ПідтриматиРусский

Моральні дилеми українського народу: Ігор Тинний про те, за що ми б’ємося та за що вмираємо

Співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний у статті розкрив два питання: бажання влади будувати соціалістичну модель економіки та проблему багатомільйонних виплат для родин полеглих захисників, які Україна, на його думку, не здатна здійснити одразу

Дар'я Якимець
Дар'я Якимець

Редактор стрічки новин

Ігор Тинний

Український підприємець та співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний для власної колонки в Українській правді розкрив два питання, які зараз найбільше хвилюють українців – за що ви воюємо та за що кладемо свої життя?

На думку автора, війна поставила перед українцями сотні питань, відповідь на які часто просто не існує можливості знайти для звичайної людини, але вперше за 30 років існування Української держави більшість населення стала активними громадянами, які сперечаються, але мають на меті досягти суспільного компромісу.

Як вважає Ігор Тинний, існує дві глобальні проблеми "які можна і потрібно вирішити одночасно".

Проблема №1. Значні суми виплат за полеглих захисників, які отримують їхні родини – це мільярди коштів, і здійснити фактичні грошові виплати за цими зобов'язаннями Україна, на його думку, не здатна.

Співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики, спирається на дані, згідно з якими сума виплат за одного полеглого захисника складає 15 000 000 гривень, що за нинішнім обмінним курсом складає близько 400 000 доларів США.

Провівши опитування серед товаришів військових, він дійшов до висновку, шо цифра у 100 000 полеглих воїнів ЗСУ – дещо занижена.

"Здається, мало хто напружував себе примітивною арифметичною вправою: 100 000 полеглих бійців помножити на 400 000 доларів компенсацій дають фантастичні 40 мільярдів доларів виплат, які необхідно здійснити вже зараз", - пише він, додаючи, що ніхто не знає про те, скільки триватиме війна і скільки ще військових поляже.

Тинний вбачає проблему безпосередньо у тому, що сума виплат подвоює дефіцит бюджету України в поточному році, а це всі зарплати живих військовослужбовців на 20 місяців наперед. Ця сума більше ніж всі прямі іноземні інвестиції в Україну за 30 років. Проте, автор не вважає такі виплати – помилкою.

Більше того, на думку автора, маніпуляції такими коштами часто призводять до проблем – комусь дістається більше, комусь менше та звідусіль лунають скарги родин загиблих про бюрократичні перешкоди та купу моральних страждань, аби ці перешкоди подолати. Пан Ігор вважає, що корінь проблеми також і в тому, що дуже багато влади сконцентровано в прокурорів і поліцейських, частина яких ментально залишилась "радянськими ментами".

Зважаючи на десятки "сценаріїв", з якими стикають українські військові, Тинний вважає, що необхідно мати чіткий алгоритм поведінки влади і керівництва ЗСУ, щоби в суспільстві не почалися протести стосовно несправедливості цих виплат і така притаманна нашому соціуму корупція.

"У влади є традиційні два способи вирішення "невирішуваної" проблеми. Перший варіант – затягування. Щоб проблему довелося вирішувати наступникам. Але вибори під час війни не будуть демократичними і суспільство не готове зараз морально до передвиборчої агітації", - додає підприємець.

Він відкинув і традиційний спосіб "погашення" боргів, через їх знецінення через інфляцію споживчих цін і девальвацію національної валюти. Варіант з "допомогою" від НАТО Тинний також не вважає релевантним, саме тому пропонує власний варіант, який зможе "вирішити одночасно дві екзистенційні загрози існуванню української державності", а саме сплатити всі борги чинним і загиблим бійцям ЗСУ й одночасно побороти спадщину комуністичного минулого і притаманну їй корупцію.

"Нам треба безоплатно роздати військовослужбовцям і їхнім родинам акції всіх цінних державних підприємств. Уряду України необхідно корпоратизувати (перетворити на акціонерні товариства) всі найбільші та найперспективніші державні підприємства", - пропонує автор.

Він вважає, що під професійним менеджментом (який обиратимуть приватні власники) ці компанії розквітнуть і їхня капіталізація зросте в рази, разом із нею зросте і багатство акціонерів-ветеранів та їхніх родин.

"Є, звісно, багато нюансів. Наприклад, така безкоштовна приватизація повинна контролюватись сильними й незалежними державними регуляторами. Антимонопольний Комітет, ДКЦПФР, НКРЕКП тощо", - пише пан Ігор.

Тому Тинний пропонує окремим законом заборонити прямий і опосередкований контроль у понад 10% власності кожного з акціонерних товариств однією групою осіб, і при доведеному виявленні такого контролю, виставляти їхні акції примусово на продаж та штрафувати недобросовісних акціонерів.

На "майбутній острах" про виникнення більшої кількості олігархів, Тинний заявляє, що можна всю суму компенсації заміняти акціями. Як приклад він пропонує, 2 мільйони гривень з 15 повинні відразу виплачуватись грошима, щоб родина загиблого не була вимушена терміново продавати щось, бо має нагальні потреби.

Він зазначив, що в той самий час надзвичайно важливо врахувати помилки, яких припустились під час сертифікатної приватизації 90-х років, коли до процесу приватизації залучили неефективні аукціони і далеко не найкращі підприємства.

"Я впевнений, що інституції Європейсього Союзу та Міжнародні фінансові організації на кшталт МФК та ЄБРР радо профінансують десятки консалтингових проєктів, які зможуть давати поради недосвідченим інвесторам і пояснювати їхні права та обов'язки", - додає автор, не виключаючи ризики в швидкій приватизації найбільших монопольних утворень, "але вони мінімальні порівняно з потенційними перевагами".

Ігор Тинний відкрив і Проблему №2 - бажання влади будувати соціалістичну модель економіки.

У свої судженнях автор спирається на заяви від Офісу президента, Кабміну та Фонду держмайна, в яких йдеться про те, що приватизації не підлягатимуть найцікавіші 80 державних підприємств і з них буде створено Український суверенний фонд.

Він вважає, що Уряд, який не в змозі 30 років подолати хронічні збитки й деградацію державних підприємств, тепер хоче "об'єднати всі під одним дахом".

"Півтора року війни, сотні тисяч загиблих, а більшість із них ледь жевріє. Скільки ракет виготовив "Південмаш"? Скільки літаків спроєктував і пустив у серійне виробництво "Антонов"? Не можна лише пишатись пам'яттю про спалену Мрію, побудовану до 1988 року", - каже Тинний.

Наостанок від зазначив, що виплати в цінних паперах повинні стосуватись декількох категорій громадян.

"Якщо компенсація за загиблого складатиме більший пакет акцій, то суттєво меншу кількість акцій, але обов'язково повинні отримати люди з інвалідністю, звичайні ветерани, діти, які осиротіли внаслідок загибелі батьків-цивільних", - резюмує підприємець.

Як повідомлялось раніше, на думку військового експерта Дмитра Снєгирьова, насичення українських військ FPV-дронами, які уже зарекомендували себе як ефективна зброя проти ворожої техніки, зможе допомогти українській армії подолати перевагу окупаційного контингенту російських військ у техніці.

Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!

Інші новини