Пам'ятаємо слова пророка нашого Ісуса Христа: "Ті, що взяли меч – від меча загинуть"
Рано-вранці 24 лютого 2022 року спокій мирних міст України порушили звуки вибухів. Почалося великомасштабне вторгнення військ російської федерації на суверенну територію країни-сусіда. І цілі, які в новій військовій доктрині, розробленій у кремлі, проголошувалися, спочатку бентежили.
Денацифікація, демілітаризація, позаблоковий статус України – такими були головні постулати, створені в божевільні російського диктатора володимира путіна. Того самого путіна, який ще недавно при будь-якій нагоді повторював немов мантру: росіяни та українці – один народ, вони брати.
І тепер – денацифікація. В Україні спочатку й зрозуміти не могли, що ж це таке. Але згодом, особливо після Бучі, Маріуполя, Ірпеня, Харкова та інших великих та малих міст України, стало чітко зрозуміло, денацифікація – це повне винищення української нації, до коріння всіх, незважаючи на стать і вік.
Демілітаризація – це добровільна відмова від будь-якої зброї. Україна вже колись зробила подібну помилку, відмовившись від ядерної зброї та деяких видів стратегічного та тактичного озброєння. Причому віддала їх у розпорядження російської федерації. Тепер передані снаряди та ракети руйнують міста та села України.
Ну і позаблоковий статус – фактична відмова від будь-яких відносин з іншими країнами, повна ізоляція. Ідеальна ситуація для поневолення сусідньої держави. При цьому дике, нелюдське винищення мирного населення. Путіна не цікавлять люди, його цікавить територія.
Такі були плани кремля, такі плани путіна. Проте все сталося з точністю навпаки. Такої мужності, такого героїзму світ не бачив давно. Країна – від малого до великого, всі як один згуртувалися в боротьбі проти загарбників. Бліцкриг, спланований за 3-4 дні, провалився, парад на Хрещатику в Києві – не відбувся, і судячи з усього не відбудеться. Війна триває вже два місяці і результат її поки що не зрозумілий, проте зрозуміло одне, свою землю, свою Вітчизну українці не віддадуть. Вони боротимуться за кожен міліметр своєї Батьківщини, вгризатимуться у кожну п'ядь своєї землі. І в цьому їм допоможе небесна армія на чолі з покровителем міста Києва – Архистратигом Михайлом.
Церква в Україні завжди відігравала важливу роль. Саме у Києві Великий князь Володимир запровадив християнство як чільну державну релігію. Посланці різних конфесій приходили до верховного вершника справ Київської Русі, але він обрав саме християнство. У ченця Києво-Печерського монастиря преподобного Нестора Літописця в його "Повісті минулих літ" сказано:
"Аще хто не обряжається до ранку на річці Почайні, чи багатий, чи убогий, жебрак чи робітник, та неприємний мені буде ..."
Так, саме в Києві, на Подолі, в річці Почайні хрестили Русь у 988 році, коли про Московію ще ніхто не знав і не чув, її просто ще не було. І це одна з причин нестримної заздрощів і лютої ненависті кремля. Давнє походження за жодні нафтові гроші не купиш. І не тільки це, а головне – духовність виховану, оспівану століттями, культуру, не підкорену поневолювачами і віру, вжиту з молоком матері, передану з покоління покоління.
Великдень цього року припав день у день на двомісячний термін початку війни. Обидва народи – і росіяни, і українці відзначають цей особливий день. Але як різними вони прийшли до Воскресіння Христового. Росіяни – як уособлення зла, насильства, темних сил. Українці – як світло добра, свободи, натхнення.
Україна завжди боролася за своє право та самостійність у питаннях віри. Будучи проголошувачами християнства у 988 році, вона втратила завдяки обманним діям кремля автокефалію у 1696 році. І лише недавно, на початку 2019 року, Україна знову набула благословенного Томоса.
Сьогодні патріарх Кирило благословляє російських варварів на жахливу, дику антилюдську війну. Його після цього патріархом не хочеться називати. Це нелюди – і він, і його куратор путін, і всі ці псевдовоєнні начальники, і прості солдати – убивці, мародери та ґвалтівники. Іншими словами – країна нелюдів, під назвою росія.
Сьогодні, Предстоятель православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Єпифаній молиться за померлих і живих, за воїнів і мирян, за страждущих та придбаних, за мандрівних та пізнаючих, за паству великого, непереможного українського народу. Він молиться за мир в Україні, за перемогу України над агресором, за захисників України, за українського воїна.
"Подай же мир і спокій боголюбному народові нашому, і не віддай нам за наші гріхи. Бо пам'ятаємо слова пророка нашого Ісуса Христа: "Взявші меч від меча загинуть".
Ти твориш чудеса, від тебе перемога та поразка. Принеси Україні наш світ глибокий і непорушний, від війни та навали противників оберігаючи, і все благо на користь душевну і тілесну піднесучи. Духа, нині і завжди, і на віки віків. Амінь".
День світлий Воскресіння Христового, День віри та надії на Промисел Божий, День впевненості у завтрашній перемозі, День Воскресіння Христового. Інакше й бути не може, інакше навіщо було починати багато століть тому таку величну державу під назвою Русь-Україна!
Христос Воскрес – Воскресне Україна!
Підготовлено за матеріалом з liga.net.
Як повідомляв "СтопКор" раніше, затонулий крейсер "Москва" оберігала християнська реліквія за 40 млн доларів.
