Наробив боргів в Україні й перекинувся на бік агресора. Тисячі обдурених вкладників, космічні кредити, сумнівні тендери й виведені в офшори кошти – будівельна компанія «Консоль», заснована підозрюваним у держзраді «спікером» Криму Володимиром Константиновим, заборгувала вітчизняним банкам сотні мільйонів гривень та збанкрутіла. Компанія пов’язана з низкою недобудованих об’єктів в Україні.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» зі статутним капіталом у 4 млн грн було зареєстроване у м. Сімферополь у 1999 році, а його коріння веде до офшорного Белізу, який офіційно входить до так званого «чорного списку ЄС». Компанія має понад десяток відокремлених підрозділів (переважно на території Криму), має у власності 75 об’єктів нерухомості на півострові та у материковій частині України, володіє 22 земельними ділянками й великим автопарком.
Перші чутки про прийдешнє банкрутство будівельного велетня поповзли ще до анексії Криму, коли на підприємстві почалися масові скорочення співробітників. Згодом стало відомо, що дніпропетровська фірма «Енергопостачзбут» подала позов про визнання «Консолі» банкрутом.
Тоді конфлікт розв’язали досить швидко – кредитору повернули 300 тисяч гривень і той відкликав позов. Однак слідом з’явився аналогічний позов – вже від громадянина РФ Валерія Продана. Господарський суд Криму почав провадження у справі про банкрутство, а на погашення кредитних зобов'язань, терміни виконання яких настали до порушення провадження у справі про банкрутство, було накладено мораторій.
Утім, сама «Консоль» повелася досить дивно: як і ініціатор її банкрутства, фірма подала скаргу до Вищого господарського суду України з вимогою залишити рішення суду першої інстанції в силі. Відповідно, накладений мораторій унеможливив стягнення з будкомпанії її боргів.
Загальну суму фінансових зобов’язань «Консолі» встановити досить складно, оскільки перелік кредиторів – чималий, і не всі рішення судів можна знайти в реєстрі. Проте очевидно, що левову частку грошей фірма завинила Україні в особі Державного експортно-імпортного банку. Лише за рішенням Госпсуду Криму від 17 січня 2013 року «Консоль» зобов'язана була виплатити банку майже 421 мільйон гривень. Загальна ж сума боргів будкомпанії перед банком сягає 700 мільйонів.
Крім того, «Консоль» заборгувала 30 мільйонів гривень і 14 мільйонів євро «Райффайзен банку Аваль», ще понад 120 мільйонів гривень фірма винна «Промінвестбанку», а з банком «Київська Русь» «Консоль» не розрахувалась на 60 мільйонів гривень (половину цієї суми фірма мала віддати спільно зі своїм засновником «Реал Естейт», за якого «Консоль» поручилася при взятті кредиту). Відомо також, що 2014 року «Консоль» мала здати офіцерам української армії житло в Сімферополі. Але не зробила цього, навіть попри рішення Господарського суду.
І це – далеко не вичерпний перелік фінансових зобов'язань будівельної структури. В ЄРДР можна знайти безліч судових справ, пов’язаних із заборгованістю фірми перед банками, юридичними та фізичними особами, оскільки дуже часто «Консоль» брала кредити під заставу квартир. Наразі ж у Єдиному держреєстрі підприємство фігурує як «юридична особа у стані припинення».
Утім, розпочате провадження про банкрутство й величезний шлейф боргів не завадили реальним власникам компанії перемогти у державному тендері й отримати ще десятки мільйонів з українського бюджету.
16 вересня 2013 року Головне управління капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим за результатами закупівлі уклало угоду з ТОВ «БК «Консоль-Строй ЛТД» на залишкові роботи з будівництва дитячого дошкільного закладу за 13,11 млн грн. Відповідне повідомлення опублікували у «Віснику державних закупівель».
Цікаво, що перший тендер на цей дитсадок у Заозерному «Консоль-Строй ЛТД» отримала ще в 2011 році, а у листопаді 2012 року з фірмою підписали додаткову угоду – на 5,41 млн грн. Хоча будівництво у вказані терміни так і не завершили. Так само, як не добудували у строк жоден з інших чотирьох дитсадків у Криму, на спорудження котрих фірми з групи «Консоль» вигравали тендери.
Розгадка дивної «успішності» будівельної компанії «Консоль», як і цілої плеяди інших фірм-забудовників, досить проста: усі вони свого часу засновані головою окупаційної Верховної Ради Криму Володимиром Константиновим і членами його родини, а потім переписані на фірми в офшорах.
