Журналіст-розслідувач Ігор Хмурий опублікував у фейсбуці допис, де поділився враженнями від відвідування вишколу "Азова" на новому полігоні "Центр Плюс" під Києвом. У дописі Хмурий зазначив, що хотів ознайомитись з роботизованим підрозділом та поспілкуватись з його керівником з позивним "Купол".
За словами Хмурого, упродовж 2,5 року повномасштабного вторгнення в Україні лунало багато обіцянок щодо розробки нових дронів, але значного прориву у промислових масштабах не сталося.
"За 2,5 роки повномасштабного вторгнення ми неодноразово чули про різні ініціативи як державного, так і приватного рівнів щодо оснащення Сил оборони новими розробками наземних дронів. Але за цей час, відверто кажучи, якогось великого прориву у промислових масштабах так і не відбулось. Тому на мою думку, приклад "Азова" добре демонструє, як має працювати система, якщо викреслити з неї зайву бюрократію та кулуарну жадібність", – зазначає журналіст.
"Підрозділ Купола працює за простим і ефективним принципом, — зазначив Хмурий у дописі. — Вони моніторять виробників по всій країні, обирають найкращі варіанти, купують експериментальні зразки, аналізують їх і модернізують на основі досвіду війни".
Фактично, на думку Хмурого, підрозділ "Купола" працює за простим і ефективним принципом: вони моніторять виробників по всій країні, обирають найбільш вдалі варіанти, купують експериментальні екземпляри, аналізують їх та модернізують, спираючись на досвід війни. Далі на гроші спонсорів виробляють модернізовані прототипи. Хоча тестування дронів не відбувається безпосередньо на фронті, воно проводиться максимально близько до бойових умов. Наразі спектр прототипів досить широкий: від вантажно-евакуаційних моделей та РЕБів до дронів з кулеметами. На запитання про те, коли новітні розробки підуть у бій, "Купол" запевнив, що затягувати не планують.
Цей підхід демонструє приклад ефективності, адже "Азов" не використовує бюджетні кошти, що дозволяє уникнути бюрократичних бар’єрів та корупційних перешкод. Військові самостійно обирають техніку, необхідну для їхньої роботи, без потреби чекати на тривалі процедури державних закупівель. Налагодження власного виробництва дозволяє знизити собівартість прототипів, середня ціна яких не перевищує 10 тисяч доларів. Це є вигідною альтернативою комерційним цінам, які можуть бути вдвічі вищими.
На думку Хмурого, ситуація не є наслідком жадібності бізнесу.
"Просто бізнес працює у своїх умовах виживання, зі своїми перепонами й цифрами. А воїни живуть в іншому вимірі, де "є задача – шукаємо рішення". Звичайно, в ідеальному світі за цією ж формулою "Азова" мали б рухатися і державники. Шукати, обирати, вкладати, давати пільги, спрощувати бюрократію і якомога швидше випускати у бойове тестування. Але маємо що маємо", – зазначає журналіст.
Як пише Хмурий, його виїзд на полігон все ж вселив у нього надію.
"Не думав, що в Україні вже настільки багато локальних мануфактур, які за роки вторгнення зробили чималі кроки назустріч "світлому майбутньому з Т-1000". Цим займаються як на базах вищих навчальних закладів, так і просто ініціативні інженерні групи по всій країні. Спробую надалі зануритись в цю тему і розповісти вам про конкретні приклади, як війна народжує "український Скайнет" руками ентузіастів", – пише Ігор Хмурий.
Нагадаємо, раніше Генштаб заявляв, що безпілотники на фронті демонструють значно вищу ефективність у порівнянні з класичними видами зброї, зокрема артилерією.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram-каналі та Facebook !
