Умисне банкрутство, фіктивний борг унаслідок вигаданої угоди купівлі-продажу та підроблений контракт на постачання брухту. У Бердянську поплічники Олексія Козаченка та сам екснардеп намагаються силою захопити завод «Азовкабель». Хто допомагає рейдерам, до чого тут «чорні» реєстратори та за якою схемою «віджимають» підприємство? У сюжеті Діани Ловської.
«Підприємство "Азовкабель" намагаються зробити банкрутом на підставі вигаданого договору, який я нібито підписував. На одному із засідань я почув інформацію, що я нібито підписав договір про постачання брухту кольорових металів від компанії Козаченка на "Азовкабель". Але зауважу, що "Азовкабель" ніколи не купував і не переробляв брухт , він не має на це відповідних документів, ліцензій», – наголошує директор заводу Максим Забіяко.
Паралельно з ініціюванням справи про банкрутство «Азовкабелю» Олексій Козаченко намагався самочинно зняти з посади законного директора.
Як з’ясували у Мін’юсті, держреєстратор Щербина мала б відмовити Козаченку у внесенні змін до Реєстру, однак чомусь цього не зробила.
«Колегія дійшла висновку, що Козаченко Олексій Олексійович не мав права подавати документи від імені ПрАТ "Азовкабель", а тому державний реєстратор Щербина О.С. повинна була відмовити у проведенні державної реєстрації щодо Товариства, на підставі пункту 1 частини першої статті 28 Закону. Беручи до уваги характер порушень у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, Колегія вважає, що є достатні підстави для тимчасового блокування реєстратору Щербині О.С. доступу до ЄДР», – йдеться у висновку Мін’юсту.
Як зазначає журналістка Діана Ловська, суддя Запорізького господарського суду, швидше за все, теж грає на боці Козаченка.
«Адже, тільки уявіть, вона виносить ухвалу впродовж трьох годин після надходження заяви до установи, що є неможливим, зважаючи на необхідний час для вивчення матеріалів справи, обґрунтування та опису. Таким чином усуваючи з посади генерального директора Максима Забіяку», – наголошує репортерка.
Адвокат ПрАТ «Азовкабель» Інга Залізняк-Кранг коментує: гендиректор, чинний на момент укладання та підписання договору на постачання брухту, його не підписував. Та чий підпис насправді стоїть на цьому документі – йому взагалі невідомо.
«Ці обставини вже повідомлено всім сторонам, тобто суд усвідомлює наявність цієї проблеми. Однак, попри це, справа про банкрутство ведеться в рамках господарського процесуального кодексу та кодексу України з процедур банкрутства, і жодних сумнівів у судді не виникає», – наголошує вона.
Сама ж суддя Запорізького госпсуду Лариса Сушко переконує: користується у своїх рішеннях винятково нормами чинного законодавства України.
Команда «СтопКору» відвідала засідання Запорізького господарського суду з метою об’єктивно розглянути справу договору. Після чого на гарячу лінію редакції зателефонував Сергій Лисевич, що представляє інтереси Олексія Козаченка.
«На сьогодні вже достатня кількість людей, включаючи держслужбовців – це і державні виконавці, і нотаріуси, і приватний нотаріус, реєстратор. Я кожному з них попередньо телефонував, проводив розмови, намагався їм пояснити, що вас вводять в оману, намагаються використати. Ті, хто дослухався до нашої думки, на сьогодні почувають себе добре. А ті, хто не дослухався, на жаль, підпадають під негативні наслідки. Пов’язані з реалізацією законних повноважень чинних інстанцій», – заявив юрист.
Що це – попередження чи завуальовані погрози? І чи не тому представники правоохоронних органів не реєструють кримінальні провадження та не дають коментарів журналістам?
