Даючи відсіч агресору, Україна вступила у двобій з рф у ролі аутсайдера, але зуміла довести всьому світу: наша країна здатна перемогти. Однак для цього нам необхідна особиста підтримка партнерів,прозорість та довіра світу до дій нашої держави.Ми вирішили запросити Стівена Мура –політтехнолога,засновника проєкту Ukraine Freedom Project,який врятував життя сотень українців,до діалогу тапоцікавитися його думками щодо російського вторгнення.
Команда "СтопКору" – засновник ІА "Стоп корупції", БФ "Батальйон Волонтер" Роман Бочкала, головна редакторка сайту "СтопКор" Марина Тітова, журналістка Діана Ловська, голова правління ВГО "Стоп корупції" Ігор Бондарчук та юристка організації Богдана Сич – провела для Стівена Мура невелику екскурсію нашим медіавиробництвом і поспілкувалась із ним про те, як російсько-українську війну бачать на Заході, якої допомоги найбільше потребує Україна та чому нашій країні критично важливо продемонструвати світові прогрес у внутрішній боротьбі з корупцією.
Пропонуємо до вашої уваги український переклад ексклюзивного інтерв’ю.
Я багато чула про Вас і вашу організацію.Тому дуже дякую. Те, що ви робите, вкрай важливо для нас,тому що Сполучені Штати є нашими друзями. Також ми зробили грант з міжнародними партнерами з Black Sea Trust. Тож дуже приємно бачити Вас тут.
Я люблю Україну. Україна прогресує в боротьбі з корупцією, тому що якщо Україну вважатимуть корумпованою, то буде надходити менше міжнародних грошей, менше приватних інвестицій, і Україна застрягне зі згорілими будівлями та розбитими дорогами. Тому робота, яку ви виконуєте, надзвичайно важлива.
Чи можна було навіть подумати, що в 21 столітті росія нападе на Україну?
Ні, це божевілля. Усе це божевільно. Знаєте, я жив в Україні в 2018-2019 роках. Я був тут рік. Київ – красиве місто. Україна – прекрасна країна. Це було неймовірно, тому що я був тут і міг спостерігати за прогресом України, і спостерігати, як Україна стає кращим місцем для життя і стає кращою країною.
І потім на вашій території з’являються дикі росіяни. Мені здається, що росіяни кожні пару поколінь роблять з кимось щось жахливе, і зазвичай це Україна. Я ніколи не міг уявити, щоб це сталося в 21-му столітті, але якщо ви озирнетеся на історію, то побачите таку закономірність. Я просто не знаю, що не так із російським народом, чому й досі це відбувається.
Які у вас були перші емоції після повідомлення про повномасштабне вторгнення?
Знаєте, як і всі, я був шокований. Я телефонував своїм українським друзям та питав: "Ти в порядку?" Вони казали щось на кшталт: "Вони бомблять Київ. Я не знаю, що робити".
Отже, я був в Іраку на початку тієї війни протягом двох років у 2003 році. І так, я знав, що робити. Я сів у літак і приїхав сюди, і я був у Чернівцях на п'ятий день війни та намагався допомогти моїм друзям вибратися з таких гарячих точок, як Харків і Київ.
Як швидко ви приїхали в Україну і яке місто було одним із перших?
Я провів два дні в Америці, відправляючи повідомлення своїм друзям, спілкуючись із друзями та намагаючись допомогти, чим міг. І тоді я подумав, що можу зробити набагато більше, якщо буду в Україні. Я почав з Чернівців, тому що мені не вистачає сміливості, щоб відразу стрибнути на передову. (сміється)
Але приблизно через три тижні ми поїхали до Києва, а потім почали працювати поза Києвом. Ми виявили, що київські лікарні не отримують достатньо медикаментів, тому закуповували медикаменти в Румунії та привозили їх до Києва.
Тоді, добре пам’ятаю, у Бобриці була маленька поліклініка, і ми пішли туди, і це було бум, бум, а потім бууум, просто земля гуркоче, а я у цей момент кажу: "Ось твої ліки". Але я думаю, що те, що ми зробили в той час, змінило ситуацію, і я вважаю, що це важливо.
Якою є ваша мета в Україні?
Передусім, це гуманітарна допомога, намагання надати допомогу людям, які її потребують. Я допомагаю в цьому українським волонтерським організаціям. Крім того, я маю багато друзів в армії, і тому я намагаюся допомогти їм отримати необхідне обладнання: старлінки, генератори тощо.
Як Ви спали сьогодні вночі?
Безпілотники мене не турбують, тому що в мене є друзі, які керують кулеметами на хмарочосах по всьому місту. Вони збивають безпілотники зі своїх кулеметів і вони дуже відважні волонтери.
Тож я підрахував, які маю шанси, що мене вб’є дрон. І я маю вчетверо більше шансів загинути під час руху у Вашингтоні, округ Колумбія, ніж від безпілотника чи ракети в Україні. Тому я дуже добре сплю вночі.
В нас зараз 17-й місяць повномасштабного вторгнення. Які ваші прогнози?Коли закінчиться війна?
Що ж, я, мабуть, один із найбільш оптимістичних людей на Землі щодо потужності української армії, тому що я маю багато друзів у Збройних Силах України, я маю багато друзів, які служать в армії, і вони – надзвичайно хоробрі, вони справді розумні, вони інноваційні.
На мій погляд, якщо західні партнери, якщо коаліція, яка підтримує Україну, своєчасно нададуть необхідну зброю, то я думаю, що Україна зможе закінчити цю війну протягом шести місяців після того.
