Привіт, з вами знову Денис Гойко, і я продовжую розповідати вам про реформи у головному військовому відомстві України за рік перебування на посаді пана Бойка.
Які зрушення відбулися в Департаменті внутрішнього аудиту Міноборони, а також про призначення нового директора — полковника Андрія Бойка — та зміни в структурі як самого департаменту, так і підпорядкованих йому територіальних управлінь ми вже інформували у попередніх розслідуваннях і блогах.
Нагадаю, у матеріалах йшлося про скорочення низки підрозділів департаменту – зокрема відділу, який здійснював попереднє дослідження договорів, тобто перевірку доцільності його укладання, та застосування ринкових цін.
І ось за рік перебування на посаді Андрія Бойка ми вирішили поцікавитися, як зараз працює департамент.
І чи взагалі доцільно було скорочувати згаданий відділ?
Нагадаю читачам, що в березні 2020 року Президентом України було прийнято рішення щодо заміни міністра Андрія Загороднюка на іншого – Андрія Тарана.
З того часу у відомстві багато чого змінилося, в тому числі окремі керівники, структура міністерства та навіть підходи до роботи. Усі ці зміни супроводжувалися численними скандалами, розслідуваннями, а в окремих випадках і затриманнями, про що неодноразово писали у ЗМІ.
Уже до кінця року своє незадоволення роботою нового керівництва відомства відкрито висловлювали не лише підпорядковані армійці, пересічні громадяни України, волонтери, але й окремі народні депутати, фракції та безпосередньо комітет з питань національної безпеки, оборони та розвитку.
Час минав, українські військові гинули на Сході країни, реформи тривали (чи в окремих випадках – навпаки, гальмувалися), а гроші з бюджету продовжували розпорошуватися в окремі кишені. Чого вартий лише скандал з оплатою ДКР «Дзвін», що сколихнув країну після розслідування наших колег, або «кришування» фірм, що забезпечують харчування військових гнилою капустою та багато іншого, про що в деталях ви можете прочитати у численних публікаціях в інтернеті.
Лише висвітлення конкретних фактів стосовно неналежної роботи посадовців наблизить нас до реальних змін на краще.
Тому хочу розповісти вам про чергового військового «реформатора».
Коротко нагадаю про зміни, які відбулися у Департаменті внутрішнього аудиту: у червні 2020 року звільнюють попереднього керівника аудиту – пані Марину Бариніну (загугліть, не полінуйтеся). Реальних підстав для такого рішення не було, тому звільнення відбулося зі значними порушеннями, про що в деталях ми уже розповідали в попередніх публікаціях.
Разом із Мариною Бариніною з Департаменту попросили на вихід значну частину особового складу та все керівництво підпорядкованих управлінь. Незаконність їхнього звільнення уже частково доведено в судах.
Але зараз – про інше. Якщо ви уважно ознайомились із матеріалами попередніх журналістських розслідувань, то вже знаєте, що новим керівником Департаменту внутрішнього аудиту було призначено такого собі Андрія Бойка, якого відразу поновили на військовій службі та вручили йому полковничі погони.
Так ось, саме пан Бойко А. А. ухвалює рішення, що моніторинг договорів на закупівлю товарів та надання послуг, які укладали у Міністерстві оборони України, більше не потрібний. І ліквідовує цілий підрозділ. Кваліфікованих людей звільняє, інших – призначає на нові посади, але договорами де-факто вже ніхто не займається.
Що це за штука така – моніторинг договорів?
Починаючи з 2012 року очолюваний Мариною Бариніною Департамент аудиту почав стрімко впроваджувати та розвивати стандарти міжнародного аудиту, було прийнято остаточне рішення відмовитися від совкового КРУ та рухатися за взірцем європейської практики. Про численні здобутки в цьому напрямку теж можна багато почитати в мережі.
