ЗСУ вже розвінчали міф про непереможність "другої армії світу". Чому міць російської економіки – теж міф? З’ясували аналітики "СтопКору".
США, Канада та інші західні союзники оцінюють, чи має росія залишатися членом "Великої двадцятки" (G20) після розв’язання повномасштабної війни з Україною. Натомість у Кремлі переконують, що не вбачають "нічого смертельного" у випадку вигнання з двадцятки найбільших економік світу.
І, хоча формальне виключення путінської держави з G20 імовірно не станеться у найближчій перспективі (через позицію деяких країн, таких як Китай), реальна належність рф до топових економік світу – під великим питанням. І не лише через потужні санкції.
"Росія – це Нігерія, але зі снігом", – цю відому фразу приписують співзасновнику Google Сергію Бріну. За кілька років вона стала мемом. Але чи дійсно це жарт?
Росія та Нігерія – співставні за чисельністю населення: на території рф станом на 2022 рік проживає понад 145 млн осіб, у Нігерії – 210 млн (попри те, що за площею африканська країна значно поступається).
ВВП Нігерії у 3,5 рази нижчий: 432,3 млрд дол. США у 2020 році проти 1,493 трлн дол. США у російській федерації. А от індекс Джині, що демонструє відсоткове співвідношення розшарування суспільства за рівнем доходу, тобто розрив між багатим і бідним населенням – майже однаковий: 35,1 в Нігерії та 37,5 – у росії.
Маючи 11-й ВВП у світі, росія у 2020 році посідала 67-у сходинку на планеті за індексом якості життя від Numbeo (до речі, Україна – 65), Нігерія в цьому рейтингу – на 80-му місці серед 86 країн.
За причинами далеко ходити не треба: за індексом сприйняття корупції у 2021 році російська федерація зайняла "почесне" 136-те місце з-поміж 180 держав світу. Нігерія – 154-те.
За індексом безпеки прав власності (IPRI) росія посідає 81-е місце в світі, Нігерія – 123.
За індексом свободи слова (RSF) росія – 150-та зі 180 країн, Нігерія – 120-та. Обидві – у так званій "червоній зоні". Україна, як і більша частина країн східної та південної Європи, – у помаранчевій.
І, нарешті, "вишенька на торті": обидві держави у 2016 році увійшли у своєрідний топ-10 країн світу, з найбільшою кількістю міських жителів, що не мають приватних туалетів та практикують "відкриту дефекацію". Нігерія тут – третя, росія – п’ята. Інакше кажучи, понад 24 мільйони росіян у 21-му столітті все ще справляють фізіологічні потреби на вулиці.
Що саме "пішло не так" для російської економіки?
Ще за два роки до початку повномасштабної російсько-української війни, у 2020 році експерт берлінського Фонду науки і політики (SWP), що консультує уряд Німеччини, Яніс Клуге запропонував три можливі сценарії розвитку економіки російської федерації.
Перший з них – умовно оптимістичний: росія перетворюється на щось подібне до Сінгапуру – Кремль під керівництвом нового лідера уряду Михаіла Мішустіна проводить "сміливі економічні реформи", підтримує конкуренцію, віддаляючи від центру прийняття політичних рішень раніше впливових глав держмонополій. Самі держкомпанії втрачають свої особливі привілеї, а деякі з них – наприклад, "Ростех" і "Транснефть" розчленовуються на декілька самостійних компаній.
Другий сценарій – нейтральний, який експерт назвав "Тяжким похміллям". За цим сценарієм, кошти Фонду національного добробуту (ФНБ) ще до 2022 року Москва змушена була частково витратити на те, щоб якось зберегти економіку на плаву.
На короткий час – за рахунок стрибка цін на нафту та витрат з ФНБ – економіку навіть вдається прискорити до 4,5 відсотка ВВП, що викликає у пам'яті найкращі моменти 2000-х. Але ненадовго: остання нафтова синекура швидко закінчилася, і вже до 2027-го Клуге спрогнозував стрімке падіння курсу національної валюти до позначки 200 рублів за долар США. Гроші на латання дірок бюджету доводиться позичати не на Заході, а в Китаї, який дає їх, але на грабіжницьких умовах.
Третій сценарій – песимістичний: "самоізоляція, печатний станок та відтік мозків". Він передбачає посилення ізоляції російської економіки та її залежності від нафти. Спочатку скорочуються до мінімуму зв'язки із Заходом, пізніше припиняється й розширення економічних відносин із Китаєм.
Центробанк починає безпосередньо підтримувати вручну російську промисловість, запроваджуються валютний контроль та відбуваються перші спроби відключити росію від глобального інтернету. Усе це супроводжується новою хвилею еміграції із росії.
І невеличка ремарка від аналітиків "СтопКору": зважаючи на явну переоцінку Заходом військової потужності росії напередодні її вторгнення в Україну, можна припустити, що й економічний потенціал рф теж був дещо завищений німецьким експертом. Як бачимо, Кремль ще декілька років тому обрав щось середнє між другим і третім сценаріями економічного розвитку.
Війна з Україною та жорсткі економічні санкції лише пришвидшили цей шлях, відтак економічна ізоляція, стрімка інфляція й відтік мозків настали не у 2030-му, а вже тепер.
Куди прямує російський економічний корабель?
Економічний оглядач "Апострофа" Віктор Авдєєнко вважає: те, що чекає на рф у найближчому майбутньому, "нагадуватиме буремні 90-ті, або щось ще гірше".
Навіть відповідно до консервативного прогнозу, який зроблено за сприяння Центробанку РФ, інфляція в Росії у 2022 році становитиме 20%. Це дуже високий показник. При цьому, за деякими прогнозами, ціни зростуть вдвічі більше – на 40%.
Експерти також прогнозують зростання безробіття – до 15%. А багатьом із тих, хто формально збереже роботу, грошей просто не вистачатиме на життя.
Десь неподалік вже маячить і привид дефолту, який є передвісником тяжкої банківської кризи та падіння економіки. За найоптимістичнішими для росіян прогнозами, країну чекає обвал ВВП на 7% вже цього року. Частіше пророкують падіння на 10-15%, деякі аналітики говорять про 20%. А головний економіст Інституту міжнародних фінансів (IIF) Робін Брукс вважає, що у 2022 році ВВП Росії впаде на всі 30%. Ці цифри порівняні з показниками Громадянської війни столітньої давності і початком 1990-х.
Здається, у кінці цього шляху навіть порівняння з Нігерією здаватиметься для росії занадто компліментарним.
Нагадаємо, Міністерство фінансів США 24 березня оголосило про новий пакет санкцій проти росії. Під санкції потрапили оборонні підприємства країни-агресора, політики та фінансові установи.
