Процесуальний марафон чи "театр одного актора" за державний кошт? Резонансна справа так званої "мерзенної сімки" – міжрегіональної банди, що під час війни тероризувала, грабувала та катувала українців, – ризикує перетворитися на черговий "довгобуд" української судової системи. Попри принципову позицію прокуратури та беззаперечну базу доказів, зібрану правоохоронцями, головний фігурант і ватажок угруповання Сергій Бойко досі не має заслуженого вироку, а його поплічники розгулюють на волі. Водночас, держава продовжує витрачати кошти на судовий процес та утримання самого Бойка в одеській колонії, а потерпілі не можуть отримати компенсацію.
Кримінальне провадження №12023161180000646 у гучній справі, про яку СтопКор вже неодноразово розповідав, було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 2 липня 2023 року. Та, як видається, через процесуальні прогалини вітчизняна система кримінального судочинства може буксувати роками навіть тоді, коли всі докази зібрані, обвинувачені встановлені, а суспільна небезпека фігурантів не викликає жодних сумнівів.
Йдеться про справу міжрегіональної банди Сергія Бойка — угруповання, яке планомірно грабувало оселі українців у різних регіонах країни, катувало жертв задля отримання інформації про заховані цінності й знущалося з людей у роки повномасштабного вторгнення.
Правоохоронці провели 33 обшуки, масштабну спецоперацію в кількох областях, десятки слідчих дій. Справа набула міжнародного резонансу, адже серед потерпілих виявилися особи, пов'язані з американським благодійним фондом Revival Foundation, який відправив Україні 13 літаків і 450 тонн гуманітарної допомоги.
Тобто на кону – не лише справедливість для конкретних жертв банди, а й репутація України перед міжнародними партнерами.
Погром у суді, медична довідка і три роки очікування
Ватажок банди "гастролерів" Сергій Бойко встиг відзначитися ще на стадії розгляду клопотань про запобіжний захід: кидався на стіни, плював у журналістів СтопКору, погрожував медійникам убивством і влаштував справжній погром у залі Печерського райсуду Києва.
Зрештою, тримання під вартою йому неодноразово продовжували. Наразі основна справа за номером №503/2482/24 розглядається у Подільському міськрайонному суді Одеської області.
Та ось у чому проблема: сам головний фігурант справи на судові засідання систематично не з'являється. Підставою для цього раз за разом слугують медичні довідки від начальника медичної частини ДУ "Одеська виправна колонія №14" про нібито неможливість транспортування Бойка до зали суду через стан здоров'я.
Медичний висновок, копія якого є у розпорядженні нашої редакції, констатує діагноз, що через загострення хвороби хребта та суглобів бандит нібито є "нетранспортабельним". Цитуємо висновок лікаря: "транспортування не показане, участь у судових засіданнях особисто неможлива".
Що ж, у будь-якій цивілізованій правовій системі обвинувачений має право на медичну допомогу. Але є низка нюансів, які ставлять під сумнів достовірність і правомірність цих висновків.
Хворий для Одеси, але достатньо "здоровий" для Києва?
Паралельно з одеським процесом Сергій Бойко проходить обвинуваченим ще в одній кримінальній справі, яка розглядається в Оболонському районному суді міста Києва. І ось що цікаво: суддя Оболонського районного суду Владислав Дев'яток 1 травня 2026 року звернувся до Подільського суду з проханням надати дозвіл на етапування Бойка для участі в засіданні, призначеному на 4 травня 2026 року.
Такі ж листи щодо необхідності етапування надходили і від Київського апеляційного суду.
Постає просте запитання: якщо людина дійсно не здатна до транспортування через хворобу, то чому сам обвинувачений або його захисник неодноразово клопотали про забезпечення його доставки до інших судових засідань? Виходить цікавий парадокс: подолати 500 км до Києва стан здоров’я дозволяє, а з’явитися на засідання в Одеській області – ні? І це вже кидає тінь на об'єктивність медичних висновків.