Одним із заходів запобігання розкраданню бюджетних коштів у Міністерстві оборони України було запровадження здійснення попереднього моніторингу договорів. Тобто до підписання договорів їх спрямовували до військових аудиторів, і ті вже здійснювали дослідження угод на предмет доцільності оплати, цінової політики тощо. Для цього було відпрацьовано окремий наказ Міністерства оборони України.
Результати впровадження нових методів запобігання порушенням не забарилися. На офіційному сайті Міністерства оборони України можна побачити відповідні документи. Усе дуже просто: військові аудитори, як того й вимагають міжнародні стандарти, публікують звіт про свою діяльність у відкритому доступі, і це дійсно приємно вражає.
Отже, зі звіту за 2018 рік бачимо, що вказані нововведення дозволили Міністерству оборони України зекономити 412 млн грн. Ідеться про запобігання розтратам, а це означає, що аудитори не дозволили вкрасти ці кошти, і зараз можна їх перенаправити на інші видатки. Круто? Ось витяг із звіту.
За 2019 рік, згідно зі звітом, який теж є у відкритому доступі, зекономлено було ще 576,8 млн грн.
А за перше півріччя 2020 року, коли пані Бариніна ще перебувала на посаді директора, аудитори запобігли розтраті ще 70,3 млн.
Загалом за період з 2014 року до червня 2020 року завдяки впровадженню таких заходів із контролю та запобіганню порушень Міноборони було зекономлено кошти в сумі 3,4 млрд грн. Багато це чи мало – вирішувати вам.
Як пояснили нам у самому Департаменті, впроваджена система моніторингу теж була не ідеальна. Як наслідок, навіть після таких заходів встановлювали порушення під час виїзних аудитів. Саме тому цю систему постійно удосконалювали, адже краще запобігти порушенню перед укладанням договору, ніж фіксувати порушення вже після того, як використано кошти. Саме тому основний акцент у Департаменті робили на запобіганню порушенням.
Що сталося далі, запитаєте ви?
А далі, як я вже згадував, настав час реформ. Марину Бариніну звільнено з посади, і зараз вона продовжує відстоювати свої права у судах різних інстанцій. А підрозділи, що здійснювали свою роботу та зекономили державі 3,4 млрд грн, як і сам наказ про здійснення моніторингу – скасовано!
Ось наказ про скасування з офіційного сайту Міністерства оборони України.
Сумно? Згоден, але і це ще не все. Здобутки та правильний шлях розвитку щодо заходів зі збереження бюджетних коштів було оцінено та схвалено на державному рівні.
Зокрема, моніторинг процедури закупівлі передбачений ч. 14 ст. 1 та ч. 1 ст. 8 Закону «Про публічні закупівлі». У цьому нормативному документі зазначено, що моніторинг процедури закупівлі – це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Саме тому 23.12.2020 року в Міністерстві юстиції України реєструється Наказ Міністерства фінансів України 28 жовтня 2020 року № 647 «Про затвердження Методики визначення автоматичних індикаторів ризиків, їх переліку та порядку застосування».
І виданий він у відповідності до ч. 20 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
Тепер поясню докладніше. Заходи з моніторингу, які були впроваджені у Міністерстві оборони України і дозволили зекономити майже 3,5 млрд грн, є пріоритетними та правильними. Тому на державному рівні було визнано необхідність здійснення моніторингу процедури закупівлі. І це – нормально, це – світова практика, яка діє у всіх розвинених демократичних країнах.
Далі було опрацьовано певні критерії (індикатори), за якими здійснюється Державною аудиторською службою України цей моніторинг.
А що ж відбувається зараз у Міністерстві оборони?
У той час, коли на державному рівні моніторинг процедури закупівлі визнано пріоритетним напрямом розвитку з запобігання порушенням, у Міністерстві оборони України новим директором Департаменту внутрішнього аудиту паном Бойком цей напрямок вважається непріоритетним і недоцільним. І саме тому ліквідовані відповідні підрозділи, звільнені підготовлені кадри й не здійснюється запобігання порушенням.
