Були ваші – стали наші: як 400 тисяч доларів, що зберігались у банківській скрині, спершу перетворилися на доказ у кримінальній справі, а потім взагалі потрапили до рук сторонньої людини? І до чого тут Агентство з розшуку та менеджменту активів? Деталі заплутаної схеми дізнавайтесь із розслідування Дениса Гойка.
У цій історії йдеться про майже пів мільйона доларів, які арештували як доказ у кримінальній справі. Важлива деталь: справу відкрили ще у 2012 році, тобто за 8 років до цих подій. Оскільки гроші були визнані доказом, правоохоронці переписали номери усіх купюр і передали готівку на зберігання АРМА. Це – Нацагентство, яке в тому числі займається управлінням арештованими активами.
А що ж робить АРМА? Щоб гроші не лежали без діла, кладе їх на депозит «Ощадбанку». З боку АРМА наче все правильно, адже вони відповідають за те, аби активи – поки триває слідство – давали прибуток.
Але згодом весь цей кеш із переписаними номерами безслідно щезає. А отже, виходить, що і речового доказу немає.
«Ці гроші, передані до АРМА, вже не є об’єктом матеріального світу, оскільки вони були зараховані на рахунки і стали електронними грошима. Тобто вони жодним чином не можуть щось підтверджувати, або спростовувати, або містити якісь елементи злочину», – коментує адвокат Дмитро Піліпенко.
Зауважимо, що банківська скринька належала Сергію Кісільову. Але готівка у скрині була не його, а партнера – Дениса Парубця. Згідно з документами, гроші той передав для спільного проєкту з будівництва за два місяці до того, як банкноти арештували.
Звісно, постає логічне питання: а яким чином у справі від 2012 року доказом є купюри, які поклали у банк у 2020-му? Причому з’ясувалося, що і пан Парубець ніде не фігурує у тому провадженні. Його адвокат подав клопотання на скасування арешту і виграв справу.
Однак АРМА гроші власнику не віддає: мовляв, рішення суду їм незрозуміле. Після цього Печерський суд знову накладає арешт – увага! – на готівкові кошти. Однак, як ми пам’ятаємо, цих купюр вже не існує, і рішення суду, м'яко кажучи, дивне.