Різали руки й змушували співати гімн рф: історія родини з Бучі
Постійні обстріли, залякування й тортури: історія однієї родини з Бучі, яка пережила "русский мир"
"Я думала, що найстрашніше – коли бомблять, стріляють, коли хитається хата. Але зрозуміла, що найстрашніше – коли приходять по твого сина. І ти розумієш, для чого й куди його забирають", – так починається розповідь пані Наталі, родина якої пережила жахи окупації Бучі російськими військами.
Ця сім’я зазнала не лише обстрілів, а й справжніх репресій та катувань. Адже сина Наталі окупанти звинуватили у передачі інформації ЗСУ. І все це – через пару папірців.
"Він сказав: мамо, нічого не питайте. І дістав з кишені якісь папірці. Каже: мамо, що це? Коли ми збирались на відпочинок до Єгипту, я виписувала назви готелів у Шармі. Це був один папірець. А на другому було написано, наприклад: гарна анімація, вид на море, 5 км до аеропорту. Видно, вони прочитали тільки: 5 км до аеропорту. І вирішили, що він [син – ред.] шифрував і передавав [інформацію]", – згадує жінка.
Її невістка Марія розповідає: чоловіка побили ледь не до смерті. Його декілька разів виводили на розстріл, ставили на коліна перед мертвими тілами. Різали руки й змушували співати гімн росії.
"Це були звірі, які умилися кров’ю", – зазначає вона.
Ще один член родини, Віталій на власні очі побачив, як рашисти вивели з горища одного з будинків трьох бучанців. Їх також поставили на коліна перед розстрілом.
"Обстріли не припинялися ні на мить. Вони стріляли хаотично, але цілеспрямовано. Ріг вулиць Кірова та Вокзальної був ключовим перехрестям, яке переходило з рук у руки", – коментує чоловік.
ВСУ повністю зайшло до міста 2 квітня. Про цей день Віталій навіть тепер згадує зі сльозами. Каже: у той день уперше заплакав – від полегшення. До того – тримався, як міг.
Нагадаємо, військовий журналіст і волонтер Роман Бочкала відвідав Бучу одразу після звільнення Київщини від загарбників і показав у документальному фільмі, як нині виглядає місто. У відео можна побачити розстріляні автівки, спалену військову техніку, понівечені будинки. І все це – у передмісті європейської столиці, що пережила російську окупацію у 21-му столітті.
