ПідтриматиРусский

Геноцид – агонія конаючої імперії: що змушує одні держави винищувати народи інших?

День геноциду азербайджанців: 31 березня – 105-ті роковини трагедії в Баку: країна вшановує пам'ять жертв національної різанини

Джейхун Маммадов
Джейхун Маммадов

Бізнесмен, управлінець, журналіст

31 березня Азербайджан вшановує пам'ять жертв геноциду

Геноцид. Часто замислююся над тим, що змушує ті чи інші народи знищувати інших? Чим їх приваблюють невгамовні звірства, руйнування, насильство? Що може зупинити цих нелюдів, яким байдуже, у якому столітті ми живемо – ХVІІІ, ХХ чи ХХІ?

Вони з'являлися і з'являються завжди - ці шалені істоти в людській подобі, з'являються для того, щоб творити геноцид. 105 років тому, а саме у 1918 році, у період з 30 березня по 3 квітня вірменські та більшовицькі банди вбили 50 тисяч азербайджанців у Баку, Шамахи, Губі, Хачмазі, Лянкарані, Гаджигабулі, Сальяні, Зангезурі, Карабаху, Нахчівані .

На чолі цієї різанини стояв більшовик Степан Шаумян, призначений Надзвичайним комісаром Кавказу.

Почалося це протистояння давно, ще ХVIII столітті, коли Російська імперія розпочала своє загарбницьке просування на Кавказ, використовуючи у своїй вірмен, як задля досягнення своєї мети. 10 листопада 1724 року указом Петра I наказувалося створити на зайнятих територіях – Баку та інших місцях належні умови для розселення вірмен.

І настав кривавий, з певними інтервалами, але цілеспрямований терор проти азербайджанців. Звичайно ж, він не був би можливий за негласного і голосного заступництва росії.

У цій кривавій багаторічній бійні гинули цілі покоління азербайджанців. Вони позбавлялися даху над головою, їхні житла були розграбовані, вони залишали свої землі. І йшли в ті місця, де відчували себе у спокої та захищеності. Вони оберігали націю, і вони її зберегли, щоб сьогодні протистояти агресору, щоб по крихті, крок за кроком повертати свої, споконвічні, азербайджанські землі.

І вже Карабах стає знову азербайджанським, і над величною Шушею розвивається прапор вільної Республіки. Однак там ще залишаються так звані "російські миротворці", а ми маємо пам'ятати, що там, де росія завжди зло. Адже саме за підтримки та заступництва цієї країни розпочався геноцид азербайджанського народу.

А те, що творять російські загарбники на окупованих територіях України, – ще один показник політичної сутності цієї імперії, що розвалюється. Події в Україні – це черговий прояв геноциду, лише цього разу проти українського народу. Ідея загарбників – все, що є в Україні стерти з лиця землі, знищивши все населення до останнього українця.

Проте ворог прорахувався. Невгамовна мужність, згуртованість і віра в чистоту та правильність своєї боротьби – основні віхи у битві українців за свою Батьківщину. Вони переможуть, обов'язково переможуть, повернувши захоплені росіянами території, побудувавши нове суспільство – вільне та процвітаюче.

1998 року Президент Азербайджану Гейдар Алієв, вивчивши численні історичні свідчення та факти, видав історичний Указ "Про геноцид азербайджанців". Саме тоді день 31 березня був відзначений як День геноциду азербайджанців.

Вже багато років азербайджанці у всьому світі схиляють голови на згадку про жорстокі події минулого. Ми не повинні допустити нічого подібного у майбутньому. Сила і міць, єдність і віра, згуртованість нації – це головне, що протягом століть зберігає азербайджанців. 31 березня…

Це День великого, всесвітнього скорботи, це День пам'яті та поклоніння, це День віри в обов'язкову перемогу добра та правди. Вічна пам'ять про загиблих... Слава народу Азербайджану!

Нагадаємо, народ Азербайджану не раз ставав жертвою міжнаціональної різанини, спровокованої "старшим братом" – росією. Саме безкарна агресія імперців породила згодом трагедії у Бучі та Маріуполі.

Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!

Інші новини