Прип’ять – «місто-привид». Час зупинився тут у 1986 році, коли на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух з викидом потужністю 300 Хіросім. Тоді навколо АЕС створили 30-кілометрову зону відчуження, та кілька десятиліть потому це місце знов загрожує українцям смертельною небезпекою – тепер вже через ризиковані бізнес-ігри. Докладніше про це – у масштабному розслідуванні Асі Шевченко.
https://www.youtube.com/watch?v=-wooCosfICs
Після вибуху на реакторі героїчно і усього протягом 206 днів звели об'єкт укриття, або Саркофаг, щоб законсервувати на місці майже двісті тонн ядерного палива, що залишилося після катастрофи.
На початку 2000-х старі конструкції над активною зоною реактора додатково укріпили. Кінцевий термін експлуатації Саркофага – 2023 рік.
Це найбільша у світі рухома арочна конструкція: заввишки як 35-поверховий будинок і завдовжки як півтора футбольні поля. Вона може витримати найпотужніший смерч і зміну температури повітря від -40 до +45.
Первісна вартість споруди оцінювалася в 980 млн євро. Однак за 6 років сума зросла на пів мільярда. Влітку 2014-го Асамблея донорів Чорнобильського фонду «Укриття» збільшила фінансування до 650 млн євро.
Та введення конфайменту в експлуатацію – це лише частина грандіозного задуму. Наступний крок – демонтаж нестабільних конструкцій старого саркофага, на який витрачатимуть вже наші з вами кошти. Це, власне, і є той самий наднебезпечний тендер, про який йдеться.
Думки щодо демонтажу і досі різняться. Та на станції твердо переконані: процес необхідний. Оскільки саркофаг і справді зводили поспіхом.
«Демонтаж нестабільних конструкцій об'єкту укриття – це наступний крок перетворення об'єкта укриття на екологічно безпечну систему. Це південні щити, трубний накат, який знаходиться на балках б1 і б2 та захищає активну зону реакторної установки. Це балка «мамонт» і балка «восьминіг». До переліку нестабільних конструкцій якраз входять ці споруди, ті які становлять велику ймовірність обвалення», – зазначає заступник головного інженера об’єкта «Укриття» ЧАЕС Сергій Кондратенко.
Ба більше, у 1986-му конструкції укриття встановлювали дистанційно без зварних і болтових з'єднань. Завдяки силі тяжіння вони спираються на ті вцілілі конструкції, які залишилися після зруйнованого реактора, а їх обвалення може призвести до ще гірших наслідків у порівнянні з тією ситуацією, що склалася зараз, пояснюють інженери.