Нагадаємо, пан Константинов з кінця 90-х років був депутатом, а у березні 2010 року очолив кримський парламент, брав активну участь у президентській виборчій компанії Януковича та був головою республіканської організації Партії Регіонів. На той момент бізнес-структура Константинова стала монополістом на ринку житлового будівництва в АРК, а його власні статки оцінювались у 315 млн доларів.
До початку 2014 року Володимир Андрійович різко засуджував заклики до приєднання Криму до Росії, однак у березні 2014-го різко змінив політичну орієнтацію й 18 березня підписав не визнаний фактично жодною країною світу договір про «прийняття» Криму в РФ. Того ж року він отримав російський паспорт і вступив у лави «єдиноросів», а під час виборів президента РФ у 2018-му став співголовою кримського штабу Путіна.
Одіозний політик запевняє, що до фірми «Консоль» та її філій ані він, ані його родичі вже не мають жодного стосунку. А відтак і відповідальності перед ошуканими інвесторами вони начебто не несуть.
Однак насправді такий зв'язок є. У 2000 році Володимир Константинов з дружиною виступили засновниками компанії ТОВ «БК «Консоль-Строй ЛТД». Згодом фізособи-засновники змінилися афілійованими юридичними особами, однією з яких став ТОВ «Реал Естейт». Офіційно пан Володимир вийшов зі складу засновників фірми в жовтні 2005 року. Наразі компанія зареєстрована на кіпрський офшор «Молісад лімітед».
У 2003 році Володимир Константинов в партнерстві з сином і дочкою заснував фірму «Камені Криму». Далі за знайомою схемою Константинових змінили засновники-юрособи, і єдиним бенефіціаром стала офшорна компанія «Констроп Лімітед» (Сейшельські острови). Вона ж стала володіти й більшою частиною капіталу сімферопольської фірми «Реал Естейт», зареєстрованою за тією ж адресою, що й «Консоль-Строй ЛТД».
Понад те, Константинов Олег Володимирович – син Володимира Константинова і за сумісництвом депутат Ялтинської окупаційної міської ради Криму першого скликання – розмістив власну депутатську приймальню в офісі компанії «Консоль» у Ялті. Саме так зазначено на офіційному сайті прокремлівської Ялтинської «мерії».
А ексдиректор одного з підрозділів «Консолі» Ігор Анацький та його компанія ТОВ «Асгард» наразі будує у Севастополі одразу три льодові арени – на ці об’єкти вже витратили мільярди рублів із російського бюджету, а будівництво супроводжують численні скандали.
Та найцікавіше, що із групою «Консоль» пов’язана і низка житлових комплексів на території материкової України. Один з них – столичний ЖК «Фундуклєєвський» на вул. Богдана Хмельницького, 58а. Право оренди цієї земельної ділянки отримало ТОВ «Гіпек», а генпідрядника, що виконує роботи, у 2014 було змінено з ТОВ «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» на ТОВ «ПФК Мідас».
У грудні 2013 року Господарський суд міста Києва зобов’язав ТОВ «Гіпек» повернути земельну ділянку вартістю майже 2 млн грн Київській міській раді, привівши її у належний стан. Але в 2018 році ТОВ «Гіпек» знову отримало містобудівні умови на будівництво житлового комплексу. Першу чергу будівництва було введено в експлуатацію наприкінці 2013 року, друга черга – заморожена.
Так само заморожене й будівництво двох об’єктів у Харкові – йдеться про ЖК «Consol City» на 632 квартири та забудову на вул. Балакірєва, 9 (120 квартир). Не дочекалися обіцяних квартир і понад 100 сімей інвесторів ЖК «Континент» у Дніпрі.
Натомість забудови у Полтаві на вул. Симона Петлюри (Артема), 21 та львівське ЖК «Старе місто» здані в експлуатацію. Щоправда, забудовником останнього вказано таке собі CNL Development construction.
Загалом структури Володимира Константинова входять до сімки українських забудовників, які залишили по собі найбільшу кількість недобудов.
Ідеться щонайменше про кілька тисяч обдурених пайовиків та про понад мільярд гривень боргів перед українськими банками. Які пан Константинов, вочевидь, і не думає повертати, зручно влаштувавшись під дахом окупантів. Чи можливо повернути хоча б частину вкрадених коштів до вітчизняного бюджету? Наразі це питання виглядає настільки ж риторичним, як і «чий Крим?»
