44-е місце України в медальному заліку Олімпіади в Токіо: грандіозний провал чи шанс усвідомити помилки й перезавантажити систему олімпійської підготовки? Чому функціонери цькують спортсменів, які розкритикували роботу федерацій, як на це реагують у Мінспорті й що потрібно зробити, аби згуртувати спортивну спільноту? В ексклюзивному інтерв’ю «СтопКору» розповіла відома українська гімнастка, олімпійська чемпіонка та багаторазова чемпіонка світу Стелла Захарова.
Про підсумки Токіо
Якщо оцінювати справедливо, то така потужна держава як Україна, з її населенням та рівнем розвитку, мала б бути в п'ятірці за кількістю медалей і за місцем у рейтингу.
На превеликий жаль, Україна посіла лише 44-те місце. Якщо говорити правду, не завуальовувати й не замилювати очі нашим читачам: це — найгірший результат країни. Навіть гірше, ніж було на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро.
Те, що ми сьогодні взяли 19 медалей – це прекрасно, але ми взяли лише одну золоту медаль. Найголовніше для спортсменів, для спортивної держави – це золото Олімпіади. Чому ми опустилися на 44-те місце, програвши Косово, яке має лише 2 золоті медалі, й одну бронзову, але все одно обійшло нас? Почнімо відштовхуватися від цього сьогодні.
Спорт поза політикою? Про мовчання спортсменів і реакцію чиновників
Коли сьогодні спортсменам закидають їхні висловлювання... Моя думка, що з цих Олімпійських ігор потрібно винести певний урок і зробити правильні висновки, а не критикувати тих людей, які виходять і кажуть правду. Це неправильно, бо тоді не зможемо виправити все те, чого ми не доробили. А коли людина не чує критики, а тільки в багнети це все сприймає – це дуже погано. Ми не дійдемо так до наступної Олімпіади з гарними результатами.
Річ у тім, що підготовка до Олімпійських ігор дійсно була дуже напружена, але ми не єдина країна, що працювала в таких умовах, на які ми все списуємо – в умовах пандемії. Пандемія була у всіх країнах, в усьому світі та всі опинилися приблизно в однакових умовах, не лише Україна.
Ще один фактор: в Україні й Президент, і вище керівництво держави, й прості українці – платники податків, які фінансують нас для того, щоб ми приносили медалі, бо це соціальне спрямування – усі вони чекали від нас кращого. І якісь відмовки сьогодні не мають звучати.
Тобто є менеджмент у Міністерстві спорту, є міністр спорту – вони мають взяти на себе певну відповідальність, хоча б вийти на пресконференцію, виступити на телеканалах і не звинувачувати спортсменів та їхніх тренерів. Тому що це – простіше за все: мовляв, я білий і пухнастий, і я зробив все можливе, а ви нічого не здобули, нічого не зробили.
Це дуже неправильно, тому й така гостра реакція у спортсменів зараз. Міністр мав прийняти, що йде певний негатив, що його критикують, він повинен вміти ці удари тримати, і він мав відповісти на це правильно. І це був би вищий пілотаж. Я його дуже поважаю як олімпійського чемпіона та як міністра. Але вищий пілотаж був би, якби він вийшов і сказав: так, ми десь недопрацювали. Так, відповідальність я беру на себе, а ми намагатимемося максимально все відпрацювати, зібрати нашу всю спортивну спільноту, обговорити це з нею, і тоді вже рухатися далі.
Потрібно вивчити всі помилки, яких ми припустилися, і виправити їх до наступних Олімпійських ігор у Парижі, до яких залишилося три роки. Ось це було б мудро.
Про приниження спортсменів і популізм
А коли нашому міністрові сьогодні величезна кількість незрозумілих радників доносять викривлену інформацію, коли починають виходити з нею на телеканали, і міністр починає принижувати жінку – тобто мене, хоча я жодного поганого слова не сказала в бік міністра й не ображала його, коли на всю країну мене називають «популісткою»…
Популізм – це термін, який означає, що людина щось обіцяє і при цьому нічого не робить. Так ось, щодо мене: я не маю чиновницьких важелів, я – громадський діяч, і роблю все можливе, що є в моїх силах, для українського спорту. Я працюю у спорті й не відволікаюся на іншу сферу, і все те, що я обіцяю зробити – роблю.
Для того, щоб наша спортивна спільнота, спортивна родина дійсно ефективно працювала, не має бути таких ситуацій, як це висловлювання міністра. Як олімпійська чемпіонка може бути популісткою? Як людина, чию зірку відкривають на Алеї Слави, може бути популісткою?
Я абсолютно не ображаюся за це на міністра особисто, я його досі поважаю як спортсмена-олімпійця, але йому слід серйозно переглянути свою команду радників.
Відкрита заява Стелли Захарової щодо Мінспорту
Хочу наголосити на найважливішому в цій ситуації. Ми почали висловлювати свою думку як спортсмени, оскільки живемо в демократичній країні й маємо право голосу. Ми не заангажовані політично, жодними партіями, не обіймаємо посад і не повинні ні перед ким вислужуватися. Ми працюємо як громадські діячі в спорті, займаємося своєю роботою, яка приносить Україні славу, й вболіваємо за свою справу.
І я хочу заявити наступне. Відбулася закрита нарада у міністра, і присутні там люди перемивали мені кістки щодо моїх висловлювань у ЗМІ. Хіба я щось несправедливе сказала? Я навіть знаю, хто саме був там присутній, я не буду зараз оприлюднювати прізвища цих людей, щоб вони не постраждали. Якщо справа дійде до великої атаки на мене, я буду змушена повідомити всі ЗМІ, я буду змушена про це доповісти керівництву держави – маю таку можливість. Іншого виходу у мене немає. Чому? Тому що всі мають знати, звідки ростуть ноги у цієї кампанії.
