Під стінами Мінінфраструктури – масштабні протести. Оскільки побороти беззаконня в галузі поодинці неможливо, колишні та чинні працівники «Укрзалізниці», а також пов’язані зі структурою люди об'єдналися у так званий антикризовий штаб залізничників. Чому людям довелося розгорнути «транспортний Майдан»? Розслідувала Марія Гураль.
https://www.youtube.com/watch?v=9OyLeVPzT_w
Зауважимо, «СтопКор» також виступив на підтримку мітингарів та 27 травня підписав меморандум з організацією-членом штабу, Національним антикризовим публічним штабом. До урочистостей та обговорень долучилися й інші альянси-учасники штабу, зокрема, всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України», громадська ініціатива «Залізничний Майдан» та громадська організація «Захищений успішний залізничник».
«Ми виступаємо такою коаліцією, звертаємося до всіх, хто нас зараз бачить і хто хоче стати нашим ідейним товаришем. Долучайтеся, будемо боротися й висвітлювати надалі зловживання», – закликав директор правозахисного департаменту ГО «Стоп корупції» Ігор Бондарчук.
За словами керівника Національного антикризового штабу Сергія Опрі, у транспортній сфері діють різні потокові схеми, завдяки яким прибутки від закупівель ідуть до кишень окремих осіб. Понад те, за кожним напрямком закріплені конкретні «куратори».
Враховуючи те, що довкола «Укрзалізниці» розгорівся уже не один скандал, наші журналісти спробували поспілкуватися з самим керівником установи, Іваном Юриком. Проте на наші запити ніхто відповіді так і не надав, а до приміщення держустанови взагалі неможливо пройти.
Щоб хоч якось донести до Івана Юрика інформацію про махінації та свавілля, які точаться в УЗ, активісти влаштували безстроковий мітинг. Проте замість того, щоб вийти до протестувальників та поспілкуватися з журналістами, у відомстві зачинили всі двері, запускаючи працівників невеликими групами через підвал.
Медійники намагалися додзвонитися до пана Івана на мобільний, писали йому, проте у відповідь — лише тиша. Усе, що залишилося знімальній групі «СтопКору» – це навідатися до нього додому. Але тут ще цікавіша історія. Згідно з декларацією, проживає чиновник у центрі Києва. Проте тут про нього не чули.
Доволі дивно, адже, згідно з декларацією, в пана Івана – лише ця квартира та будинок у Закарпатській області. Тож якщо у столичній квартирі він не проживає, то невже добирається щодня до роботи аж з іншого кінця країни, чи все ж таки просто не задекларував ще якесь майно? Поки що знайти посадовця нам так і не вдалося.
Хоча питань до пана Юрика накопичилось уже чимало, причому не лише у преси й активістів, а ще й у Кабміна.
