Західні союзники України пообіцяли поважати рішення Києва за будь-якого варіанту врегулювання щодо припинення війни з Росією. Але існуючі проблеми для глобальної безпеки, які поставлені на карту, визначають певні "червоні лінії" для мирного процесу. Йдеться про межі компромісів, які в НАТО ладні підтримаюти для досягнення миру.
Варіанти того, як припинити бойові дії та підтримати Україну, будуть однією з найгостріших тем дискусій на зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі, яка розпочнеться у середу, 6 квітня. Сполучені Штати та їхні союзники наголошують, що остаточне слово має бути за Україною, і що її не слід підштовхувати до компромісів чи заохочувати воювати довше, ніж бажають українці, зазначає The Washington Post.
Але будь-яке рішення Києва – і будь-які поступки, на які може піти президент Володимир Зеленський – допоможуть визначити, чи буде Кремль покараний, чи навпаки – заохочений. А держави, які мають територіальні амбіції щодо своїх сусідів, такі як Китай, уважно спостерігатимуть за результатом.
За словами політиків та аналітиків Альянсу, деякі союзники по НАТО особливо обережно ставляться до можливості передачі частини території України під російський контроль та надання президенту росії владіміру путіну бодай яклїсь видимості перемоги.
Тоді як представники адміністрації Байдена скептично налаштовані щодо перспектив укладення швидкої угоди в результаті перемовин українського уряду з росією, чиновники розглядають сценарії того, як мирне врегулювання – або будь-яке припинення бойових дій, яким би чином воно не було досягнуто – вплине на безпеку країн НАТО.
"Ми вважаємо, що наша робота полягає в тому, щоб підтримати українців", – зауважив цього тижня радник з національної безпеки Джейк Салліван. "Вони будуть ставити військові цілі. Вони ставлять цілі за столом переговорів. І я цілком впевнений, що вони налаштовані на успіх, а ми надамо їм усі можливі інструменти, щоб допомогти досягти цього успіху. Але ми не збираємося визначати результат замість українців".
Деякі європейські країни, особливо з колишнього "комуністичного табору", з гірким досвідом російського вторгнення чи окупації, особливо занепокоєні тим, як буде розвиватися конфлікт, вважаючи себе наступними у списку цілей Кремля. Якщо путін відчує, що отримав певну вигоду від вторгнення, зокрема нові території, політичні поступки чи інші переваги, він може зрештою надихнутися спробувати те саме проти інших сусідів, вважають політики.
Хоча американські чиновники запевняють, що не намагаються тиснути на Україну щодо мирної угоди, переговори з рф були частою темою в регулярних дискусіях між держсекретарем Ентоні Блінкеном та його українським колегою Дмитром Кулебою. Цього тижня Кулеба також вирушить до Брюсселя, щоб приєднатися до зустрічей НАТО.
Самі країни-члени НАТО не єдині в думці про те, наскільки пряму загрозу Росія представляє для Альянсу. Зокрема, посадовці в Парижі, Берліні та інших країнах більш схильні, ніж їхні союзники у Східній Європі, вважати, що амбіції путіна зупиняться на кордонах НАТО. За словами французьких чиновників, президент Франції Еммануель Макрон, якому цього місяця на виборах протистоятиме ультраправа Марін Ле Пен, щонайменше 16 разів розмовляв з путіним з початку року, щоб спробувати запобігти або припинити війну. У минулому Ле Пен підтримувала проросійські погляди.
Держави-сусіди України вигладають набагато більше стурбованими.
"Для нас це головне питання", – сказав у коментарі для The Washington Post високопоставлений дипломат з країни, яка межує з Україною. "Розділений, фрагментований, заморожений конфлікт в Україні – це дуже погана угода для нас. Активні відносини Україна-НАТО мають вирішальне значення для Чорноморського регіону. Якщо цей принцип буде порушено, ми отримаємо проблему неконтрольованих росіян [поблизу своїх кордонів] і потребу в ще більшій присутності союзників по НАТО".
Хоча представники НАТО стверджують, що вони не намагаються диктувати умови потенційної угоди Києву, деякі західні чиновники надали Україні аналіз варіантів для країни та потенційних результатів, пов’язаних із переговорами та закінченням війни.
Країни Альянсу – і особливо Сполучені Штати, враховуючи масштаби їхньої військової допомоги Україні, – можливо, непрямо й ненавмисно, але все ж впливають на хід російсько-української війни своїми рішеннями щодо того, яку зброю вони постачатимуть чи ні. Ці рішення чинять безпосередній вплив на ситуацію на полі бою і, своєю чергою, на підхід українського уряду до мирних переговорів.
Представники української влади заявили, що в обмін на згоду відмовитися від своїх прагнень до НАТО, хотіли б отримати юридичні гарантії безпеки від Сполучених Штатів та інших союзників, аби захиститись у випадку нового нападу. Представник США заявив, що з американськими військовими не консультувалися щодо того, як виглядатимуть західні гарантії безпеки для України. Посадовець сказав, що серед вищих військових керівників немає великого розуміння такого поняття.
"Схоже, вони шукають те ж саме, що і Стаття V, не будучи державою НАТО, і це, ймовірно, буде дуже важким питанням у дискусії з міжнародною спільнотою", – зазначив чиновник, маючи на увазі основну гарантію колективної оборони НАТО.
Незалежно від того, чим закінчиться війна, Сполучені Штати планують переглянути свою військову позицію в Європі. До початку конфлікту на континенті перебувало понад 80 тисяч американських військових. За словами чиновників, сьогодні, з тимчасовим розгортанням, призначеним для підтримки східного флангу НАТО, їх уже налічується понад 100 тисяч.
Нагадаємо, 5 квітня чеські ЗМІ повідомили, що в Україну надійде нова партія старої радянської зброї з Чехії. Військові броньовані машини надаватимуться безкоштовно.
