Питання прозорості та ефективності контролю діяльності політичних партій з боку НАЗК викликає в українському політикумі гарячі дискусії. Орган нібито й має достатньо повноважень, але його діяльність супроводжується низкою негараздів. Чому в Україні такий контроль фактично не діє? І якою має бути відповідальність за політичну корупцію? Своїми думками поділився український політичний діяч, член Вищої ради юстиції, ексгенпрокурор Святослав Піскун.
Що таке НАЗК? Які його функції?
НАЗК являє собою передбачений законом орган, який має визначати: що таке політична корупція? Це — корупція партій, яка має ознаки кримінального злочину, пов’язана з процесом підготовки й організації виборів.
Наприклад, якщо вибори незаконно профінансовані, то чому ми не можемо сказати, що це організована злочинна група, а не партія? Але ж ніхто так не говорить. Хоча всі розуміють, що розвозяться гроші за змовою сторін. Організована група з великою кількістю осіб, які є учасниками цієї корупційної змови. Але ніхто жодного разу навіть не чув від НАЗК таких висловів.
Це, звичайно, відображає бездіяльність цього органу. Зараз вони, згідно з законом, мали б провести моніторинг політичних партій щодо політичної корупції, розробити законодавство щодо моніторингу. А вони за 8 місяців тільки запровадили якісь тести. Слухайте, за ті гроші, які вони отримують, тестові проби ми могли б запровадити за 24 дні разом із вами і потім прийняти закон. Тобто вони або дійсно нічого не роблять, або вони не розуміють, або не хочуть розуміти. Або не вміють.
Я так думаю, що основна робота НАЗК – це визначити, наприклад, поняття «доброчесність». Тому що кожен інспектор, який сьогодні перевіряє прокурора, суддю або кандидата в судді на Вищій раді правосуддя чи кваліфікаційній комісії суддів, розуміє, що таке доброчесність з особистого досвіду. Але це ж державна справа! Не можна за джинсами чи краваткою визначати, чи доброчесна людина, чи ні. Були випадки, коли людей не приймали на роботу тільки тому, що одному з членів комісії не сподобався колір краватки конкурсанта.
Обов’язок НАЗК – задати критерії доброчесності. Щоб це було державне поняття для органів, які борються з корупцією, або органів, які призначають на відповідні посади людей. Бо суб’єктивне сприйняття нікого не цікавить.
Наскільки обґрунтованою є передбачена відповідальність для політичних партій?
На мій погляд, НАЗК має проводити моніторинг серйозних порушень – наприклад, щодо декларування статків, витрат. Вони мають співпрацювати з податковою службою України, з фінансовим моніторингом. Відповідні листи направляти, перевіряти, отримувати відповіді. У них повинні бути консультанти, які б їм розповіли, що це не просто виведення коштів в офшори, а ухилення від сплати податків. Це money laundry, як кажуть англійці. Тому тут треба порушити кримінальну справу.
Робота має бути фаховою та відповідальною. Якщо ви мене переконаєте, що зараз таке є – значить, я живу в іншій країні, не той телевізор дивлюсь і не на тих програмах виступаю.
У мене є розуміння того, що таке політична корупція. Я б запропонував Верховній Раді України внести проєкт змін до Кримінального кодексу, до КПК України щодо відповідальності за політичну корупцію. Не тільки відповідальності на кшталт «ми вас не виберемо наступного разу». Кого це цікавить, чи виберете ви їх через 5 років? Вони вже на Кайманах всі будуть!
Потрібно, щоб за політичну корупцію була не лише політична відповідальність, а й реальна кримінальна відповідальність. Якщо зловили керівництво партії на тому, що вони купують виборців, то вся партія позбавляється на 10 років балотуватися до будь-яких органів влади. Будуть боятися роздавати гроші. І тоді, можливо, люди будуть більше дослухатися до якихось програмних речей.
Які результати діяльності НАЗК ви бачите?
Жодного руху я не бачу. За весь час їхньої діяльності – нічого, пшик. А якщо ще врахувати, що на всі антикорупційні органи за останні 4 роки було витрачено 14 млрд грн як оплату приміщень, зарплати, автомобілі, спецзасоби… А вони ж дуркують. Коли на їхні звітні цифри я дивлюсь як прокурор — мені смішно.
У нас був один-єдиний показник роботи. Який термін отримала людина за корупційні діяння і де відбуває покарання, в якій колонії — загального чи суворого режиму? Чи він виправився, як він себе поводить? Чи він собі купив окрему камеру з телевізором? Це теж потрібно відстежувати. Тому що це – теж корупція. Це перший показник.
І другий показник, який треба було б відстежувати: скільки на казначейський рахунок надійшло грошей, конфіскованих у корупціонера в результаті рішення суду? Якщо ви візьмете ці критерії, то побачите, що з 14 млрд грн, витрачених на утримання антикорупційних органів, до бюджету реально надійшло десь 140 мільйонів. Я вже не кажу про ВІП-персону, яка десь сидить у в’язниці, чи не дай боже, хтось її засудив.