Подільський міськрайонний суд, зрештою, 4 травня 2026 року ухвалив рішення: відмовити в доставці Бойка до Оболонського суду, оскільки медична довідка від 21 квітня 2026 року вказує на неможливість транспортування. Участь у засіданнях – у режимі відеоконференції.
Суд посилається на позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (справа 320/2582/19): відеоконференція прирівнюється до особистої участі. У воєнний час – навіть без згоди обвинуваченого. Технічно – усе в рамках закону. Фактично – зручний спосіб не поставити під сумнів зміст медичних довідок Бойка.
Ще одна проблема: де утримується обвинувачений?
Окремого правового аналізу заслуговує питання: чому Бойко, маючи процесуальний статус обвинуваченого, а не засудженого, утримується в ДУ "Одеська виправна колонія №14", а не в слідчому ізоляторі?
Відповідно до статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України, виправні колонії – це установи для відбування покарання у вигляді позбавлення волі особами, яких вже засуджено.
Натомість стаття 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" чітко вказує: підозрювані та обвинувачені, до яких застосовано тримання під вартою, утримуються в слідчих ізоляторах. Законність перебування Бойка саме в колонії – питання, яке, судячи зі скарги, потребує окремої перевірки з боку пенітенціарної системи.
Поки ватажок "лікується", його поплічники гуляють на волі та "живуть своє краще життя"?
Поки Сергій Бойко ховається від настання кримінальної відповідальності за медичними висновками, окремі його спільники, схоже, почуваються цілком комфортно на волі.
Як стало відомо редакції СтопКору з повідомлення на електронну пошту, принаймні один із членів угруповання – Сергій Бондар – не просто вийшов під заставу, а й веде активне світське життя.
Наприкінці березня цього року його помітили та зафіксували на фото під час одного з публічних спортивних івентів у Києві. Це викликає справедливе обурення громадськості: людина, яка обвинувачується у тяжких злочинах у складі організованої банди, спокійно розгулює столицею, поки потерпілі місяцями чекають хоча б на початок виплати компенсацій.
Ціна затягування: хто платить за процесуальний марафон?
Зауважимо, що кожен день перебування Бойка в установі виконання покарань, кожен день роботи прокурорів, суддів, їхніх помічників, секретарів – це додаткові витрати з бюджету країни, що воює.
Замість того, щоб отримати остаточний вирок та бути етапованим до місця відбування покарання, небезпечний для суспільства злочинець фактично утримується у "пільгових" умовах.
Характерно, що у жовтні 2025 року ситуація вже доходила до критичної точки: строк тримання Бойка під вартою спливав 11 жовтня, а засідання з продовження відбувалося буквально в останній день. Сторона захисту тоді вдавалася до класичного прийому – нескінченних виступів на теми, не пов'язані з предметом розгляду, аби просто фізично не вмістити розгляд клопотання у відведений строк.
Адвокати потерпілих вже звернулися зі скаргами до компетентних органів, вимагаючи:
- Перевірити достовірність медичних висновків щодо "нетранспортабельності" Бойка.
- З’ясувати законність його перебування саме у виправній колонії, а не у слідчому ізоляторі (СІЗО), як того вимагає закон для осіб, щодо яких ще немає вироку.
Обидва питання є цілком обґрунтованими з правової точки зору. І відповіді на них – принципово важливі не лише для конкретних потерпілих, а й для розуміння того, чи справді в Україні кримінальна відповідальність за тяжкі злочини є невідворотною?
Систематичні неявки сторони захисту та сумнівні довідки – це прямий шлях до уникнення відповідальності через закінчення строків давності або інші правові маніпуляції. Громадськість та потерпілі вимагають від правосуддя не чергових перенесень, а реального вердикту у справі Сергія Бойка і його "мерзенної сімки".
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram, і TikTok!
