Вітаю, шановні однодумці! Продовжуємо хроніки київських клептоманів. І сьогодні мовитиметься про моніторинг навколишнього середовища.
6 серпня 2020 року Департамент екології та природних ресурсів КМДА уклав угоду на 39,74 млн грн з компанією ТОВ «Енвімонітор» на створення – увага! – апаратно-програмного комплексу для збирання та оброблення даних щодо стану навколишнього середовища.
Цей комплекс буде складатись із двох пунктів. Перший (номер 4) буде розташований на вулиці Декабристів, 1. І вартість його з послугами становить 20,58 млн грн. А другий – під номером 8 – буде на вулиці Каунаській, 12, і його вартість з послугами складе 15,67 млн грн. І оці два пункти будуть, нагадаю, збирати, аналізувати та обробляти дані моніторингу навколишнього середовища.
Ви спитаєте: чому ж так дорого? А я вам скажу: це ще все! Також має бути відповідне калібрування даних усіх цих пристроїв. А виробниками цих приладів є «ENVItech» (Словаччина), «Ecotech» (Австралія), «Horiba» (Японія), «FAI Instruments» (Італія), «Gasera» (Фінляндія), «Chromatotec» (Франція) та «Vaisala» (Фінляндія). Тож тільки їхнє калібрування буде коштувати 2,15 млн грн.
І, до речі, Держслужба аудиту вже перевіряє закупівлю від 2018 року, де переможцю цього тендера було надано більш як 2 мільйони гривень за відстеження й моніторинг стану довкілля. І там не лише еколог, а й чорт ногу зломить.
А я додам, що Департамент інформаційних технологій ще торік повідомляв, що у рамках програми Kyiv Smart City вже запущено систему моніторингу навколишнього середовища! Однак вже з січня цього року сайт, який для цього призначений, не працює.
І це дивує. Ми витрачаємо мільйони доларів для моніторингу навколишнього середовища, закуповуємо суперобладнання в іноземних виробників, і за великим рахунком, не розуміємо, які ж результати отримаємо від цього суперобладнання, яке калібрують вже наші компанії теж за мільйони гривень.
Найперше мене цікавить, яка доцільність встановлення нової системи програмно-апаратних засобів збирання даних, якщо в Києві вже існує така система, на яку витрачені гроші, але вона не працює.
По-друге, навіщо впроваджувати саме таку систему збирання даних, коли існують більш дешеві та випробувані системи?
По-третє, цікаво: а скільки взагалі у Києві потрібно таких програмно-апаратних систем збирання й оброблення даних? І де ми можемо побачити ті дані, які вони збирають та обробляють?
І найголовніше: чи ці системи, які коштують десятки мільйонів гривень, сертифіковані відповідно до чинного законодавства України?
Це, звісно, чудово, коли є можливість моніторити, що відбувається з навколишнім середовищем. Та чи є у нас реальні важелі впливу на ті структури й організації, які забруднюють повітря? І чи зможемо ми за допомогою цих програмно-апаратних систем і тих компаній, які їх постачають, встановлюють, сертифікують, калібрують, чітко зрозуміти джерело забруднення?
Як на мене, це приклад типової клептоманії. Коли за гарними пропозиціями – а ми ж пам’ятаємо, куди веде дорога, вистелена благими намірами – ховається розкрадання бюджету.
У столиці не має бути зайвих бар’єрів. А такій владі – досить шастати.