Державна служба експортного контролю – особливий і майже секретний орган української держави. Відомство, яке також називають правою рукою СБУ, має контролювати продаж за кордон так званих товарів подвійного призначення. Та чи все так прозоро, як того вимагають в Європі? Розслідував Артем Поліковський.
Експорт продукції за кордон – одна з найважливіших складових економіки будь-якої країни, насамперед завдяки валютному виторгу. Але часто через кордон можуть пройти й заборонені предмети. Аби цього не допускати, прикордонники щодня перевіряють тисячі автівок та сотні тонн багажу.
Однак існують і такі товари, що мають подвійне призначення. Усі вони перелічені у спеціальному реєстрі. І якщо ви хочете продати щось із цього списку за кордон – обов'язково маєте отримати дозвіл. Його видає Державна служба експортного контролю, якій передає інформацію один із секторів СБУ.
Державна служба експортного контролю – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів через Міністра економічного розвитку і торгівлі. Його основні завдання – контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, захист національних інтересів та сприяння розвитку міжнародного співробітництва. І саме цій службі ви маєте аргументувати, хто, куди і навіщо купує вашу продукцію.
Фактично Держекспортконтроль – монополіст. Бо саме від його рішення залежить, чи пустять фірму, припустимо, на європейський, азійський чи американський ринок. А там, де є монополія – завжди є й сприятливі умови для корупції.
Зокрема, лише останнім часом у ЗМІ з’явилась низка розслідувань і публікацій, пов’язаних із хабарництвом перших осіб служби. Так, у відстороненого через корупційний скандал голови Держекспортконтролю виявили незадеклароване майно, записане на родичів та знайомих. А затриманий за хабар в 250 тисяч доларів заступник голови Служби експортного контролю дивним чином повернувся на роботу.
Як виявилося, прикладів корупційних оборудок набагато більше, ніж ми могли уявити. І один з найсвіжіших стосується унікального для нашої країни підприємства.
Йдеться про УРАРП, що займається ремонтом та обслуговуванням двигунів для ІЛ-76. Всього у світі існує лише три таких підприємства, два з них – у Російській Федерації. Здавалося б, українська держава мала б усіляко підтримувати вітчизняного виробника.
Та, за словами президента концерну «Титан» Анатолія Льовіна, є певні проблеми, пов’язані з діяльністю держорганів, які навмисно заважають діяльності українського підприємства й перешкоджають виконанню його зобов’язань.
