Гібридна війна по-«трансшипівськи»: поки українські військові гинуть, боронячи Батьківщину на Сході країни, а сотні тисяч наших земляків опинилися в окупації, окремі підприємці продовжують співпрацювати з агресором. Чого не вистачає владі, аби притягнути їх до відповідальності? Яким чином Росія може повторити кримський сценарій в Одесі та чому саме морська галузь є стратегічною для збереження української державності? «СтопКору» розповів Ярослав Божко – політичний консультант, голова центру політичних студій «Доктрина».
Про вплив економічної співпраці з росіянами на геополітику
- Як робота компаній, які повністю належать або співпрацюють із росіянами, може впливати на українську економіку?
- Присутність російських компаній, особливо на півдні України, де розташована стратегічна зона, наближена до окупованого Криму, де поруч – фактично російський анклав у Придністров’ї, – це дуже велика стратегічна проблема, і вона торкається не лише економічних питань. Тому що економічна присутність росіян завжди дозволяла їм нарощувати згодом присутність і політичну.
Це демонструє і приклад Криму, де протягом останніх 20 років нарощувалась економічна російська присутність, а за нею – й політична. Окрім цього, з’являється можливість спекулювати економічними питаннями в політичних цілях.
Те, що в Україні працюють російські морські компанії – це, по-перше, серйозний удар по українському морському бізнесу. А по-друге, це ще й пряме порушення законодавства України, оскільки значна кількість із них напряму працює з портами в окупованому Криму, з підприємствами окупованого Криму та з іншими структурами російських окупантів.
Ми усвідомлюємо, що все це виливається у довгострокову величезну проблему, в рамках якої економічна присутність росіян дозволяє їм лобіювати їхні інтереси, створюючи цілу низку загроз для України.
Генерал Бен Ходжес, представник США, не так давно сказав, що саме південь України – це найбільш вірогідна зона наступного російського удару. І саме тому будь-які економічні суб’єкти в Одесі, в Північному Причорномор’ї, пов’язані з Росією, вже є для України стратегічною проблемою.
Ціла низка такий компаній як «Трансшип» та інші займаються переправленням українських моряків до окупованого Криму, найманням їх до російських компаній. Вони створюють таку собі суцільну залежність українського Причорномор’я від російських економічних інтересів.
Саме тому ця проблема існування в Україні російських компаній – не суто економічна. Вона – глибоко політична й торкається проблем з національною безпекою. Як ми знаємо, просто російських грошей не буває. Це завжди або гроші, пов’язані з державними структурами, або гроші, пов’язані з російською олігархією, яка так само виконує замовлення російської держави.
Про «Трансшип» і галузевий лобізм
- Ми знаємо, що «Трансшип» співпрацює з Росією, з окупованим Кримом, але за це немає жодного покарання. Хоча є відповідні кримінальні статті, все розписано в законі, але на ділі ми не бачимо результатів. Чому так відбувається?
- Найбільша проблема тут – галузевий лобізм. Тому що такі великі компанії мають змогу заводити своїх людей до міністерств, державних служб та органів, розв'язувати питання у корупційний спосіб у судах. Тому в них є можливість постійно гальмувати той тиск, який на них здійснюється з боку громадянського суспільства й правоохоронних органів, адже ми бачили все ж певні слідчі дії з боку СБУ.
Однак самого лише тиску з боку правоохоронців недостатньо. Необхідно, аби державні органи так само були свідомі того, що співпрацювати з такими компаніями – це серйозний удар не тільки по економічній, але й по безпековій діяльності нашої держави.
- Зараз є інформація, що лобісти економічних колаборантів можуть обійняти серйозні посади в міністерстві та інших органах морської галузі – зокрема, в тій же АМПУ. Чим загрожує те, що такі люди можуть прийти до влади?
- По-перше, це забезпечує їм спокійне існування надалі в Україні в рамках тієї системи відносин, що склалася навколо них. Це – можливість заносити корупційні гроші в різні відомства, аби розв'язувати питання на свою користь, і продовжувати робити те, чим вони займалися раніше. Це й транспортування моряків до окупованого Криму, й інші не досить законні операції.
- Чого не вистачає – політичної волі? Чи що потрібно зробити, щоб компанії відмовлялися від співпраці з росіянами? Які шляхи розв'язання цієї проблеми?
- Тут є декілька складових. По-перше, ними має серйозно зайнятися правоохоронна система України. Це ми вже бачимо в діях СБУ, але їх самих замало. Ще потрібна підтримка з боку слідства, прокуратури, судів, які мають тут виступати не з точки зору корупційного інтересу, а з точки зору національної безпеки України.
