20 липня 1771 року, рівно 250 років тому, запорозькі козаки в авангарді російського війська захопили місто Кафа (Феодосія). Таким чином Крим став російським.
Наприкінці XVIII століття, у 1768 році, між Російською та Османською імперіями почалася війна. Катерина ІІ хотіла здобути вихід до морів та південноукраїнські землі. До цього кордони її імперії проходили Дніпром, за ним була Річ Посполита, а на півдні володарювали татари, піддані османського султана. Виходу до Чорного моря Росія не мала.
Турки ж хотіли поширити свою владу на західноукраїнські землі, які тоді перебували під владою польської Речі Посполитої.
Ця держава доживала останні дні, бо її роздирали суперечності між королем і магнатами, а також у ній почалося повстання українських селян Коліївщина. Коли польський король покликав на допомогу росіян — турки захвилювалися, що втрачають ласий шматок, і почали війну.
Бої точилися на Чорному морі, Кавказі, на Дунаї, а також на півдні України.
Коли в росіян виникла потреба захопити Крим — форпост Османської імперії, вони звернулися до козаків, які тоді вважалися знавцями цих територій. 500 запорожців мали стати авангардом війська князя Долгорукова. Вони мали розвідати шлях через Дике поле аж до Перекопу, що і зробили, привівши 30 тисяч росіян зі ще кількома тисячами козаків, з Полтави, де до 20 квітня стояло військо, до тамтешньої фортеці.
Очолював розвідзагін орельський полковник Панас Ковпак. Це — прізвисько, справжнє його прізвище було Магденко й походив він з козацького опішнянсько-полтавського роду. Опинившись на Січі, влаштував зимівник на Орелі, багато воював проти татар, знав південні землі. Саме він, спершу привівши росіян до Криму, тепер порадив Долгорукову не брати Перекоп, а під прикриттям відволікаючого маневру його обійти через Сиваш. Так уся армія майже без втрат вийшла в степ на битву з ханом. Козаки були в авангарді й заманили татар у півколо, де на тих уже чекали російські гармати та козацькі шаблі.
Татарське військо було розбите, хан втік і попрямував до султана просити про допомогу.
А російська армія з запорожцями попереду та «регулярними» козаками у складі безперешкодно рушила на Кафу — великий порт і рабовласницький ринок. Столиця тоді була в Бахчисараї, але порожній ханський палац не становив небезпеки, а от до Кафи міг приплисти турецький дестант. Його треба було випередити.
І знову за допомогою козаків місто було взяте. Після невдалого першого штурму Ковпак підказав росіянам встановити гармати на найближчому пагорбі й обстрілювати фортецю й порт. Після того, як місто охопила пожежа, османський паша́ здався на милість переможців.
Це сталося 20 липня 1771 року — рівно 250 років тому. Потім у провідних містах півострова було встановлено російські залоги, відпущено чи викуплено рабів-християн. За мировою угодою з Туреччиною Крим формально став незалежним, хоча хан цілковито підпорядковувався Росії. Вона також отримала порти на Чорному морі та право проходу Чорноморськими протоками.
А що ж запорозькі козаки? Після кримської кампанії та здобуття Криму вони ще служили на боці імперії в різних прикордонних заставах, ще двічі їздили воювати в Крим то з місцевими повстанцями, то з турецьким десантом. Ватажки отримали нагороди...
Але з приєднанням Причорномор'я та Приазов'я до Росії їхня місія охоронців південних кордонів вичерпалася. Нічого стало охороняти. І козаки стали непотрібними. Тому за 11 місяців після остаточного приєднання півострова до Таврійської губернії Катерина ІІ наказала знищити Січ, а останнього її гетьмана, який і відряджав Ковпака на допомогу росіянам, відправити на Соловки. Там він і сконав.
Ковпак же повернувся до себе, забрав частину козаків зі згарища Січі, заснувавши село Панасівка, де збудував школу й церкву, та тихо помер у себе вдома. Село існує і досі — ніби нагадування про те, хто саме здобував Крим насправді та як із колишніми союзниками вчинила імперія 250 років тому.
