Якщо звичайному українцю показати кілька різних бронежилетів, найчастіше він навряд чи визначить, який з них найбільш якісний і технологічний. Однак військовослужбовець, волонтер чи інша дотична до військової сфери людина точно знає, що якість має ім’я. І воно звучить як "Українська Броня".
Починаючи з 2014 року, команда пройшла шлях від аматорів до профі, які протягом цього часу вже встигли підкорити навіть найвибагливіший ринок світу – американський. Сьогодні вони наближають нашу перемогу, рятуючи життя українських захисників по всій лінії фронту.
Спочатку були розстріли
Їхня історія почалася з Майдану. Перша велика битва. Перші кулі й перші втрати. Тоді хлопці зрозуміли, як дорого й водночас нікчемно мало коштує людське життя, якщо ти не маєш захисту.
Їхні перші "броніки" було створено зі старих титанових плит. Важкі й недосконалі, але краще, ніж нічого. А далі була війна. Тож разом із воїнами АТО команда почала думати, як вдосконалити свої вироби. Вони досліджували закордонні аналоги, проїхали тисячі кілометрів, провели десятки зустрічей з іноземними фахівцями галузі, щоб почати створювати в Україні сучасний технологічний бронезахист.
Більше не сталеві?
Українські виробники бронезахисту здебільшого продовжують виготовлення бронежилетів радянського зразка з використанням важких сталевих плит. Така амуніція значно обмежує військових, негативно впливаючи на їхню мобільність, витривалість і здоров’я в цілому.
Компанія "Українська Броня" пішла іншим шляхом й у своєму виробництві керується стандартами НАТО. Основна мета, окрім забезпечення рівня захисту, – зменшення ваги бронежилету. Тож "будівельним матеріалом" стали легкі композитні плити з пресованого надвисокомолекулярного поліетилену (НВМПЕ) і кераміки. Завдяки цьому амуніція IV рівня захисту стала майже на 3 кг легшою за сталеві моделі. Інновацію відразу оцінили військові, адже таке суттєве зменшення ваги дозволило їм не виснажуватися під час виконання тривалих бойових завдань й зберігати маневреність.
Однак таких технологічних бронежилетів в Україні одночасно використовують не більше 10% військовослужбовців. Упродовж попередніх років засновників компанії неодноразово запрошували на переговори до Міністерства оборони, проте великих замовлень для українських військових так і не було здійснено.
Все почалося спочатку
Минуло 8 років. І "Українська Броня", як і всі жителі нашої країни, зіткнулася з новим випробуванням: повномасштабним російським вторгненням. Дмитро Хвиля, засновник "Української Броні", та вся його команда, розуміли, що відлік часу йде на години. І поки добровольці стояли в чергах у воєнкомати, волонтери почали скуповувати всю наявну амуніцію. Настав час знову розгорнути виробничі потужності на максимум. Але на відміну від багатьох виробників бронезахисту "Українською Бронею" було ухвалене рішення передавати захисні жилети для українських військових, медиків, журналістів за їхньою собівартістю, тобто безприбутково для компанії.
"Про "Українську Броню" чули лише найкращі відгуки. Тож коли постало питання, що треба зібрати на фронт наших добровольців, ми не мали сумніву, до кого слід звернутися. На початку вторгнення у хлопців була найкраща пропозиція з точки зору технологічності, кількості та ціни. Знайти бронік за такою вартістю і з такою якістю було просто подарунком долі. Якби Капітан Америка носив бронік, він би точно був від "Української Броні"" – жартують у БО "Благодійний фонд "Святого Валентина".
Налагодити процес виробництва на українських й закордонних потужностях у таких обсягах було нелегко. Додатковим ускладненням стала відсутність на державному рівні спрощеної процедури імпорту для товарів критичного значення у воєнний час. Через це доводилося вигадувати різноманітні способи доставки, а прибуття й розмитнення деяких партій вкрай важливого у цей непростий час товару, чекати понад півтора місяці.
Протягом перших 6 місяців повномасштабної агресії "Українська Броня" встигла поставити за собівартістю понад 50 тисяч одиниць амуніції на суму майже 10 млн доларів. А завдяки відсутності комерційної складової змогла захистити втричі більше воїнів. Таким чином компанія не отримала за цей період майже 15 млн доларів прибутку, який би мала у випадку, якби працювала як бізнес. Тож "Українська Броня" фактично стала чи не найбільшим підприємством-волонтером.
"Я неодноразово "перевіряв" себе запитанням щодо можливого прибутку. Чи шкодую я, що ми не заробили 10-15 мільйонів доларів? Аж ніяк. У першу чергу зараз ми рятуємо життя і робимо наше військо більш ефективним. Тож я не хочу заробляти гроші, наживаючись на захисниках. Головне для кожного з нас у цей час – перемога України!" – каже Дмитро Хвиля, засновник "Української Броні".
Зараз попит на продукцію компанії порівняно з першими місяцями вторгнення дещо зменшився, але команда продовжує допомагати тисячам людей мати технологічний бронезахист, а також вже працює над розробкою нових продуктів.
Тож правду кажуть, що у темні часи добре видно світлих людей. Якщо кожен із нас сьогодні на своєму місці робитиме максимум для перемоги України й один одного, зрештою ми матимемо і перемогу, і ту сильну згуртовану Україну, про яку мріємо.
Читайте також: благодійний фонд "Батальйон Волонтер" продовжує забезпечувати наших захисників всім необхідним для того, щоб вони могли ефективно працювати та знищувати окупантів.
Більше актуальних новин про війну в Україні читайте у нашому Telegram-каналі.
