Однією з тем, якою активно маніпулюють псевдозоозахисники, є смертність тварин у державних установах. Але розгляньмо це детальніше, адже факт, що всі ми смертні, заперечити складно.
Існує поняття "колекція зоопарку" – це сукупність усіх тварин, які утримуються в установі. Для зоопарку з колекцією близько 1500 особин середній рівень смертності становить 75-150 випадків на рік у межах природних і контрольованих процесів. Одеський зоопарк налічує близько 1600 тварин і понад 200 видів. За відкритими даними річних звітів установ-членів EAZA та великих європейських зоопарків, середній рівень річної смертності зазвичай становить 5-10% від загальної кількості тварин.
У професійному середовищі ключовим показником є не сам факт смертності, а її структура та причини. У належно керованих зоопарках більшість випадків має природний або медично обґрунтований характер: старість, хронічні захворювання, ускладнення або підвищена смертність серед новонароджених. Кожен випадок фіксується, проводиться патологоанатомічний аналіз, причини документуються та використовуються для внутрішнього контролю якості утримання. Обов’язковими є ведення повної ветеринарної звітності та публікація узагальнених даних. У стабільних установах показники залишаються відносно рівномірними, а їхні коливання мають пояснення. Різкі зміни або відсутність відкритих даних можуть свідчити про системні проблеми.
Тривалість життя великих диких тварин суттєво відрізняється залежно від умов утримання. У сучасних зоопарках, за належного догляду, більшість видів живе довше, ніж у дикій природі. Зокрема, леви живуть у зоопарках у середньому 18–22 роки (проти 10–14 років у природі), тигри - 15–20 років (у дикій природі 10–15), ведмеді - до 25–35 років (проти 15–25), жирафи - 20–25 років (у природі 15–20), носороги - 30–40 років (у природі 30–35), слони - 50–60 років у хороших умовах (у природі 50–70), а багато видів змій у неволі може жити 15–25 років (у природі часто менше через хижацтво та нестабільні умови).
Окрему категорію становлять тварини, врятовані з цирків, приватних звіринців або інших форм експлуатації. У таких випадках навіть після потрапляння до зоопарків чи реабілітаційних центрів їхня тривалість життя часто є суттєво скороченою у середньому на 20-50% від потенційної норми для виду. Причинами є хронічний стрес, неправильне годування, травми, порушення опорно-рухового апарату, психологічні розлади та відсутність належної ветеринарної допомоги в минулому. Особливо це стосується великих хижаків і слонів, у яких наслідки експлуатації можуть бути незворотними. У результаті навіть за належного подальшого догляду такі тварини рідко досягають типової для виду тривалості життя.
Маніпуляції навколо цієї теми зазвичай базуються на емоційному сприйнятті: великі тварини привертають більше уваги. Чомусь ніхто не збурює скандалів через смерть риби чи ящірки, але смерть ведмедя миттєво стає новиною. При цьому достатньо базового пошуку, щоб перевірити середню тривалість життя виду перед поширенням гучних заяв.
У Європі реальні розслідування чи скандали починаються тоді, коли тварина померла раптово та не у похилому для конкретного виду віці. Наприклад, найгучніші скандали Європи осені 2025: смерть слонихи Ніно у 8 років у зоопарку Познані внаслідок несвоєчасно наданої допомоги при пораненні лапи та евтаназія трьох новонароджених тигрят у зоопарку Лейпцигу під приводом того, що їх не було де розміщувати. В нас тварині "достатньо" померти в момент медійного нападу на комунальний зоопарк.
Ще один важливий момент: стан здоров’я тварин у більшості випадків не приховується, і не тому, що "немає сенсу", а тому що це практично неможливо. Комунальні зоопарки залучені до наукових досліджень, ветеринарних практик, а також перебувають під контролем міжнародних асоціацій. У професійному середовищі "неочікувані" смерті рідкість. Наприклад, за словами ветеринарки центру порятунку диких тварин Інни Васильківської, колекція Одеського зоопарку є "підстаркуватою", тобто значна частина тварин зрілого віку, що природно впливає на рівень смертності. Використання цієї технології ми можемо спостерігати зараз у скандалі навколо Одеського зоопарку. Вже другий місяць не вщухає ентузіазм активістів, а хто справді за цим стоїть – я писала раніше. Як тільки не спрацювали месенджи на людях, тепер експлуатується тема загибелі тварин у досить поважному віці. Про це трохи згодом.
Ця проблема характерна для багатьох зоопарків країни. Через відсутність системної державної політики оновлення колекцій тварин часто є спорідненими між собою, а зоопарки змушені обмінюватися ними для підтримання популяцій. Водночас так зване "чорне розведення" в державних установах практично неможливе, воно економічно невигідне та занадто складне з погляду документального супроводу. Цю нішу фактично займають приватні зоопарки, де доступ до тварин часто залежить не від правил, а від особистих зв’язків.
Читати: в Олени Лазуткіної виходила колонка про те, що в польській Познані розпочався суд над зоозахисницею Євою Зграбчинською.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.