Тобто виходить, що у нас НАЗК, Антикорупційний суд, НАБУ і САП – неефективні. І не тому, що вони задумані неправильно. Задумані вони правильно, їх зробили для того, щоб вони замінили напівкорумповану прокуратуру, СБУ та поліцію. Вони мали стати альтернативою цьому. Але я завжди наводжу такий приклад: у корівник, заражений чумою, не можна заводити нових корів. Бо вони захворіють. Корівник треба спалити, побудувати новий і розводити там корів.
З чим пов’язані проблеми функціонування антикорупційних органів?
Усі ці новостворені органи працюють на старих засадах. На старому законодавстві, на старих принципах, зі старими людьми, які мігрують з органу в орган. І найголовніше – вони приносять туди старі ідеї, які зовсім не в’яжуться із боротьбою з корупцією. З людей, які туди йдуть, може, відсотків 50-60 дійсно ідейно готові боротися. А решта – це пристосуванці, які були і є в кожному органі.
І от відрізнити пристосуванця, хабарника, недоброчесного слідчого чи прокурора від чесного, порядного, сучасного – дуже складно. Тому що немає критеріїв. Немає державного критерію, що таке доброчесність і добропорядність.
Понад те, у нас сьогодні немає – і я сам був здивований – державної звітності. Колеги, в країні немає державної звітності. У поліції своя звітність, у Службі безпеки – своя, в прокуратурі – своя, а в судах – своя звітність. У мене питання: який дурень напише в своїй звітності, що він працював гірше, ніж працював того року? Звичайно, вони вигадують, приписують, ховають.
От кажуть: суд розглянув 2 тисячі проваджень. А ніхто не знає, що в суді звітність за персоналіями? А у банді може бути 30 осіб. А в прокуратурі – справа. Відчуваєте різницю? Тому в суді засуджено 10 тисяч осіб, а прокуратура показує 5. Що трапилося? Немає державної звітності, норми немає.
Відповідно, відсутня відповідальність керівників цих органів за те, що вони підписують. А колись була стаття за внесення свідомо неправдивих відомостей у державну звітність – до 3 років! Бо не можна дурити державу. Цю статтю ліквідували разом із Радянським Союзом. Але я думаю, що все-таки державна звітність, єдина – має бути.
У нас зараз хочуть зробити «правосуддя в айфоні», «тюрму в айфоні»… Ви краще попрацюйте над єдиною державною звітністю! Щоб ми хоча б розуміли, що відбувається в нашій країні.
Як політики приховують пов’язаних осіб?
Щодо пов’язаних осіб, НАЗК зобов’язане роз’яснити людям, що це таке. От СБУ написала листа, що потрібно закрити канал Медведчука. Бо ті 100 журналістів, які відкрили новий незалежний канал, пов’язані з Медведчуком, бо вони з ним працювали. Супер! А якщо я його дивився, я тепер теж пов’язана особа? Так не можна, повинні бути критерії.
І це – робота НАЗК: написати нам, що таке пов’язана особа, а що таке – непов’язана. Що таке безоплатна основа. Бо не всі ж є фаховими юристами.
Чи можете прокоментувати ситуацію, що виникла між НАЗК і КСУ? Хто саме був драйвером конфлікту?
З цього приводу я пригадав одну свою розмову з членом Конституційного Суду. Я його запитав: що сталося, чому ви зупинили роботу НАЗК? Це ж авторитет держави. Він каже: Святославе Михайловичу, та якби вони нас послухали, ніхто б нічого не зупинив. Ми їм сказали, що готуємо рішення, вимагайте від нас роз’яснень. І ми вам протягом тижня напишемо роз’яснення, як потрібно виконати наші умови. Приймаєте зміни до законодавства, й країна працює в нормальному конституційному режимі.
Що робить цей директор, або як я кажу – хазяїн НАЗК? Він відповідає судді: ну то ми тебе змусимо. І що, змусили? Хто так працює? Це ж держава!
Які зміни, на ваш погляд, потрібно внести до нормативних актів?
Почнімо з державної статистики. Що ми маємо в країні? У нас немає державного обліку. Скільки злочинів, яких, де, коли? Суд, прокуратура, поліція, Служба безпеки мають однаково звітувати за однією формою. Не кожен за своє відомство, а державна статистика. Державний звіт. Це перше.
І друге – визначення. Їхній прямий обов’язок – дати нам визначення: що таке корупція? Що таке політична корупція? Що таке партійна політична корупція? Що таке організована злочинна група у випадку підкупу виборців? Це робота НАЗК, це написано в законі.
Крім того, необхідно прописати, що НАЗК не має втручатись у діяльність партій, які не отримують фінансування з бюджету. Це не їхня справа.
І в мене також є питання: а хто перевіряє фінансування НАЗК? Чи мають вони всередині своєї організації якийсь орган аудиту? Наскільки мені відомо, є аудиторська служба при Кабміні. НАЗК ж теж при Кабміні начебто? То може, слід звернутися до Прем’єр-міністра, аби направили туди перевірку? Нехай розберуться, як вони розпоряджаються державними грошима.
Рік тому в одному з інтерв’ю я абсолютно випадково бовкнув, що не було б зайвим перевірити, куди поділися 2,5 мільярда, які американські платники податків виділили Україні на розвиток демократії. Ви собі не уявляєте, що з мене тоді зробили! Протягом місяця я був ворог №1 української держави. От ніби дрібниця, але для влади це больова точка. Тому що насправді поцуплене все!
