У наших головах браконьєр виглядає і функціонує як пірат, але це далеко не так. У сучасному світі спіймати велику рибину — це навіть не пів справи: найбільші гроші у продажу живого товару з документами. Чорний ринок тварин за дохідністю займає четверте в світі місце після торгівлі людьми, наркотиками та зброєю. І саме нелегальна торгівля тваринами є "найслабшою" з боку покарання.
За оцінками UNEP, INTERPOL, UNODC та Global Environment Facility, нелегальна торгівля дикою природою (включно з продажем живих тварин, частин тіл, підробленими документами CITES, фальшивими ветеринарними сертифікатами та супутнім відмиванням коштів) приносить від 7 до 23 мільярдів доларів США щороку.
Найчастіше міжнародні структури називають діапазон близько 20 мільярдів доларів на рік. Проте реальні масштаби можуть бути ще більшими, оскільки офіційна статистика здебільшого фіксує лише фізичне вилучення тварин або продукції, але не повною мірою охоплює документарні та фінансові схеми. Значна частина прибутку формується не лише продажем самих тварин, а й через так зване identity laundering — "відмивання" походження через документи.
Йдеться про повторне використання CITES-дозволів, переприв’язку мікрочипів, оформлення диких тварин як народжених у неволі (captive-bred laundering), використання фіктивних зоопарків, реабілітаційних центрів, офшорних платежів та "сірих" ветеринарних послуг. За даними World Wildlife Crime Report, лише у 2015–2021 роках було зафіксовано мільйони випадків вилучення, що охопили близько 4 000 видів у 162 країнах. Це свідчить про системність, а не про окремі епізоди.
Ключова проблема полягає в тому, що легальна й нелегальна інфраструктура часто працюють паралельно. За оцінками UNODC, законні ланцюги постачання регулярно використовуються як прикриття для незаконних операцій. Наприклад, один легальний документ на імпорт чи розведення може багаторазово підвищувати вартість схеми, дозволяючи роками легалізувати нових тварин, змінювати їхнє походження або реекспортувати під новим статусом.
У практичному вимірі це означає: тварина — це товар, документи — інструмент масштабування, ліцензії чи статус зоопарку — юридичний захист, а міжнародна логістика — фінансовий мультиплікатор. Саме тому сучасна чорна торгівля тваринами - це вже не просто браконьєрство чи контрабанда, а складна багаторівнева кримінальна індустрія, де документарна легалізація часто важливіша за сам вилов.
Після 2000-х просто вивезти дику тварину стало складно – стали потрібні документи. Я писала про це у статті. І якщо у світі створити привітну "екодлсистему" під тварин вкрай тяжко, то в Україні на це знадобилося всього 5-7 років, як показує наше розслідування.
Зрозумівши безкарність схеми легалізації дельфінів через дельфінарії (друга частина попередньої статті), поступово змінюючи схему, українські дельфіни з’явилися по всьому світу. У цій статті ми подивимося детальніше, хто або що було потрібно, щоб такий "бізнес" став можливим.
Сучасне браконьєрство — це давно вже не історія про "рибалок-порушників" чи поодиноких нелегальних ловців. Як показує наше розслідування, для функціонування потенційно масштабних схем із використанням червонокнижних тварин потрібна не лише логістика чи фінансовий ресурс, а насамперед політичне, адміністративне та правоохоронне "прикриття".
Саме наявність зв’язків у системі дозволяє роками переводити звернення, сигнали журналістів, громадських активістів і міжнародні запити у формат формальної бюрократії без системних наслідків. За такої моделі, за якої питання, що потенційно мають ознаки транснаціонального екологічного або економічного злочину, замість передачі до профільних антикорупційних, екологічних чи міжвідомчих структур, фактично "спускаються" на локальний рівень.
Моє звернення від 14.04.2026 щодо можливих корупційних правопорушень із використанням депутатських повноважень Квасницької було направлено до Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1, де після перевірки заявлено про "відсутність фактичних даних", а матеріал ЄО №10669 просто списано до справи відділу. Тобто замість поглибленого аналізу, міжвідомчої перевірки чи розгляду у ширшому контексті — локальне закриття за браком доказів за декілька днів. Те саме стосувалося заяв про Карапетян та заяв щодо дельфінів.
Такий механізм особливо критичний у справах, де йдеться про складні схеми з міжнародною логістикою, CITES-документацією, ветеринарною легалізацією та потенційною підміною походження тварин. Саме тому для сучасних організованих груп ключовим активом стають не лише компанії чи транспорт, а можливість контролювати маршрут скарги: від громадського резонансу (Карапетян, Альтернатива.орг) до локального кабінету (Коваль, Квасницька, поліціянти та інші), де справа зникає у формулюванні "не встановлено".
У такій моделі правоохоронна та адміністративна вертикаль ризикують перетворюватися не на інструмент розслідування, а на бар’єр між доказами та правосуддям. Саме це і є одним із головних викликів для міжнародних екологічних та кримінальних розслідувань.
Як показали документи по експорту та імпорту дельфінів з та в мережі "Немо" та "Оскар" (про їх зв’язок, псевдодельфінотерапію та продовження роботи з Росією — я ще розповім у наступних статтях), багато дельфінів після 2022 виїжджали під "науковим" чи "навчальним" прикриттям. Цікаво те, що підписантом документів по науковій роботі по дельфінах в Україні є саме Іван Русев, про якого я теж вже писала, саме на основі цих документів раніше Міністерство Довкілля, а тепер після реформування Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства , видають CITES документ для перетину кордону тварини.
Ще не треба забувати, що сама будівля дельфінарію найчастіше теж "проблемний" актив, адже постійно треба "вирішувати" перевірки, звернення зооактивістів і таке інше. Тож ще потрібне юридичне та ветеринарне "прикриття". Ми знайшли 4 справи, де пані Швець для цієї структури (стаття) перешкоджає Державній інспекції потрапити до дельфінарію "Немо" в Одесі:
Справа № 815/2635/17. Оскарження припису ДЕІ щодо незаконного скидання стічних вод у море та утримання тварин без дозволів. Припис скасовано. Суд погодився з аргументами захисту про "процедурні порушення" під час перевірки. ТОВ "Нерум".
Справа № 1512/3421/18. Оскарження перевірки умов утримання диких тварин. Швець доводила, що ДЕІ не має компетенції перевіряти "приватну колекцію". Адмінпровадження закрито за терміном давності. ТОВ "Біопарк".
Справа № 420/5832/19. Позов ДЕІ про зупинення діяльності дельфінарію через порушення екологічних норм (утилізація відходів). ТОВ "Нерум". Відмова у задоволенні позову ДЕІ. Швець використала довідки від свого "Спец. вет. центру" про "ідеальний стан" об'єкта.
Справа № 420/1254/21. Оскарження припису щодо порушення родючого шару ґрунту під час підготовки будівництва на схилах. Справа затягнута. Швець оскаржувала "повноваження інспектора", що дозволило завершити фазу робіт. ТОВ "Лартіван Констракт".
Якщо до всієї інформації додати те, що пані Ольга Квасницька (про яку я теж вже писала) є депутаткою по округу, до якого належить значна частина пляжу "Ланжерон", де побудований дельфінарій, а пан в.о. мера Коваль Ігор активно видає всілякі "дозволи" та намагається захопити повний контроль над КУ "Одеський зоопарк", який так потрібен для "розширення асортименту" по можливій легалізації червонокнижних тварин, то хто саме "відповідає" за політичний вплив – здогадатись неважко. Далі буде…
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
