Червоний і чорний кав’яр українського виробництва: завдяки роботі науковців Інституту рибного господарства НААН фантастика стала реальністю. Осетрові нині вирощують на Одещині й у Чернівцях. Натомість, унаслідок природних та антропогенних чинників, чисельність популяції річкової риби падає: проти 2013 року вона знизилася на 70%. За таких темпів до 2024 року Україна змушена буде перейти на імпорт. Аби цього не сталося держава має підтримувати програми селекції й відтворення риби, наголошує директор Інституту Ігор Грициняк.
Завдяки виділенню урядом коштів на технічне переозброєння і переорієнтацію лабораторій у 2008-2009 році, при Інституті рибного господарства НААН України були створені три нові лабораторії: біотехнологій, вірусології і бактеріології, генетики і цитогенетики.
«Нашим науковцям вдалося досягти кращого розщеплення ферментів – завдяки цьому, осетрові менше хворіють і краще ростуть. Збільшилась популяція форелі. 16 років тому по всій Україні вирощували 4 тонни, сьогодні – 10 тисяч тонн. Ми вже вирощуємо 6-8 тонн, а у перспективі – 10 тонн власної червоної ікри. Близько 5 тонн чорної ікри. Уся ця продукція реалізується всередині країни», – розповідає директор установи Ігор Грициняк.
За даними НААН, нині Україна імпортує переважно морську рибу – через скорочення власного вилову.
«В Азовському морі у нас фактично залишився лише бичок, бо решту видів було винищено через безалаберне, хижацьке ставлення. А з тих акваторій, де є більші популяції, нас витіснила Росія. Чорноморські зони вилову риби також переважно перебувають у руках РФ. Тому в Україні в рази зменшився вилов морської риби», – коментує Ігор Іванович.
Україна може зіткнутися з дефіцитом річкової риби
Він зауважив, що потреби імпортувати ставкову рибу до Україну – немає, адже власної популяції повністю вистачає.
«Ми здатні збільшити її в рази й експортувати. Але інші країни захищають інтереси власних виробників. В Україні ж регуляторна роль держави знівельована. У США Мінагро за своїм значенням майже дорівнює Пентагону. А в Україні відповідне міністерство просто ліквідували. І це – при тому, що 75% доходів державного бюджету формує саме аграрна галузь!», – наголосив науковець.
Експерт підкреслив, що сьогодні рибна галузь – унікальна підгалузь тваринництва, яка не імпортує генний матеріал. У складі Інституту діє єдиний селекційно-племінний центр в Україні. І наразі цей живий генетичний банк функціонує фактично без допомоги держави. За його словами, галузь потребує державного захисту і підтримки програми селекції.
«Має зберігатися маточний матеріал – принаймні, подвійний-потрійний запас. Крім того, цей матеріал потрібно постійно оновлювати. Слід враховувати, що за 6-8 років продуктивність гнізда падає. Тому селекційна програма в державі має бути безперервна. Якщо ми її перервемо бодай на рік, нашу рибну галузь відкине на 7-8 років назад», – пояснює пан Грициняк.