В Україні працюють 17 тисяч компаній з рф: чи можна їх націоналізувати

Питання боротьби з російським бізнесом є гострим ще з 2014 року, але ніколи ця боротьба не проходила гладко. Тому що російський бізнес, особливо великий, пов’язаний з енергетикою, інфраструктурними проєктами, морським транспортом традиційно оточують лобісти, які часом заважають навіть дуже серйозним інституціям на кшталт СБУ виконувати їхню роботу.

З початком війни "крига скресла", почалися арешти майна російських компаній. Наприклад, в Одесі заарештовано близько десятка кораблів "Трансшип". За логікою, все це майно має бути передано українській державі. Хоча проросійські морські лобісти в АМПУ та Мінінфраструктури "працюють" над тим, аби цей арешт не завадив компаніям контролювати свої судна. І вже є негативні сигнали, що їх можуть передати компаніям з оточення тих самих людей.

Російський бізнес в Україні: що відбувається?

Ця схема використовується не вперше. Нещодавно була показова історія в Одесі, коли олігарх-утікач Курченко дуже швидко перепродав Одеський НПЗ. Його придбав російський нафтовий гігант "Лукойл". У 2014 році це нікому з одеситів не сподобалося, далі була низка судів і спроб рейдерських захоплень. Але сама схема, коли власник розуміє, що з політичних мотивів втрачає контроль над майном, і шукає якусь підставну особу, щоб його "переписати", досить поширена серед російських і проросійських бізнесменів.

Подекуди цифри просто колосальні. В Офісі Генпрокурора відзвітували про арешт на теренах України 17 800 вагонів, які належали компаніям з росії й Білорусі. Зрозуміло, що це майно має відійти Укрзалізниці як монополісту. Не якимось фірмам-прокладкам чи комерційним установам, а саме державній компанії.

Адже, якщо ми вже говоримо про арешт російського майна, рахунків, суден, то в першу чергу цим мають розпоряджатися державні структури. Не може йтися про жодні приватні фірми, тому що дуже великий ризик "рішалова". Я взагалі за те, щоб значний відсоток арештованих суден передати в Міноборони. Це буде дуже показово: взяти російський корабель і віддати його військовим.

Стосовно західних і навіть деяких українських бізнесів, що працюють у рф, справа дещо складніша.

Адже діяльність цих компаній на території росії іноземні законодавчі й правоохоронні органи не можуть у повній мірі контролювати. Часто компанії просто змінюють вивіски й продовжують працювати в рф під гаслом "турботи про клієнтів поза політикою". Наприклад, та ж Nestle. Це – приклад подвійної моралі. І ніхто не думає, що це – серйозні іміджеві ризики, і рано чи пізно піти з російського ринку все одно доведеться. Питання лише – коли і за яких умов.

Вихід кожної окремої російської корпорації з України або української компанії з росії – це річ унікальна. Оскільки на рівні корпорацій задіяні адвокати, лобісти, державні органи. І, на жаль, не завжди ці державні органи діють в інтересах держави.

Що таке націоналізація й навіщо вона потрібна?

Націоналізація – це по суті переведення комерційного майна або рахунків у власність держави. А далі, коли ці підприємства фактично поставлені на баланс держави, вони можуть бути продані з аукціонів, можуть бути якимось чином переформатовані, може бути введена тимчасова адміністрація від держави.

На мою думку, стосовно російського бізнесу має бути застосована процедура націоналізації. Тому що дуже багато втрат ми понесли. В тому числі – економічних. В тому числі – внаслідок прямих чи непрямих дій російської сторони в ході війни. Тому все це має якось компенсуватися. Ми маємо за якісь кошти відбудовувати нашу державу.

Важливо, щоб в аукціонах не могли знову брати участь російські громадяни або люди, якось пов’язані з російським бізнесом. необхідно відстежувати траси походження коштів, за які будуть купуватися ці повторно приватизовані підприємства. Тобто роботи дуже багато, і це – серйозне питання, яке навряд чи можна вирішити за декілька тижнів.

Чому неможна просто взяти і націоналізувати бізнеси росії?

Проблема – в управлінській інерції. В умовах українського законодавчого поля, державна інституція, щоб щось прийняти, має пройти шалену кількість коридорів пекла, величезний масив документів змінити. Причому змінити так, щоб внесені зміни не суперечили тому, що вже є в чинному законодавстві.

На жаль, єдиного механізму націоналізації, придатного для усіх типів компаній одночасно, немає. Їхня розробка – складний бюрократичний процес, який займе певний час. Важливо, щоб сама держава і вище політичне керівництво давали чіткі сигнали державним установам, клеркам про те, що є нагальна потреба в якнайшвидшій розробці цих механізмів.

Адже, коли йдеться про вилучення майна, про його арешт – це справа, рахунок якої іноді йде на години. Бо бізнесмени можуть швиденько змінити бенефіціарних власників, перепідписати документи й уникнути націоналізації.

Питання не тільки в тому, щоб націоналізувати, а й у тому, щоб знайти ті російські бізнеси, які часом дуже успішно маскуються під українські.

Юридично всі ці механізми запису на підставних осіб – це дуже велика проблема. Питання в тому, наскільки слідчі готові сумлінно й глибоко копати.

І тут неможна діяти лінійно. Важливо, щоб усі українські правоохоронні органи, які працюють з цими питаннями, працювали творчо. Щоб вони виявляли схеми обходу українського законодавства. Але головне – щоб був чіткий політичний сигнал згори і правоохоронцям, і судовій системі, і держслужбовцям про те, що націоналізація, вичавлювання російського бізнесу з України – це питання честі. Це те, що не можна забалакати й прикрити корупційними схемами.

Нагадаємо, "СтопКор" розповідав, як група VS Energy з рф, яка контролює 10% розподілу електроенергії в Україні, змінила структуру власності. Російський бізнесмен Михайло Воєводін став одноосібним акціонером групи VS Energy.