Але ще більший дисонанс виникає, коли читаєш звіти про діяльність підрозділу внутрішнього аудиту.
Уважно проаналізуймо, який же результат дали реформи полковника Бойка. Для цього читаємо звіт про роботу Служби внутрішнього аудиту у 2020 році.
Попри розформування відділу з моніторингу ризикових операцій, пан Бойко анітрохи не соромиться та пише про значні здобутки, досягнуті під час моніторингу договорів.
Фактично окремі фахівці, які були переведені до інших відділів, продовжують забезпечувати моніторинг договорів, але моніторинг тепер охоплює не всі без винятку договори, а лише обрані.
Так, саме обрані, адже на заміну скасованому наказу про моніторинг пан Бойко А.А. підписує у міністра інший наказ, де замість проведення моніторингу аудитори надають консультації, та й те лише за окремими договорами.
Зручно, чи не правда, мати такий вибірковий підхід?
Окремі люди, обов’язки яких щодо проведення моніторингу не передбачені, фактично перебувають в інших відділах, здійснюють певні дослідження певних договорів. Тому не дивно, що у 2020 році сума порушень, яким запобігли, уже становила всього 213,6 млн грн.
Але пан Бойко не каже, що це майже втричі менше, ніж у попередньому році (576,8 млн грн), чи майже вдвічі менше, ніж у 2018 році (412,2 млн грн), чи майже в 4,5 раза менше, ніж у 2017 році (909,0 млн грн). І ще цікавий факт: у звіті зазначено, що виявлено порушення, які призвели до збитків на суму майже 2,3 млрд грн.
Мене дуже зацікавила ця цифра, адже вона перевищує показник 2019 року більш ніж удесятеро, а показник 2018 року – майже у 6,5 раза.
Можна припустити, що йдеться про дійсно феноменальні здібності Бойка, який за такий короткий час зумів так примножити здобутки. Але, як повідомили інсайдери з-поміж самих військових аудиторів, ця сума «надута» та не відповідає дійсності. І це досить легко встановити, проаналізувавши самі порушення.
Ми обов’язково це зробимо в наших наступних розслідуваннях, щоб показати вам на реальних прикладах, як фіксують порушення, яких не існує, але про це – згодом.
Пояснення цьому може бути наступним: паном Бойком за потурання керівників Міністерства розпочато знищення усіх напрацювань у сфері внутрішнього аудиту, які було повністю було схвалено та підтримано нашими європейськими партнерами. Аудитом, імовірно, фіксуються відсутні порушення, заходи з контролю за бюджетними коштами стають вибірковими, а в окремих випадках, за інформацією наших джерел, і зовсім переходять на «ручне керування».
Для чого усе це робиться?
Про мотиви таких рішень можна лише здогадуватися, але достеменно відомо, що підрозділ аудиту в Міноборони завжди був на високому рівні, що забезпечувало постійний контроль за бюджетними коштами у відомстві.
Наразі цифри та дії нового керівника департаменту говорять про інше.
Можливо, за таких умов і не дивно читати у ЗМІ про численні скандали та порушення, які фіксують у Міноборони при закупівлі нових видів озброєння, харчування військових, розкрадання коштів ДОЗ. Можливо, мати «ручний» аудит – це домашнє завдання для полковника Бойка від його кураторів, яке він виконує на «відмінно», знищуючи усі попередні напрацювання та призначаючи лояльних до себе людей на посади?
Загалом усі організаційні зміни, що відбулися з ініціативи пана Бойка у Департаменті внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управліннях (а таких «перезавантажень» було три лише за останній рік!), а також їхні наслідки, потребують окремого вивчення. Що ми обов’язково зробимо в наступних матеріалах.
Зокрема, на вас чекає більш детальне знайомство із реформатором внутрішнього аудиту полковником Бойком, а також із його здобутками та результатами аудитів за рік, протягом якого пан Андрій очолює Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. Обіцяю, найцікавіше – ще попереду.
