27 червня, у неділю, кияни святкували. Святкували спільну перемогу — відкриття скверу імені Героя України, розвідника Максима Шаповала, у Солом’янському районі Києва.
У цей день я побачив багато знайомих облич. Багато героїв, які разом із Максимом Михайловичем виборювали Незалежність та суверенітет нашої держави. Хлопці рідко збираються на таких масових заходах, проте сьогодні той день, коли ми мали зібратися.
Ми маємо жити далі та продовжувати ту справу, яку розпочав Максим. Мені пощастило знати його особисто.
Яким він був?
Я ніколи не забуду ті рідкісні хвилини наших зустрічей на сході держави у 2014 році та ті ще більш рідкісні секунди, коли він мав можливість перепочити. Він завжди був дуже зосереджений та рідко посміхався. У нього завжди в голові була робота і це відчувалося. Він завжди брав на себе відповідальність, і його хлопці, підлеглі, його підрозділ – вони завжди знали, що вони за надійною спиною та плечем. Таких, як він, доля дарує рідко, це людина на мільйон.
Дуже важливо, що ми відкрили цей сквер, його пам’яті. Бо, власне, що таке пам'ять? Пам'ять живе в наших спогадах, в наших словах, в наших думках.
Але часи змінюються: ми бачимо, що п’ята колона не спиняється, вона постійно намагається зробити ревізію тих подій, що відбулися на Майдані, що відбулися у 2014 році та тривають досі.
Тому, коли ми станемо дорослішими, коли почнуть зростати наші онуки, коли ми будемо гуляти цим сквером і онук чи онучка запитає: «Хто такий Максим Шаповал?» – у нас буде відповідь. І ми розкажемо історію його геройства.
За територію довго тривала суперечка із забудовником, проте громада перемогла, у тому числі й завдяки підтримці ВГО «Стоп корупції».
Я хочу подякувати цим простим, але дуже сильним людям, які вибороли цей день. Якби не ці люди, їхня віра в результат — скверу не було б. Якби ми не стали пліч-о-пліч, не взялися за руки й не пішли вперед – тут була б, мабуть, якась багатоповерхівка. І це точно не була б пам’ять про Максима Михайловича.
Це був би пам’ятник корупції.
Ми чудово пам’ятаємо тих хлопців, які приходили «розпальцьовані» і казали, що тут буде будинок, що вони «все порішали». Боротьба із ними тривала довго.
Я дуже дякую міській адміністрації, меру особисто за те, що ми все ж таки вибороли це разом, а місто почуло громаду.
Так, можливо, це був непростий шлях, але коли йдеться про щось визначне – воно так легко не дається. Відкриття скверу – не проста формальність. Ми бачимо тут вже зелені насадження, цей чудовий пам’ятний знак. Ми бачимо, що проведена кропітка робота. Це чудовий приклад, який ми маємо наслідувати. Тому я дуже вдячний за цей день усім причетним і хочу ще раз сказати, що Максим Шаповал – це справжній герой. Слава Україні!
