Пристрасті довкола історії з операцією щодо ПВК Вагнера не вщухають. Пів року тому міжнародне інтернет-видання Bellingcat анонсувало вихід масштабного розслідування, в якому вони обіцяли докопатися до істини. Однак терміни виходу матеріалу постійно зсуваються. І наразі у багатьох скептиків виникає враження, що він так і не вийде.
Я зібрала всю наявну на цей час інформацію і про сам скандал, і про розслідування наших колег із Британії. А у висновках читайте декілька теорій про подальший перебіг подій.
ПВК Вагнера розшифровується як приватна військова компанія Вагнера. У Росії вона поза законом, оскільки згідно з їхнім законодавством, найманство в Росії заборонено. Однак такі приватні військові організації доволі зручні, тому в Держдумі та в МЗС Росії вже лунали пропозиції про узаконення найманців. Що цікаво, вагнерівці були помічені не лише на окупованому Сході України, але й у ЦАР, у Сирії і в Лівії, а тому питання захоплення бойовиків Вагнера розвідками США та Туреччини назрівало досить довго.
Аж ось, 29 липня 2020 року, держінформагентство Білорусі «БелТА» повідомило про затримання 33 бойовиків ПВК Вагнера. Мінськ заявив: найманці прибули до Білорусі нібито для здійснення провокацій та дестабілізації обстановки в період виборчої кампанії.
5 серпня Президент України Зеленський попросив Мінськ передати Києву бойовиків. Але в білоруській столиці, попри певні обіцянки Банковій, вирішили розпорядитися захопленими “солдатами удачі” інакше. І вже 14 числа того ж місяця Лукашенко повернув терористів Росії. Далі події розвивалися блискавично. 18 серпня редактор порталу Цензор.нет Юрій Бутусов публікує пост про «злив» спецоперації, яку готували два роки. Версія почала обростати деталями: захоплення готувалося спецслужбами США, України та Туреччини. Виманених до Мінська бойовиків Вагнера планували затримати в Києві.
https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/4455945144445747
«24 липня начальник ГУР МО Василь Бурба спільно з першим заступником голови СБУ Русланом Баранецьким прибули до президента для доповіді про проведення фінальної частини операції та про те, що незабаром буде виліт терористів із Мінська. У кабінеті на нараді разом із Зеленським були присутні: голова Офісу президента Андрій Єрмак, перший заступник секретаря РНБО – глава комітету з розвідки Руслан Демченко, заступник голови ОП з питань оборони Роман Машовець, секретар президента Марія Левченко», – написав на своїй фейсбук-сторінці редактор «Цензора».
Єрмак наполіг на переносі операції?
За словами Бутусова, того дня голова ОП Андрій Єрмак заявив, що операцію необхідно перенести, пославшись на переговори з Дмитром Козаком, помічником президента Росії Путіна, мовляв, затримання терористів завадить початку чергового перемир'я на Донбасі 27 липня.
Зеленський підтримав Єрмака і дав наказ СБУ та ГУР МО захоплення терористів призупинити, а операцію перенести на 30 липня, щоб було зручніше спілкуватися з Москвою. Але 30 липня перехоплення не відбулося, бо 29 числа терористів перехопила білоруська сторона. Це означало, що в ОП хтось злив інформацію. І, в ідеалі, від Зеленського вимагалося провести внутрішнє розслідування та з'ясувати, хто ж з присутніх на тому засіданні зрадник – Єрмак, Бурба, Баранецький, Демченко, Машовець чи Левченко? Однак 3 серпня Бурба на черговій нараді вже просив провести розслідування щодо можливої держзради і навіть пропонував перевірити на поліграфі себе, Єрмака та Демченка. І вже 5 серпня начальника розвідки звільняють, виселяють із службового помешкання за невідповідність будівельних робіт та залишають без охорони.
І Єрмак, і Зеленський упродовж майже року заперечували не лише свою причетність до цих подій, але й існування цих подій в природі – вони чітко артикулювали про російський слід у скандалі, про фейк, маніпуляцію та фантазії політичних опонентів. У грудні минулого року за розслідування взялося поважне британське інтернет-видання Bellingcat. Болгарський журналіст-розслідувач Христо Грозєв декілька разів приїжджав до України, записував очевидців подій, збирав докази, намагався поспілкуватись і з головою ОП, але там зустріч скасували. Оскільки дату публікації розслідування декілька разів переносили, сам Грозєв звертався до українських ЗМІ з вимогою припинити спекуляції навколо роботи Bellingcat.
