ПідтриматиРусский

Розслідування BIHUS Info: як забудовники отримують наукову землю через інвестугоди

Журналісти розкрили можливу схему забудови на землях Національної академії наук

Ксенія Хассан
Ксенія Хассан

Редактор стрічки новин

П’ять із шести ЖК КСМ-Груп збудовані на землях Академії наук

Державні установи укладають інвестиційні договори з забудовниками, які мають реконструювати наукові об'єкти або інфраструктуру. Насправді ж на цих землях виростають житлові комплекси. Держава отримує лише мізерну частку площі — 3–6%, а забудовники заробляють мільйони. Питання використання земель НАН України неодноразово висвітлювали у своїх розслідуваннях журналісти СтопКору, а також ним зацікавились колеги з інших антикорупційних видань.

Розслідування Bihus.Info показало, як ця схема працює вже понад 20 років. Ключову роль у ній відіграє Національна академія наук України, яка передала приватним компаніям понад 130 гектарів державної землі через 44 інвестиційні угоди.

Від наукових корпусів до елітних ЖК: хто стоїть за схемами?

Пошук слідів забудови в ботанічному саду привів журналістів до компанії "КСМ-Груп". Спершу вона зацікавила тільки у зв’язку з потенційною забудовою ботсаду, але подальший аналіз відкрив масштабніші факти.

П’ять із шести їхніх житлових комплексів побудовані на землях НАН. Це території, де мали з'явитися наукові центри, лабораторії та дослідні станції. Натомість виросли:

  • ЖК "Кришталеві джерела" — на місці єдиної в Україні гідрологічної станції, де 70 років вивчали підземні води.
  • ЖК "Феофанія City", "Феофанія Park" і "Феофанія Cottage" — поруч із заповідним парком "Феофанія".

І ботанічний сад міг стати черговою "вдалою реконструкцією". Земля на вулиці Садово-Ботанічній, 1, попри законодавчу заборону на забудову, стала предметом інвестугоди. Згідно з нею, на цій території планували звести житлові та нежитлові будівлі, частину з яких мав отримати ботсад.

Як працює схема?

  1. Укладання інвестугоди: державна установа підписує договір із забудовником на реконструкцію або розвиток об’єкта.
  2. Імітація робіт: формально має відбутися модернізація або покращення інфраструктури.
  3. Фактична забудова: через кілька років на місці наукових об’єктів з’являються житлові комплекси.
  4. Фінансовий результат: держава отримує лише незначну частку приміщень, а забудовник — прибутки від продажу елітного житла.

Договори укладають без конкурсу, а коли аудитори помічають порушення — змінити щось уже неможливо. Наприклад, ботсад вдалося врятувати лише завдяки розголосу та активній громадській позиції. Але це виняток, а не правило.

Відсутність контролю: чому держава програє?

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка — це об’єкт природно-заповідного фонду з особливим режимом охорони. Та його стратегічне розташування на Печерську, з краєвидом на Дніпро, робить цю землю привабливим шматком для забудовників.

Випадок із ботсадом показав: навіть прямі законодавчі заборони не зупиняють тих, хто шукає "легальні" лазівки для забудови. Порушення часто стають відомі лише після того, як новобудови вже зведені.

Суть проблеми — не в самих інвестиційних договорах. Вони можуть бути ефективним інструментом для залучення коштів. Проблема — у відсутності прозорості та контролю.

  • Публічність договорів: договори на використання державної чи комунальної землі мають бути у відкритому доступі.
  • Конкурентність: укладання угод лише через відкриті конкурси.
  • Жорсткі аудити: регулярний моніторинг виконання умов угод.

Бо якщо ситуація не зміниться, одного дня в Україні може з’явитися ще один елітний житловий комплекс — прямо посеред ботанічного саду. І це вже не буде несподіванкою. Деталі у розслідуванні.

Нагадаємо, елітні хмарочоси під виглядом складів: як фірма Копистири забудовує держземлі в Академмістечку. У масштабній будівельній афері за участі людей Копистири, ймовірно, може бути задіяний і топменеджмент Національної академії наук.

Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!

Інші новини