З іншого боку, росіяни – солдати строкової служби, тому вони погано мотивовані, погано навчені. Керівництво російської армії корумповане та бездарне. Чорнобаївка, Вугледар – яскраві приклади. Це не ознака хорошого війська.
Російські генерали мають великі яхти в Середземному морі. Тож з огляду на це я думаю, що макросили сприяють українцям. Це лише питання наявності високомотивованих, справді розумних людей.
Одна з громадських думок: якщо українські воїни покажуть успіх на полі бою,лише в цьому випадку нам дадуть зброю США чи інші міжнародні партнери.І ми, українці, просимо цю зброю заради майбутніх успіхів на полі бою.Як ви вважаєте, чи достатньо ми отримуємо допомоги від США та міжнародних партнерів?
Я вважаю, що президент Зеленський робить чудову роботу, ведучи війну щонайменше на два фронти, а можливо, і більше.
Один фронт – поле військового бою. Інший фронт – міжнародна громадська думка та допомога міжнародним партнерам зрозуміти, чому в їхніх інтересах допомагати Україні.
І одна з речей, яку він має зробити, – це співставити час своїх військових перемог із голосуванням у Конгресі. У вересні, або, ймовірно, в жовтні, в Конгресі США відбудеться голосування щодо того, чи надавати Україні більше допомоги. Якщо до цього будуть перемоги, це голосування пройде набагато краще.
Деякі військові експерти кажуть, що нам потрібно перенести війну на територію росії.Як ви думаєте, це гарна ідея?
Я зараз живу в Києві, як Ви знаєте. Минулої ночі мене атакували безпілотники. Так, я думаю, що це гарна ідея.
Тепер я думаю, що єдиний спосіб, яким ми можемо виграти цю війну, маючи на увазі Україну та її західних партнерів, це таки показати війну російському народу.
Російський народ не страждає. І я думаю, що коли безпілотники атакували Москву, то це привернуло увагу людей.
Чи можемо ми піти на окопну війну?Я маю на увазі, коли військовий конфлікт ведеться стабільно з обох сторін,з російської і з української.Що ви думаєте про це?
Я не думаю, що окопна війна йде на користь українцям, тому що окопна війна – це давня тактика, що сягає сотень років і обертається закиданням територій людським м’ясом.
Я вважаю, що війна, яка має сучасну інноваційну зброю та інноваційні методики, вигідна українцям.
Чи згодні ви з думкою, що в росії можливий палацовий переворот?
Якщо ви подивитесь на опитування в росії, побачите багато опитувань щодо того, яка найважливіша характеристика російського лідера Це – сила.
Як ви думаєте, володимир путін зараз демонструє силу?
Я думаю, що цілком очевидно, що війна йде не так, як він планував. Якщо ви подивитесь на кількість росіян, які загинули у цій війні, то лише за один перший рік загинуло 150 000 росіян.
Як ви ставитесь до дій на території росії?Я маю на увазі дії Легіону Свободичи повстання Пригожина.
(усміхається) Так, це не може не подобатись... Дивишся на Пригожина, який йде на Москву, і такий: "Так"! Чудово! Так, слухайте, коли це відбувалося, я перевіряв свою стрічку Instagram, свою стрічку Telegram кожні 10 хвилин. Що зараз відбувається? Що зараз відбувається? Це було неперевершено. Так, це було супер круто.
У вас є контакти в Конгресі?
Я працював керівником апарату Конгресу США в американській Верховній Раді.
Якщо я попрошу у вас танк, ви доставите його?
Зачекайте, я подивлюсь, що я можу зробити. Де мій телефон? Так, танк, будь ласка.
Я хотів би бути корисним. Я був у Херсоні, був у Краматорську, в Харкові, коли він був в блокаді. Я був у Києві, коли він був в облозі. Я кажу своїм друзям у Конгресі: "Ось що я бачу. Ось що відбувається". Я намагаюся давати їм достовірну інформацію, щоб вони могли приймати правильні рішення.
Отже, враховуючи те, що я навіть не знав, що збираюся розпочати це дорогою сюди 28 лютого, ми зробили дуже багато. На фронт або в інші райони, які постраждали від війни, ми відправили речей на суму близько мільйона доларів.
І ми проводимо технічну підготовку для таких людей, як розслідувачі військових злочинів. Ми проводили навчання. Ми допомагали готувати територіальну оборону на початку війни і просто намагалися допомогти, чим могли.
Розкажіть найбільш пам’ятний випадок за часи існування Ukraine Freedom Project.
Слухайте, там так багато гарних історій. У нас були друзі в Харкові, і ми намагалися доставити їм їжу. Ми просто купили купу їжі в "Епіцентрі" в Чернівцях і привезли її в Полтаву, зустріли цих хлопців, і вони відвезли це до Харкова.
А потім у липні ми домовилися з міжнародною організацією, яка передала нам 20 тонн продовольства. І так, ми привезли до Харкова 20 тонн харчів. І це була чудова річ, тому що раніше це були просто мішки рису в спринтерському фургоні.
Вам подобається українська культура?
Звичайно!
А як щодо вашої улюбленої страви? Ви любите борщ?
Хто ж не любить борщ?
Я дуже вдячна за вашу допомогу українському народу. І наостанок, що б ви побажали українцям?
Тільки Перемоги!
Нагадаємо, днями активісти ВГО "Стоп корупції" з різних куточків України зібрались у Бучі на Київщині, де відбувся другий модуль навчальних тренінгів, присвячених громадському й медійному контролю за відновленням міст. Підтримку у проведенні навчання надав міжнародний фонд Black Sea Trust.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!
