Попри чинні санкції, антрацит із окупованої Луганщини продовжує незаконно потрапляти на світові ринки. За ланцюгами постачання стоїть складна схема з російськими компаніями-прокладками, криміналітетом і фірмами-метеликами з Туреччини, Чорногорії та Гонконгу. Усе це — лише верхівка масштабної тіньової логістики, пов'язаної з найближчим оточенням путіна. Як вугілля з шахт Ровеньків опиняється в іноземних банках, хто наживається на контрабанді та чому Маріупольський порт відіграє ключову роль у схемі — у розслідуванні Фарватер.Схід.
Антрацит із шахт, розташованих на тимчасово окупованій Луганщині, попри санкції, продовжує подорожувати світом. Центральне місце у цій схемі посідає російська модель перевезень, яка дозволяє виводити кошти з "тіньової" торгівлі на легальні рахунки в міжнародних банках. Географія маршруту охоплює десятки країн — від Ровеньків до Гонконгу — із транзитом через Туреччину й Балкани.
Попри руйнування та стагнацію галузі, видобуток антрациту триває. Видобуте вугілля звозять до порту в Маріуполі, звідки вантаж відправляється за межі окупованих територій.
Ровеньки – Москва – Чорногорія: на кого оформлено вугілля
У квітні Донецькою залізницею вивезли понад 1100 тонн антрациту з Ровеньків. За інвойсом вантаж оцінили у понад 6 млн рублів. Оплату мала здійснити маловідома московська компанія, при цьому кінцевим покупцем виступала фірма, зареєстрована у Чорногорії. Пункт призначення — Туреччина.
Розслідувачі простежили грошовий маршрут. Платежі мали йти через компанію з назвою "Філіал ТОВ "Аепс Ич Ве Дыш Тиджарет Лимитед Ширкети", зареєстровану в Москві у 2024 році. Однак у базі ЄГРЮЛ компанії з такими реквізитами не існує — ні за назвою, ні за ІПН.
Черногорська фірма-прокладка та слід із Ростова
Одержувачем антрациту виступала ТОВ "Ровеньківська паливно-енергетична компанія "Алмазная", яка де-факто є перереєстрованою українською компанією "Укргарт". Після окупації її легалізували за російським законодавством.
Більш підозрілим виявився чорногорський "покупець" — компанія Northwork. За адресою масової реєстрації, без активних контактів, із порожнім балансом — типова фірма-прокладка. Але пошук за контактною електронною адресою вивів на цікаву фігуру — Катерину Писаренко.
Цей email привів журналістів до ще однієї компанії — Mir Global&Co, зареєстрованої того ж дня і за тією ж адресою, що й Northwork. Її формально очолює громадянин Туреччини Алі Йилмаз, а заступницею є та сама Писаренко.
Жінка виявилась громадянкою росії, мешканкою Ростова, яка керує фірмою "Делфін", що спеціалізується на торгівлі вугіллям. Раніше за цією ж адресою працювала інша компанія — "Ютрейд", яку частково контролював той самий Йилмаз.
Такі зв’язки вказують на координацію російського капіталу через балканські структури. Але ще цікавішими є фігуранти, які зустрічаються в реєстраційних документах.
"Заварські пірати" та директор порту
Серед осіб, пов’язаних із компаніями, спливає ім’я Олега Харламова — учасника злочинного угруповання з Ростова, яке відоме під назвою "заварські пірати". Це угруповання десятиліттями спеціалізується на схемах із морськими перевезеннями.
Його давній спільник Олександр Солдатов зараз є чинним директором Маріупольського морського порту. Саме через цей порт вугілля вирушає на експорт.
Тіньова вертикаль і трейдери з кремля
Дослідження вивело журналістів на фірму ТОВ "Ніка трейд інвест", яка після приходу Солдатова почала контролювати майже всі вантажопотоки через Маріуполь. Попри скромний капітал, компанія швидко стала головним гравцем у регіоні.
Окремі журналістські джерела пов’язують цю фірму з представниками міністерства оборони рф. А однією з її партнерських структур є Green Rabbit Ltd з Гонконгу. Цю компанію донедавна очолював Муслім Темеркаєв, радник Марата Кабаєва — батька Аліни Кабаєвої.
Хоча Темеркаєв свою участь у діяльності заперечує, зв’язки фіксуються в офіційних документах. Це свідчить про те, що за незаконним трафіком вугілля стоїть не просто бізнес, а структури, наближені до вищого політичного керівництва рф.
Тіньове вугілля і бездіяльність санкцій
Незважаючи на санкції, тіньовий обіг вугілля з окупованої Луганщини не зупиняється. У схемах беруть участь фірми з фіктивною реєстрацією, "порожні" компанії та фейкові агенти. Все це працює під прикриттям російських посадовців і криміналітету.
Основні прибутки йдуть не на відновлення територій або зарплати шахтарям, а в кишені кремлівських наближених. Це ще раз підтверджує: міжнародні санкції без чітких механізмів контролю — лише формальність.
Нагадаємо, шахти без майбутнього: чому кремлівські "інвестори" масово здають вугільні копальні.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram та Facebook!