«Я бачу багато спекуляцій в українських ЗМІ щодо нашого розслідування, яке триває. Зверніть увагу, що більшість повідомлень не відповідають дійсності та засновані на помилковій або бажаній для когось інформації. Так, ми працюємо над багатьма розслідуваннями одночасно, але ми не знаємо результатів, поки не закінчимо», – казав Грозєв.
У березні поточного року стало відомо, що заступник голови Офісу президента Роман Машовець і глава ГУР Кирило Буданов просили представника служби розвідки Великобританії Лі Лоуренса перешкодити виходу розслідування Bellingcat про зрив операції із захоплення вагнерівців.
Останньою датою прем'єри був червень
Однак він уже закінчується, а розслідування досі немає. А тим часом президент України змінює покази і зізнається в тому, що операція таки була. Але її готувала не Україна. І він задоволений, що вона зірвалася, бо ж у світлі подій в Білорусі з посадкою літака з Протасевичем як би сприйняли такі ж події в Україні?
Отже, це були факти. А тепер перенесімося в область аналітики, тлумачень та теорій і спробуємо з'ясувати, чому розслідування Грозєва, можливо, так і не вийде.
Журналістка проросійського видання Страна.ua Олеся Мєдвєдєва запевняє, що матеріал Bellingcat – це багато галасу з нічого. Bellingcat не можуть його опублікувати, оскільки в усіх попередніх їхніх розслідуваннях винуватцями тих чи інших подій була Росія, а тут — Україна, і це, мовляв, не вписується в протокол. Але, здається, що причина лежить набагато глибше. Почнемо з того, що Bellingcat – це інтернет-платформа журналістських розслідувань, яка спеціалізується на фактчекінгу та аналітиці з відкритих джерел. У їхньому резерві доволі вагомі розслідування щодо Скрипалів, Навального, війни в Сирії, війни на Донбасі тощо. Спеціаліст з міжнародних комунікацій Олівер Бойд-Баррет називає Bellingcat зручним засобом висунення звинувачень там, де офіційні версії західних країн страждають від нестачі доказової бази. Навіть якщо припустити, що події на Банковій відбувалися так, як розповів Бутусов і як підтвердили згодом Турчинов, Луценко та Порошенко, якщо навіть припустити, що країни-партнери від початку знають правду, то поки ситуація виглядає як непідтверджена, завуальована та примарна — але все ж, хай і є ганебною для Банкової, формально не псує відносини з Заходом, не змушує Захід реагувати на ці обставини. І так зручно всім.
Адже основне питання в разі виходу матеріалу з доказовою базою про злив спецоперації вже буде навіть не до самих «кротів», а до відстороненої реакції українського лідера. Усе це дуже нагадує Вотергейтський скандал, коли республіканцю Ніксону оголосили імпічмент навіть не за саму можливу участь у прослуховуванні демократів, а за те, що він про це знав і не тільки не провів розслідування, але й усіляким чином намагався прикрити винних.
Але Україна – це, очевидно, не США
Й імпічмент тут не на часі, бо можна тільки уявити, до якого хаосу він може призвести. І це усвідомлюють і в Bellingcat, і в іноземних спецслужбах. Але і відсутність довгоочікуваного розслідування може серйозно зашкодити репутації видання. Адже тоді стає очевидним можливий тиск МІ-6 на журналістів. І цей факт змусить замислитися про об'єктивність інших розслідувань платформи.
Однак усе одно говорити про однозначність відмови від публікації зарано. В офісі Зеленського це також усвідомлюють. Про те, що в Bellingcat, вочевидь, дійшли небажаних для Банкової висновків, може свідчити і факт тиску з боку ОП на британську розвідку. Щоправда, Єрмак факт тиску спростовує. Однак і він, і його шеф майже рік і факт операції спростовували. Тож це ні про що не свідчить.
До того ж історія зі скандальним інтерв'ю президента Зеленського журналістці “плюсів” Мосейчук проливає певне світло на цю ситуацію. Канал Коломойського є доволі прихильним до нинішньої влади. Пул питань, які приготувала інтерв'юерка, вочевидь, був повністю знайомий інтерв'юйованому. Розмова відбувалася не наживо, а в записі, тож небажане можна було просто видалити. Тому питання про вагнерівців було запланованим – відповідь також. Президенту необхідно було проговорити нову версію завчасно, до публікації розслідування британців. І легалізувати її в очах українців.
Це наштовхує на думку, що на Банковій бояться Bellingcat. І з жахом очікують на прем'єру. А самі Bellingcat, виходить, просто вичікують найбільш зручного часу для публікації. Або ні. Але тут вже точно ХтоЗна.
