Війна закінчиться, і закінчиться, безумовно, перемогою України. Але я не бачу, щоб громади, і зокрема, Житомирщина, готувалась до післявоєнного життя. Зараз економіка України є дотаційною і на 70% залежить від іноземної фінансової допомоги. Колись ця допомога закінчиться. Громади зараз також отримують ПДФО від військовослужбовців, які дислокуються на їхніх територіях. В той же час ми бачимо як бездумно витрачаються ці гроші.
Наприклад, на якісь бетонні склепи за мільйони гривень, де неможливо перебувати, але які назвали бомбосховищами. У Житомирі за кошти місцевого бюджету побудували 4 сховища за півтора мільйони гривень кожен. За такі гроші можна повністю збудувати будинок з бетонним підземним бомбосховищем і євроремонтом.. Чи питали думку жителів громади щодо першочерговості витрат? Ні. Чи раціональні такі витрати і відповідають вони отриманому результату? Житомирці сильно сумніваються.
"Розікрали по своїх карманах. Сором! ГАНЬБА! Мера на складання повноважень, довічне без права на заставу, конфіскацією всього майна і позбавлення громадянства! І це ще, як кращий варіант!", "Таких дорогих туалетів Житомир ще не бачив", "…просто вкрали гроші з бюджету. Відмили бабки", - ось як коментують бетонні сховища у дворах Житомира жителі міста.
Замість того, щоб вкидати мільйони у сумнівні тимчасові споруди – можна було б звільнити підвальні приміщення, зробити їх теплими та придатними для перебування там людям. Щоб діти могли там навчатися, а дорослі – комфортно спілкуватись. Принести туди бібліотеки, зробити інтернет і навіть поставити туди телевізори (все ж таки у нас 21-е століття).
Деякі громади у нас намагаються ремонтувати стадіони та басейни, не знаючи, як витратити величезні суми грошей. Наприклад, в Олевську майже 50 млн гривень з Фонду відновлення направили на ремонт стадіону, який мали б відремонтувати ще до війни. А за великим рахунком це – нераціональне використання бюджетних коштів під час війни.
В Овручі на Житомирщині за рахунок Фонду відновлення реконструюють казарму під житло. Добра справа. Але якщо порахувати – кожна квартира там обійдеться бюджету у 87 тисяч доларів – по ціні столичної новобудови.
Так само в інших регіонах. Наприклад, на Чернігівщині побудували сховища за 150 тисяч гривень, які не відповідають нормам і не введені в експлуатацію.
Не бачу, щоб зараз громади будували плани на майбутнє з огляду на сьогоднішні реалії.
Чому гроші не витрачаються на організацію майданчиків під новий бізнес, який приноситиме дохід громадам у майбутньому?
Взимку буде дуже важко. І віялових відключень електроенергії не уникнути. Чому б не витрачати бюджетні гроші на альтернативні джерела електроенергії? І не встановлювали сонячні та вітряні електростанції? Зараз, поки тепло, і фінансові можливості це зробити є. Та й напевно, іноземні донори на цю справу могли б допомогти. Але ж для цього треба надати їм проєкти, а для цього потрібно напружитись і ініціювати зміни.
Друзі, ми Україна, давайте щось робити задля майбутнього.
Нагадаємо, як повідомлялось раніше, у Кременчуці на Полтавщині міська влада створила робочу групу із створення програми комплексного відновлення, утім не включила туди жодного представника громадськості й ігнорує заяву представника "Стоп корупції". А мерія тимчасово окупованого Маріуполя на Донеччині вже презентувала програму комплексного відновлення міста у Європі.
Ця публікація створена за підтримки "Black Sea Trust", що є проєктом "German Marshall Fund of the United States". "Black Sea Trust" або його партнери не обов’язково поділяють думку, висловлену у цій публікації.
