Після переговорів України, США та росії 10–11 листопада в Абу-Дабі американські представники вирушили до Москви, де 12 листопада зустрілися з путіним. За підсумками зустрічі Стів Віткофф повідомив про погодження нового раунду із залученням європейців. Дипломатичний процес набирає обертів, але головне питання для України залишається відкритим: чи приведуть ці контакти до припинення війни та захисту від нового нападу.
Масштабний обмін полоненими, участь Європи та обговорення гарантій безпеки — саме ці напрями можуть надати переговорам практичного змісту. Проте заяви про прогрес поки не супроводжуються оголошенням узгодженого плану завершення війни.
Найбільш конкретним результатом зустрічей в Абу-Дабі стала принципова домовленість про великий обмін полоненими. Його ще мають реалізувати. Для України це можливість повернути людей додому, а для переговорного процесу — перша перевірка того, чи переходять обіцянки у виконані рішення.
Наступним кроком має стати продовження діалогу. Віткофф заявив, що до нової зустрічі долучаться європейські представники, однак дату та місце не назвав. Тому твердження про переговори саме наступного тижня потребує окремого підтвердження.
Для Києва участь Європи має безпосереднє значення. Європейські держави допомагають фінансувати оборону, постачають озброєння та можуть брати участь у забезпеченні майбутніх домовленостей. Узгоджена позиція України, США та європейських партнерів здатна посилити переговорні можливості Києва. Розбіжності між союзниками, навпаки, ускладнюватимуть захист спільних умов.
Найважчим залишається територіальне питання. Україна відкидає вимогу віддати росії контрольовану Києвом частину Донбасу. Публічних свідчень того, що Москва готова принципово переглянути свої вимоги, наразі немає.
Саме тому перспективу миру потрібно оцінювати разом із питанням безпеки. Хто контролюватиме припинення вогню? Як фіксуватимуть порушення? Яку допомогу отримає Україна, якщо росія нападе знову? Без конкретних відповідей навіть підписана угода залишатиме ризик відновлення бойових дій.
Сильна українська армія, довгострокове забезпечення зброєю та чіткі зобов’язання партнерів можуть стати основою стримування. Дискусія про роль НАТО та європейських країн стосується того, як зробити повторну агресію надто дорогою для нападника.
Можливим шляхом до ширшої угоди є поступові рішення: обміни, гуманітарні заходи, обмеження ударів і контрольоване припинення вогню. Однак це сценарій розвитку переговорів, а не вже затверджена послідовність дій.
Для України головна небезпека — переговори, які тривають без зменшення насильства. Їхню результативність покажуть повернення полонених, виконання зобов’язань і реальне скорочення атак.
Для Європи майбутня угода визначатиме надійність усієї системи стримування. Для світу її наслідки залежатимуть від того, чи захистить вона право держав на суверенітет. Стійке врегулювання може знизити ризики великої ескалації та сприяти відновленню торгівлі й інвестицій. Закріплення вигод від агресії може, навпаки, заохотити силовий тиск в інших регіонах. Це можливі наслідки, а їхня реалізація залежатиме від умов миру.
Нагадаємо, СтопКор повідомляв про завершення переговорів в Абу-Дабі: сторони обговорили обмін полоненими та безпекові питання, проте всеосяжної угоди не оголосили.
Раніше видання також писало про можливі територіальні пропозиції, описані The Economist. Ці ідеї не були представлені як погоджені рішення.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!