ПідтриматиРусский

"Ми розшукали мільярд Лагуна, але ФГВ це не зацікавило": адвокат Загарія про кейс Дельта Банку

Старший партнер компанії "Спенсерс", адвокат Валентин Загарія розкрив деякі деталі справи Дельта Банку й розшуку виведених Миколою Лагуном активів у новому подкасті

Надія Рогальська
Надія Рогальська

Редакторка, аналітик

Валентин Загарія про “Фонд поховання вкладів” і недоторканість українських банкірів

Фонд гарантування чи "поховання" вкладів? Держава мала шанс повернути виведений власником Дельта Банку Миколою Лагуном за кордон мільярд доларів, але в результаті тендерних перипетій розшук активів був провалений. Чому цей процес фактично загальмували та як вітчизняні банкіри виходять "сухими з води"?

У новому подкасті журналісту СтопКору Ігорю Хмурому розповів старший партнер компанії "Спенсерс", адвокат Валентин Загарія.

Зокрема, йшлося про скандальний кейс Дельта Банку, який коштував українській державі близько мільярда доларів.

Нагадаємо коротку передісторію:

Вітчизняний Дельта Банк був створений мільйонером Миколою Лагуном у 2006 році. У жовтні 2014 року АТ "Дельта Банк", який на той момент входив до топової п'ятірки банків України за розміром активів, раптово було віднесено Нацбанком до категорії проблемних, а вже у березні 2015-го – до неплатоспроможних.

Як пізніше з’ясували правоохоронці, фінустанова конвертувала 4,1 млрд грн "рефінансу", а більшість коштів було виведено на закордонні рахунки пов’язаних компаній і банків. У підсумку падіння "Дельти" породило 600 кримінальних справ, а Миколі Лагуну у 2021 році було оголошено підозру в розтраті понад 1 млрд грн. Утім, наразі жодна з цих справ так і не добігла логічного фіналу.

У листопаді 2019 року Фонд гарантування вкладів оголосив конкурс на розшук та проведення досудових дій щодо стягнення виведених за кордон коштів Дельта Банку. Юридична фірма "Спенсерс" була однією з учасників оголошеного ФГВФО тендеру, але в результаті перемогу здобула інша структура.

Валентин Загарія – про "схеми" Дельта Банку:

Що відбулося? Гроші зникли. І деякі джерела кажуть, що там були гроші людей, які в той час були при владі. В ті часи, коли Дельта Банк дуже зростав потужно, це були гроші людей, які в той час керували Нацбанком і керували країною. Щодо всіх коштів казати не буду, але в нас були документи, які нам дали у Фонді розвитку, де щонайменше 200 мільйонів доларів було підтверджено, яким чином вони витягуються, на яких коррахунках вони були.

Це були два банки – банк "Фрік" і австрійський банк "Мейл". Суми акумульовані на коррахунках, точніше, на рахунках банку Дельта в цих компаніях. В цих банках вони були забезпеченням під отримання кредитів, які видали банк "Фрік" і банк "Мейл" під компанію, пов'язані з безпосередньо власником банку. Тобто дві компанії, які були пов'язані з власником банку, чомусь отримали кредити на великі суми під заставу грошей банку, які були на коррахунках в цих банках.

Відповідно, кошти не повернули і ці банки списали кошти. Те, що пройшло там під мільярд доларів, ми точно бачили, як вони йшли і куди вони йшли. Юрисдикції – Британія, Панама, Сейшели, Кіпр, Австрія, Україна, Нідерланди, росія, навіть Білорусь. Ми показали Фонду, що компанія нідерландська, яка володіла цим банком, насправді не була власником банку. Вона подала позов в арбітраж на суму, здається, кілька десятків мільйон доларів і фактично мала всі шанси виграти цей спір у держави Білорусь. І ми показали, що це, наприклад, ще одне з джерел коштів, які може отримати держава, якщо накладено арешт на рахунок цієї компанії, яка судиться від імені власника банку з державою Білорусь.

Про передумови розшуку активів:

Ми свого часу отримали, скажімо так, приватного клієнта, який мав особисті кредитні вимоги до власника банку Миколи Лагуна на 100 мільйонів доларів США. І ми допомогли людині. Тут є цікава історія. Фонд вкладів об'явив тендер на пошук та арешт по всьому світу активів, щоб стягнути ці кошти в рахунок держави. Я знав, як допомогти державі. Ми фактично виконали "домашнє завдання" ще до тендеру.

Ми замовили фінансову розвідку в поважної англійської фірми, яка зробила абсолютний пошук активів по всьому світу. І, прийшовши на тендер, ми вже мали повне розуміння, де, скільки шукати, які активи, які компанії, які юрисдикції, де нерухомість і таке інше. Тобто ми йшли абсолютно впевненими, розуміючи, що ми маємо перевагу. Тому що ми мали людину, яку фактично її особиста історія змушує допомагати державі Україна.

Про тендер і його результати:

Ми дійшли до фінального етапу перед розкриттям конвертів. А фінальний етап – це комерційна історія, де кожна компанія подає свої комерційні пропозиції. Тобто ми пройшли горнило кваліфікації. І передостанній етап – це презентація стратегії. Ми приїхали з трьома фінансовими розвідниками з Лондона, котрі розповідали, яким чином ми намагаємось арештувати ці активи, та чотирма іншими адвокатами. Я по відгуках формально розумів, що наші позиції були досить сильні. Тому що коли ми розклали два ватмани, на яких показували активи бенефіціара банку, то я побачив, що щелепи наших друзів з комісії відвалилися.

Фактично ми вже мали карту дій. Ми прийшли і поклали карти на стіл. Тобто ми були абсолютно відверті. І я думав наївно, що в держави є інтерес до повернення коштів. Я сподівався, що все-таки є державне мислення, що, мабуть, мільярд доларів цікавить державу Україна. До того ж, ми не вимагали коштів, ми готові були зробити все за "гонорар успіху".

Компанія, яка перемогла в тендері, нічого не повернула. Все, що вони зробили – це концепцію, документ щодо розшуку і повернення активів. Тобто фактично вони зробили, можливо, половину від того, що зробили ми, за 100 тисяч євро, які їм заплатила держава. І все.

Коли ми отримали, скажімо, відмову в цьому тендері, ми пішли в суди. І коли ми виграли суди, то намагалися спілкуватись із народними депутатами. Ми надіслали листи, отримали відповіді, які схожі на "хлопці, ідіть, покажіть – де"? Депутати більше нічого не робили. Ми намагалися знайти шляхи і до Офісу Президента, і до людей, які керують Нацбанком. Я мав приватну зустріч з людьми, які мають безпосереднє відношення до керівництва НБУ. Не можу сказати, про що ми говорили, але на вищих щаблях є мотивація досить висока, досить суттєва. Великі кошти платять власники банків за те, щоб ніколи нічого не було знайдено.

Повна версія подкасту доступна за посиланням.

Нагадаємо, у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб фактично провалили тендер на розшук активів, відмовивши у допуску відомій юридичній фірмі. СтопКор звертався до керівництва ФГВФО з проханням прокоментувати ситуацію та озвучити свою позицію щодо подальших дій з розшуку й можливого повернення (чи неповернення) коштів вкладників Дельта Банку з-за кордону. Однак більшість питань так і залишилась відкритою.

Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!

Інші новини