Місто, якого немає: як Бородянка пережила російську окупацію (відео)

Мирну Бородянку бомбили ракетами, а її мешканців – катували та вбивали: відомий український журналіст і волонтер Роман Бочкала відвідав звільнене від російських загарбників місто на Київщині й презентував фільм про геноцид місцевого населення.

1 березня 2022 року Бородянка зазнала нищівного ракетного удару: з 29 багатоповерхівок уціліли лише вісім.

"Це – не баланс білого. Посередині будинку – просто діра. Таке враження, що все це – муляж чи декорації. Але ще нещодавно в цьому будинку жили люди. Навколо руїн – книги, дитячі іграшки. Понівечені життя. А позаду – лише смерть. Ця багатоповерхівка була знищена російською ракетою", – розповідає Роман.

Місцеві згадують: згори на них летіли не просто бомби. Росія влаштувала ракетний обстріл з літаків. Цілі секції будинків були зруйновані вщент.

І все це – при тому, що у місті не було жодного військового об’єкту. За що ж помстилися Бородянці?

"Це було перше місто, до якого зайшла російська колона бронетехніки. Вони спробували просунутися далі, але там їх накрила українська артилерія. Ймовірно, це була помста. Згодом до міста влетіли кадирівці, тоді тут загинули перші мирні жителі. Саме під Бородянкою росіяни взяли перших полонених – в інтернаті для інвалідів. Імовірно, окупанти мали особливий наказ – діяти тут з особливою жорстокістю", – коментує депутат Київської обласної ради Ярослав Москаленко. В одному зі зруйнованих будинків до війни жив його батько.

Місцеві також вважають, що Бородянку покарали за спротив. Окупантів тут не зустріли з квітами. Ба більше, мешканці квартир із верхніх поверхів висоток імовірно повідомляли ЗСУ координати скупчення росіян.

"Сьогодні це місто важко впізнати. Його понівечили, зґвалтували. Тепер у Бородянці – скрізь одні руїни. Будинок культури перетворений росіянами на символ безкультур’я. На місці, де була школа – попіл. А от салон ритуальних послуг дивом зберігся. Хоча його послуги, на жаль, не знадобились – людей нашвидкуруч ховали під обстрілами просто у траншеях. Братськими могилами стали й підвали будинків", – зазначає Бочкала.

Сьогодні деякі мешканці Бородянки вже повернулись до міста й намагаються навести лад на подвір’ях. "Все відновимо – головне життя", – зі сльозами на очах каже одна з місцевих жінок.

Не пощастило й навколишнім передмістям. Село Вабля поблизу Бородянки майже зрівняли з землею. Під час окупації місцеві партизани допомогли знищити тут два "Тигри" окупантів – передали координати ЗСУ, а ті – прицільно спрацювали. Зараз брухт, на який перетворилась російська техніка, прибирають з вулиць та узбіччя доріг. Адже він нагадує людям про найстрашніші дні.

У сусідній Андріївці орудували кадирівці та молоді солдати з віддалених регіонів рф – Якутії, Забайкалля. Вони шукали "бендерівців", хоча навіть самі не могли пояснити, що таке фашизм і нацизм.

Окупанти розстріляли в селі багато хлопців та зґвалтували декількох дівчат. Батька однієї з них, що намагався захистити доньку – жорстоко вбили. Російські солдати ходили по хатах і нещадно їх грабували. До причепів вантажили все – від мікрохвильовок та мінітракторів до одягу з секондхенду. По собі залишили тільки купу сміття й гранат.

Навіщо ж росіяни взагалі прийшли до України? Місцеві кажуть: солдати окупаційних військ самі визнали, що воюють за гроші. Ще одна причина – українофобія.

"Я для себе провів паралель. Коли стадо людей не можуть улаштувати власний побут, їх розриває на шмаття, якщо вони бачать, що сусіди живуть затишно й заможно. Вони не розуміють, що руйнуючи тут усе, руйнують передусім себе. Україна все переживе. Це – початок кінця росії", – констатує Ярослав Москаленко.

Нагадаємо, військовий журналіст Роман Бочкала, який на власні очі бачив безліч "гарячих точок" у різних кутках планети, також відвідав Бучу одразу після звільнення Київщини від загарбників. Побаченим він поділився у стрічці "Буча 2022".