що тривала понад 3 століття. І саме життя на Галапагосах якнайкраще ілюструє еволюційну теорію Дарвіна: виживає сильніший.
Прибульці vs тубільці
Сама природа, аби врятувати себе, утворила довкола архіпелагу своєрідний «сейф»: надійні стіни з океану та скель. Мільйони років тут формувалась унікальна екосистема. Проте людина менш ніж за 3 століття майже знищила унікальний парк Юрського періоду.
Природну ідилію порушив корабель, що прибув на ці береги у 1535 році. Десант прибульців – кози, собаки, кішки й пацюки на чолі з людиною – висадився на Галапагосах, вступивши у нерівний бій із місцевою флорою та фауною. Чужоземні тварини й рослини буквально на очах почали поглинати й знищувати «аборигенів».
Основні мешканці цих земель – слонові черепахи, завдяки яким острови й отримали власну назву – взяли на себе головний удар колонізаторів.
«Відчуття – неймовірні. Перебувати поруч із таким монстром, чути, як він дихає... Виглядає ця черепаха вкрай грандіозно. Це – найбільші черепахи на планеті, і людству сьогодні невідомо, як вони потрапили сюди», – коментує Роман Бочкала.
Проте повільні й неагресивні «динозаври» не здатні були протистояти голодним хижакам. Тож у цьому бої вони програли. Але не у війні.
Романтики з великої дороги та живі консерви
Перші бойові дії прийшли на острови з піратами й китобоями. Дізнавшись про черепах-велетнів, флібустьєри облаштували поблизу архіпелагу власні бази. Адже перламутр із внутрішнього боку панцира тварин – надзвичайно коштовний.
Слонова черепаха здатна обходитися без води й харчів місяцями. Тож вирушаючи у дальні подорожі, пірати наповнювали трюми «живими консервами».
«У 1960-х на окремих островах живими залишилися лише кілька десятків черепах. З 10 видів вижили лише два. І ті перебувають під загрозою вимирання. Тоді як до прибуття людини на архіпелаг тут мешкали сотні тисяч гігантських плазунів», – розповідає журналіст.
З прийняттям програми з порятунку видів, на Галапагосах потроху відновлюють популяцію слонових черепах. Місцеві пляжі також є своєрідним «пологовим будинком» для морських черепах.
Природна підземка
Ще одна таємниця Галапагосів – підземні тунелі, які утворилися природним шляхом і протяжність яких сягає десятків кілометрів. Їхні стіни й стеля – це застигла лава, адже поблизу чимало вулканів. Як насправді утворилися ці підземні лабіринти? Є декілька версій, однак достеменно ніхто не знає, зазначає Роман.
Американська військова база
У 1939 році архіпелаг відвідав Теодор Рузвельт. І у розпал Другої Світової війни американці побудували тут повітряно-військову базу.
Летовище, десятки споруд і понад 2 тисячі американських військовиків – на островах з’явилась інфраструктура. І сюди потягнулись еквадорці, які мали обслуговувати військову місію США. Так на Галапагосах з’явилося перше місто.
Нині з 19 островів архіпелагу люди живуть на чотирьох. Решта території – Національний парк. 97% території – заповідник, для туристів відкриті лише 3% земель.
«Уздовж берега можна ходити лише однією доріжкою, бо все навколо – це пологовий будинок для ігуан. Вони тут народжуються, а потім виростають у величезних рептилій. Хоча для людини вони безпечні, але виглядають страхітливо», – зауважує Бочкала.
Еволюційна теорія Чарльза Дарвіна
У 19 столітті на Галапагоські острови прибув славетний біолог Чарльз Дарвін. Проведені ним дослідження флори й фауни архіпелагу пізніше лягли в основу відомої теорії походження видів. Саме тут учений вперше замислився про теорію еволюції.
У ті часи виживати на Галапагосах було вкрай важко. По-перше, майже повна відсутність прісної води. Дарвіну з командою вдалося відшукати джерело у жерлі згаслого вулкана. По-друге, постійно люди почали жити тут лише у 40-х роках минулого століття.
Біологічні війни
Приблизно в ті ж часи тут заснували біосферний заповідник імені Дарвіна. Мета його – відновити популяцію видів, що зникають. Адже унікальний світ був майже знищений. З території архіпелагу вивезли всіх свиней та кіз, ліквідували собак і кішок, які винищували рідкісних птахів та рептилій.
Проте, як тільки не стало кішок, розмножилися пацюки. Вони поїдали новонароджених морських черепашок. Відтак гризунам оголосили справжню війну. Американські біологи розробили унікальну отруту, яку розпилювали з гелікоптера. Йшлося про справжню біоатаку – понад 10 тонн токсичної речовини, яка дозволила винищити популяцію шкідників.
Однак за 10 років на острові з’явилися нові щури. Тепер до боротьби довелося залучити вже дрони з отрутою. Крім того, над проблемою боротьби з гризунами працюють учені-генетики.
Еквадорський Ленін і «дебалконізація» влади
На місцевому ринку щодня можна придбати свіжі дари моря. А у ресторанах подають унікальну страву – рибу-скорпіона. При цьому вся інфраструктура островів заточена суто під туристичну та наукову діяльність – жодних інших сфер економіки тут просто немає. Утім, самостійно виживати архіпелагу було б важко. Овочі, фрукти та решту продуктів завозять із великої землі. І ця залежність простежуються в усьому.
«Галапагоські острови офіційно належать Еквадору. Ця латиноамериканська країна має бурхливе політичне й суспільне життя, з постійною зміною влади, гучними протестами та власними Майданами», – зазначає репортер.
Чинний президент країни – Ленін Морено. Але за місцевими звичаями достатньо в буквальному сенсі скинути президента з балкона, аби визнати його нелегітимним. Уперше це зробили з головою держави у 1875 році.
Але загалом в Еквадорі відчувається вплив європейської культури. А природа тут визнана юридичною особою, і держава може судитися від її імені. Тож одвічна боротьба за виживання – триває.
