Варто почати з того, що й до приходу талібів Афганістан не був дуже відкритою країною. Населення Афганістану — це, переважно, ревні мусульмани, які дотримуються Корану, тому казати про те, що нібито демократична країна раптово перетвориться на тоталітарну – дещо некоректно.
У 60-70-ті роки ХХ століття Афганістан дійсно був світською державою. За рівнем відкритості його можна було порівняти, скажімо, з Туреччиною. Так було до революції 1978 року.
Усе, що відбувалося далі, зробило Афганістан у духовному, релігійному сенсі ближчим до Саудівської Аравії, країн Перської затоки. Тому, ще раз наголошу, я б не поспішав казати про те, що тепер там відбудеться реальне перезавантаження. Але дійсно, суто візуально змін буде досить багато.
По-перше, це одяг: жінки мають бути тільки з закритим обличчям.
По-друге, буквально сьогодні спілкувався зі своїми афганськими колегами, і вони розповіли, що з усіх державних установ уже повиносили телевізори, монітори, бо це заборонено. І просто зараз за 50 доларів можна купити нову величезну плазму, бо просто немає попиту і незрозуміло, що з цією технікою тепер робити.
Таких побутових моментів зараз буде багато. Але маю сказати, що Афганістан і це теж проходив, коли таліби були при владі у 1990-х роках. До 2001-го, поки до країни не прийшла міжнародна місія під головуванням Сполучених Штатів.
Тому можна казати, що Афганістан повертається до того стану, в якому перебував 20 років тому.
Але разом із тим, хочу зазначити, що це вже трохи інші таліби. Це тепер ніби версія 2.0 – організація, яка вже має політичну складову, яка вже прагне світового визнання та хоче дещо відійти від свого екстремістсько-терористичного шлейфа.
І, як ми побачили сьогодні, вони вже оголосили амністію всім держслужбовцям, які працювали на проамериканський уряд — це досить суттєвий крок. І разом із тим, ми ще не бачили жодної публічної страти.
Талібан часто порівнюють з ІДІЛ. Коли ІДІЛ заходив до якогось нового міста, він постійно починав із дуже агресивних речей, зокрема, й масових убивств. Таліби цього поки не роблять, чи, можливо, ми цього просто не бачимо. Але, принаймні, повідомлення, яке вони транслюють світу — «з нами можна працювати, ми адекватні, і нічого страшного відбуватися в Афганістані за нашого керівництва не буде».
Можна порівняти талібів і з більшовиками-комуністами. Згадаймо події, які відбувалися на українській землі й у сусідніх державах. Тоді теж спочатку були публічні страти. А що вони робили далі? Далі вони прагнули визнання й зміцнювали свою владу всередині держави. Усі ідейні тоталітарні режими діють за схожим сценарієм.
Але думаю, таліби зробили висновки з попередніх подій, коли вони втратили владу й спричинили повну міжнародну ізоляцію Афганістану. Тож тепер вони діятимуть більш продумано, розраховуючи подальші кроки, як у грі в шахи. Вони розуміють: щоб нового фіаско не було, тепер потрібно діяти інакше.
Тому наразі головне, чого вони потребують – це міжнародне визнання. І ми бачимо, що досить стримано висловлюються вже й Велика Британія, і США. Більш жорсткі позиції Франції та Німеччини. Але я впевнений, що вони всі координують позиції між собою і спостерігатимуть, як ситуація буде розвиватися далі.
Наразі Китай, Росія та Пакистан не закрили свої посольства в Афганістані, решта країн вже забрали свої посольські місії та виїхали з країни. Це теж жест, це теж позиція. І це означає, що ведуться певні перемовини.
Чи надовго ця лібералізація з боку талібів?
Насправді будь-який новий режим спершу більш демократичний, аніж потім. Варто згадати Саддама Хусейна: коли він тільки прийшов, навіть не йшлося про якісь переслідування курдів, він був народним улюбленцем, який починав з дуже популістичних речей, такого собі соціалізму.
Я думаю, що таліби передусім намагатимуться сподобатися найбіднішим верствам населення, які складають переважну частину афганців, тому будуть робити популярні кроки. Хай таліби й не дивляться ТБ, але ж ми бачимо, які в них медіаофіси – вони вже добре володіють інформаційними технологіями. Упевнений, що їхні спонсори з Катару, Саудівської Аравії мають гарних медіаедвайзерів, які підказують правильні кроки.
До речі, у тієї ж ІДІЛ медіасупровід теж діє дуже чітко. І навіть публічні страти – це елемент піару. Бо, наганяючи жах, вони одночасно набирають популярності та прихильників.
Певний конфлікт між ІДІЛ і Талібаном існує, це – свого роду фірми-конкуренти. Бо насправді мають ту саму цільову аудиторію й почасти – спонсорів. Упевнений, в Афганістані зараз не буде жодного ІДІЛу, бо талібам це не потрібно. А якщо й буде, то лише на противагу талібам.
Чи матиме Афганістан проблему з біженцями, як це було в Сирії?
Думаю, ні. Ці дві країни мають дуже різний соціальний склад населення. Афганці – дуже осілі, менш освічені і їм буде дуже важко адаптуватися до життя в інших країнах. Однак певний локальний відтік етнічних узбеків до Узбекистану, таджиків до Таджикистану вже є.
Чи залишаться території, непідконтрольні талібам? Усі ці польові командири, які протистоять Талібану, зараз дуже знічені. Утеча генералів деморалізує решту. Жоден із регіонів зараз не має справжньої автономії. І цей успіх талібів став великим сюрпризом для них самих. Вони планували взяти Кабул лише у вересні, але все розгорталося дуже швидко. Зараз тривають перемовини, і всі місцеві «князьки» намагаються домовитися з талібами. Але зараз у них ситуація патова, вони втратили довіру населення, тому фактично Талібан взяв країну під свій тотальний контроль.
В одному радянському фільмі була цитата: «Схід – справа тонка». І міжнародна місія, на мою думку, десь ці тонкощі не врахувала. Місія ICAF не інвестувала час і гроші у діалог з місцевою громадою. А це дуже важливо. Потрібно розуміти природу афганського народу. Навіть радянські угруповання свого часу мали більше співпраці з місцевим населенням: будували школи, садочки, ГЕС тощо.
За часів операції ICAF цього не було. Усе фінансування витрачалося на функціонування самої місії. І другий компонент – це підкуп еліт. За 20 років, за офіційними даними Держдепу, на це було витрачено понад трильйон доларів. Це шалені гроші, які фактично розподілили між американськими й афганськими компаніями. Їх фактично підкуповували підрядами, це була певна корупція, купівля лояльності. Але все це не стосувалося середнього класу й більшості населення.
За матеріалами прямого ефіру на Апостроф TV
