Доброго дня, друзі! Презентую вам невеликий проєкт, який умовно можна назвати «Світло в кінці». Хочу тут обговорити позитивні речі. Правильні ідеї, які висуває чи то влада, чи то опозиція, чи то громадськість, і які з певних причин чомусь не вдається реалізувати.
Часто люди абсолютно правильно кажуть, що хочуть чути позитив. Адже є й позитивні моменти у нашому житті. Справді багато гарних, корисних ідей, які вартують підтримки, з’являються у суспільному дискурсі.
Локалізація, податкова амністія, іпотечне кредитування, підтримка бізнесу – усе це правильні ідеї, які чомусь не працюють або працюють не так, як би ми хотіли. Або ж ці ідеї залишаються піар-гаслами. Тож обговоримо саме це «світло у кінці». В кінці чого? Це вже вам, шановні глядачі й читачі, обирати.
Минулого тижня Кабмін ухвалив постанову, якою запроваджено програму іпотечного кредитування під 7 відсотків річних. Тобто на виконання обіцянки президента Зеленського, який у своєму відео нахвалював цю програму, Уряд сказав, що тепер кожен українець зможе отримати дешевий іпотечний кредит під 7% у гривні, придбати собі квартиру чи будинок – одним словом, розв’язати проблему даху над головою.
Ідея – офігенно правильна. Ми знаємо, що в усьому світі, в розвинутих і навіть не дуже країнах, є ефективні програми фінансування іпотеки, особливо для молодих родин та інших важливих для держави категорій населення. Вони дозволяють і підтримувати підприємців, і задовольняти соціальний запит, і зберігати молоді кадри, тобто дають певну надію на майбутнє.
Ідея – правильна. А реалізація – як завжди у нас. Тому що, якщо ми говоримо про іпотеку під 7%, то треба згадати, що раніше вже існувала схожа програма. У серпні минулого року було запущено програму під 10%. Але вона чомусь не спрацювала, як планували.
А чому вона не спрацювала? Тому що, по-перше, банки виявилися неготовими давати такий кредит на тривалий час. Вони не можуть видати гривню під 10% на 20 років, як було обіцяно в програмі. Тому що інфляція і девальвація національної валюти, навіть у нормальні роки після 2016-го, сягають 15%. Тому банки не можуть працювати собі у збиток. І держава тут не дуже допомагає.
А по-друге, проблема цієї програми полягала в тому, що заявлені 10 відсотків дійсно такими не були. Насправді виходило 15 та більше відсотків. Чому? Та тому, що окрім безпосередньо 10% річних, які людина мала платити, у вартість цього платежу ще додавались страхування об’єкту нерухомості й позичальника, складна формула, яка передбачала індексацію за депозитами. Усе це набігало на 15-16%, тому 10% не виходило ніяк.
Швидше за все, не вийде й 7 – з тієї ж причини. Скоріше, на нас буде чекати 10-12 відсотків у кращому випадку.
Програма, в принципі, розрахована на бюджетників, на молоді родини, на людей, які проживають у гуртожитках і не мають власного житла. От вони, у теорії, сплативши 15% від вартості житла – а якщо у Києві «однушка» коштує 50 тисяч, то це буде 7,5 тисячі доларів – потенціально можуть претендувати на участь у цій програмі.
Але потрібно розуміти, що необхідним буде страхування, необхідно буде підтвердити джерела доходів, реальний відсоток за кредитом буде набагато вищим, а головне – що банк, на жаль, не дасть вам кредит на 20 років. Опитані нами банки із задоволенням дають кошти на 3-4-5 років. Далі вони планувати не можуть, і лише деякі кажуть про готовність давати кредити до 10 років. Але чи дадуть на практиці – складно сказати.
І, до речі, під цю програму 7% немає коштів у держбюджеті, вони туди не закладені. Тому сама ідея правильна. Але для того, аби вона запрацювала, держава має підставити плече цим банкам, має компенсувати їхні девальваційні ризики, таким чином, забезпечивши можливість отримання таких кредитів на тривалий час, що дійсно було б виходом для багатьох родин.