У спортсменів «накипіло»
Тому, коли весь накипілий біль виливається в якісь різкі висловлювання, як у наших хлопців, це відбувається не без причин. Якби було все добре, вони б шукали провину в собі. Сьогодні відкриті списки вже є. І наші народні депутати отримали їх із Міністерства молоді та спорту. Хіба це неправда, хіба це не факти?
У списках є представники ігрових видів спорту, а у нас, на жаль, не були представлені ігрові види спорту на Олімпійських іграх. У списках є президенти федерацій.
Можу навести приклад: відбувався чемпіонат світу в Австралії, я була президентом федерації української гімнастики, але на користь тренера, тому що це дуже далеко і коштує дуже багато, я не полетіла до Австралії. Ми замовили всю спортивну форму, коробки прилетіли в Австралію з Америки, призовий фонд весь туди прибув, тому що як президент федерації я забезпечила все повністю. А я не полетіла. Бо мені не дозволяла мій фінансовий стан тоді — і я залишилася вдома.
Значить, таки можна було дати можливість нашим тренерам, щоб вони поїхали? Ми сьогодні самі собі суперечимо. Ми сьогодні говоримо, що спортсменів, які входять у провідну десятку, та їхніх тренерів беремо на Олімпійські ігри. Згадайте нашу Марину у стрибках із жердиною, тренера якої не взяли. Але, вибачте, вона показала рекорд чемпіонату України зі стрибків із жердиною, вона – у п'ятірці!
Ми сьогодні беремо на Олімпіаду чиновників, виправдуємося та гнобимо водночас наших спортсменів і тренерів. Де ж логіка? Хто тут правий, а хто винен? Виходить, якщо у вас є владні важелі впливу, ви можете «мочити» тих людей, які кажуть правду, бо не хочете, щоб суспільство чуло цієї правди? Але це неправильно, це – не демократичне суспільство, це тоталітарне суспільство, як у Білорусі.
Створюється повна монополія, і я не вважаю, що це правильно. Керівництво країни профінансувало підготовку до Олімпійських ігор на 7,7 млрд – це добре, але Міністерство молоді та спорту має відповідати за те, як були використані ці гроші.
Один тренер на двох спортсменів – чому?
На жаль, я навіть не можу прокоментувати, звідки ця теза йде. Ніколи такого навіть не чула. У рідній мені спортивній гімнастиці поїхали 4 спортсмени і три тренери, тому що в одного тренера було два спортсмени, яких він сам готував. Але з такою практикою (один тренер на два спортсмени) я не знайома.
Знаєте, коли люди розуміють те, що, вибачаюся за мій сленг, «накосячили», вони всіляко намагаються себе виправдати, роблять усе можливе для цього.
Я думаю, що якби сьогодні міністр вийшов і сказав, що ми все врахуємо, виправимо, візьмемо не озброєння, ми зробимо перезавантаження тих федерацій і керівництва, які неправильно себе повели – він би виглядав значно краще. А коли він сам виходить і каже, що ми взяли чотирьох чиновників... А навіщо, чим вони можуть допомогти? Це ж нерозумно!
Взяти хоча б той самий комітет спорту Верховної Ради. Голова комітету Кожем'якін – не поїхав. У комітеті віддали свою перевагу нашим тренерам. А ви хочете догодити комусь місцем тренера і пожертвувати тими заробленими медалями, які могли б принести спортсмени Україні. Той моральний і психологічний тиск, під яким перебували наші спортсмени на Олімпійських іграх, зіграв свою роль.
Про обійми української спортсменки з росіянкою
Сьогодні знову ж обговорюється проблема з легкоатлеткою, яка сфотографувалася з російською спортсменкою. Гутцайт почав говорити про те, що вони будуть проводити певну виховну роботу. Погоджуюсь: так, він молодець, усе правильно, але таку роботу потрібно було раніше про всяк випадок провести.
Спортивна спільнота має згуртуватися
По-перше, ми маємо об'єднуватися зараз і зробити все належне, зробити висновки, виправити помилки. Це мають зробити всі федерації.
По-друге, нам не слід забувати, що якщо ми й далі будемо продовжувати в такій системі працювати і в такому напрямі, то те, що сталося зараз, може повторитися знову на Олімпійських іграх у Парижі. Я повторюю ще раз те, що вже казала в ефірі на одному з загальнонаціональних телеканалів: потрібно ухвалити закон, жорсткий закон про те, що чиновники, посадовці державного рівня не мають права їздити зі спортивними делегаціями бюджетним коштом. Ось такі висновки сьогодні має зробити Міністерство молоді та спорту.
І третє питання – найважливіше! Ви знаєте, скільки на Олімпійських іграх виступало спортсменів, які виїхали з України? Шістнадцять.
Це українці, які виступали за інші країни й принесли їм медалі. Так от, якщо ми будемо продовжувати виливати агресію на наших спортсменів, а не захищати їх, якщо будемо возити чиновників, то ще 30% спортсменів залишать Україну зараз. За законом, якщо пів року спортсмен ніде не виступає, на жодних міжнародних чи українських змаганнях, він має повне право залишити країну.
Офіційне звернення Стелли Захарової до українських тренерів
Дорогі тренери, ви найбільш мужні, ви прославляєте нашу країну і ми пишаємося вами. Я як Олімпійська чемпіонка розумію, скільки праці, скільки сил за ці чотири роки ви витратили. Ви потом і кров'ю йшли до тієї мети, якої ви сьогодні досягли і тих перемог, які завоювали! Я пишаюся вами, тримайтеся, будьте мужніми. Уся спортивна громадськість і народ України підтримують вас. Слава Україні!