І по-друге, має бути дійсно політична воля керівництва України, керівництва галузевих відомств щодо того, що такі російські компанії в Україні не мають працювати.
Про стратегічне значення морської галузі для української держави
- Щодо групи «Трансшип» уже є повністю підтверджена інформація про те, що вони співпрацюють із Росією. Нам це підтвердив сам особисто керівник цієї компанії. Це єдина така компанія чи масштабне явище?
- Річ у тім, що «Трансшип» – це велика компанія, яка, заходячи в регіон, одразу на себе зав’язує цілу групу місцевих підприємств, як підрядників – це буксирні, крюїнгові компанії тощо. Тобто таким чином створюється величезна система відносин, у тому числі із залученням місцевих українських підприємств, які починають працювати з росіянами. І відповідно працюють на російські економічні й політичні інтереси в Україні.
- Наскільки важливе політичне значення має морська галузь?
- Я б сказав, що це стратегічно важлива галузь для збереження економічної й політичної присутності української держави в Причорномор’ї. Тому що ми знаємо, що стратегічний план Росії у 2014 році полягав саме в тому, щоб пробити суцільний коридор від Придністров’я через Одесу й Миколаїв до окупованих Донецької та Луганської областей.
Відповідно, якщо ми зберігаємо українське життя, українську економічну й політичну присутність у цих регіонах, то ми зберігаємо шанси на те, що у разі потенційного загострення в цих регіонах буде можливість зберегти українську державність.
Якщо ж ми надалі віддаємо ці регіони під егіду російських компаній і неурядових структур, які туди потрапляють уже на другому етапі, то ми будемо бачити поступове випадання регіону з рук України.
Наведу такий приклад. У 2013 році такий одіозний російський персонаж як пан Сурков обговорював в електронному листуванні зі своїми співробітниками план захоплення Криму щодо того, як це має проводитись. Це була осінь 2013 року, тільки розпочався Євромайдан, і російська влада постала перед цим викликом: що їм робити з Кримом. Перше, що вони вирішили робити, – це стимулювати російську економічну присутність, підсаджувати Крим на боргову голку, на залежність, а потім скасовувати ці кредити в обмін на політичну лояльність.
У нас немає підстав бути впевненими, що це не повториться в Одесі. Що не буде спроби повторити це в Одесі. Тому ми маємо бути дуже пильними щодо цього.
Про можливість блокування акваторії Чорного моря
- Група компаній «Трансшип» має щонайменше 70 суден. Чи достатньо цього, щоб повністю заблокувати акваторію?
- 70 суден – це вже більше, ніж наразі є в українського Військово-морського флоту. Ми пам’ятаємо відомий епізод з російської військової історії, коли англо-французько-турецька ескадра під час Кримської війни пробивалася до півострова. Що зробила російська влада в особі адмірала Нахімова? Вона затопила кораблі Чорноморського флоту перед входом у Севастопольську бухту, фактично заблокувавши її.
І те ж саме ми можемо побачити, але тепер вже в іншій частині чорноморської акваторії. Якщо затоплюється певна кількість суден, то акваторія може повністю змінити свій транспортний характер. Вона може виявитися заблокованою, і для цього навіть необов’язково топити всі 70 суден. Є прекрасний приклад Суецького каналу, коли фактично одна баржа заблокувала світову торгівлю на кілька мільярдів доларів, і постраждали люди в Канаді, Китаї – будь-де.
Про економічні санкції проти РФ щодо Криму
- Люди в коментарях часто пишуть: а що має робити Іванов (ред. – власник і головний бенефіціар групи компаній «Трансшип»), коли нас захопили? Йому що, потрібно весь бізнес продати? Що можна відповісти на такі питання?
- Потрібно, по-перше, неухильно стежити за дотриманням українського законодавства. Якщо це, вибачте, російська компанія, і вона працює з окупованими територіями, то це пряма підстава для її переслідування в законний спосіб, через правоохоронні органи. Вона не має бути тут присутньою. Інакше наші власні санкції, які ми накладаємо щодо Криму, мають такий собі половинчастий характер.
І стратегія Росії якраз полягає в тому, щоб поступово відкотити цю ситуацію з санкціями щодо Криму назад, усі справи в Морському трибуналі – зам’яти. Тому такі питання ніколи не обмежуються простим зароблянням грошей групою осіб. Це завжди велика політика.
{"newsId":"77421"}
